Михайло Ратомський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
доповнення |
м категоризація |
||
| Рядок 49: | Рядок 49: | ||
[[Категорія:Персоналії:Київське воєводство]] |
[[Категорія:Персоналії:Київське воєводство]] |
||
[[Категорія:Ратомські|Михайло]] |
[[Категорія:Ратомські|Михайло]] |
||
[[Категорія:Учасники димитріад|Ратомський]] |
|||
Версія за 14:14, 26 червня 2024
| Михайло Ратомський | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1594 — 1626[1] | |||
| Попередник: | Лаврін Ратомський | ||
| Наступник: | Ереміан Залеський[a] | ||
| Національність: | русин[2] | ||
| Релігія: | православний[3] | ||
| Рід: | Ратомські | ||
Михайло Лавринович Ратомський гербу Столобот[b] (пом. 1626) — остерський староста.[5][6][7]
Біографія
Народився в родині остерського старости Лаврина Ратомського та його першої дружини Софії Тишкевич. 3 липня 1593 року той за підтримки гетьмана Криштофа Радзивілла отримав королівський привілей згідно якого «староство Острское зо всими того староства приналежностями» переходило його сину Михайлу, і в тому числі:
…пожитками, доходы, замокъ зъ местомъ Острскимъ и зо всею волостью, зъ фолварками, селами, селищами, боярами, людьми тяглыми и загородниками и зъ ихъ повинностями, чиншами, подачками, роботами, зъ городищами, урочищами, зъ лесами, дубровами, борами, гаями, зарослями, зъ млынами и ихъ вымелками, ставами, ставищами, реками, озерами, деревомъ бортнымъ, зъ ловами звериными, пташьими, рибными и бобровыми гоны…[8]
Втім 15 травня 1594 р. король вирішив віддати староство своєму дворянинові Себастьяну Собеському, яке мало відійти йому після смерті Лавріна. Точні причини на це невідомі, але імовірно це трапилось через заборгованості староства до корлівського скарбу.[8] Але втримати його той не зміг, і врешті староство все ж відійшло Михайлу, який з перестороги в майбутньому королівські отримував підтвердження права.[1]
Обійнявши уряд одночасно розпочався конфлікт й судова тяганина між ним та місцевим боярством і міщанами через його звинувачення останніх в бунтах та несплаті податків. Кінець XVI — XVII ст. обидві сторони подавали числені скарги та апеляції, через що доводилось залучати посередництво королівських комісарів.[8]
Також разом з урядом до нього відійшов на службі боярин Юрій Рожновський в якого його батько Лаврін відібрав Рожни за участь в повстанні Косинського. Скориставшись довірою нового старости, той в 1595 р. викрав документи Половців-Рожиновських і за допомогою них зміг фальсифікувати своє походження аби через суд домогтись отримати у власність колишні князівські володіння.[1] Попри судові позови старости проти новоявленого князя, вони виявились безуспішними.[9]
За його старостування на однойменній річці було осаджене містечко Бобровиця, через що відомий також як староста бобровницький.[10] Аби уникнути оподаткування, він пізніше в 1601–1602 рр. зробив це вдруге побудувавши невеликий замок «за чим и провентовъ не прычини и Москва кґрунтов заграничоных одыймовать не будетъ».[1][11]
Був одним з найбільш активних прибічників Лжедимітрія.[12]
Родина
Мав трьох доньок — Софію, Марину та Гелену.[1]
Коментарі
Примітки
- ↑ а б в г д е Остерське староство у другій половині ХVI — на початку ХVII ст.: формування системи земельних володінь
- ↑ Napływ szlachty polskiej na Ukrainę, 1569-1648
- ↑ Літвін Г. З народу руського. Шляхта Київщини, Волині та Брацлавщини 1569-1649 рр. / Пер. з польської. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2015. — 616 с. ISBN 978-966-378-430-4
- ↑ Однороженко О. Українська родова геральдика доби середньовіччя та раннього модерну (ХІV–ХVІІІ ст.)
- ↑ Adam Boniecki. Poczet rodów w Wielkim Księstwie Litewskim w XV i XVI w.
- ↑ Kiev Voivodship During the Reign of Sigismund III Vasa. Study of Settlement and Estate Relations
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 7
- ↑ а б в ЛІВОБЕРЕЖНІ СТАРОСТВА КИЇВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ: СОЦІАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ XIV — XVII СТ.
- ↑ Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики: 1569–1573 рр.: Студії з історії українського регіоналізму в Речі Посполитій. — Острог; Л., 2002
- ↑ Pamiętnik Stanisława Niemojewskiego (1606-1608)
- ↑ АЮЗР. — Ч.VІІІ. — Т.V. — С.297–299.
- ↑ England and the North: The Russian Embassy of 1613-1614