Користувач:Євдоким/Чернетка/Імена литвинів: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м уточнення
Рядок 1: Рядок 1:
'''Імена литвинів''' — засвідчені в письмових джерелах [[Особове ім'я|особові імена]] [[Титульна нація|титульного народу]] [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] — [[Литвини|литвинів]].
'''Імена давніх литвинів''' — засвідчені в письмових джерелах [[Особове ім'я|особові імена]] [[Титульна нація|титульного народу]] [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] — [[Литвини|литвинів]].


== Німецькі імена ==
== Німецькі імена ==
=== Походження ===
=== Походження ===
Велична печатка Жигимонта Кейстутавича з готичним написом латиною: + s(igillum) + maiestatis + incliti + principis + d(omi)ni + sigismu(n)di + dei gracia + magni ducis lithwanie + russe [1]
Гербова печатка Жигимонта Кейстутавича з готичним написом латиною: + s(igillum) + maiestatis + incliti + principis + d(omi)ni + sigismu(n)di + dei gracia + magni ducis lithwanie + russe [1]


Про давню традицію ототожнювати місцеві [[Білоруська мова|литовські (білоруські)]] форми з їхніми [[Германські мови|німецькими]] відповідниками свідчить написання імені [[Сигізмунд|Сигізмунда Люксембурзького]] в кириличному написі в [[Каплиця св. Хреста на Вавелі|каплиці Святого Хреста]] [[Королівський замок на Вавелі|Краківського королівського замку]] (1471), виконаному на замовлення [[Правителі Польщі|короля]] і [[Список великих князів литовських|великого князя]] [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира Ягеловича]]: «...''з роду кесаря, предка високопреосвященного [[Сигізмунд Люксембург|Сигізмунда]] Пана землі Австрії, Богемії та Угорщини''»<ref>Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 213.</ref><ref>Дашкевич Н. П. Заметки по истории Литовско-Русского государства. — Киев, 1885. С. 108.</ref>. Тим часом великий князь [[Сигізмунд Кейстутович]] (1365-1440) у власних [[Латинська мова|латиномовних]] документах називав себе німецьким іменем Сигізмунд<ref>Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 144, 153, 164.</ref>. Це ж ім'я послідовно вживали в латиномовних документах великі князі з династії [[Ягеллони|Ягайловичів]] — [[Сигізмунд I Старий|Сигізмунд Старий]] і [[Сигізмунд II Август]].
Про давню традицію ототожнювати місцеві [[Білоруська мова|литовські (білоруські)]] форми з їхніми [[Германські мови|німецькими]] відповідниками свідчить написання імені [[Сигізмунд|Сигізмунда Люксембурзького]] в кириличному написі в [[Каплиця св. Хреста на Вавелі|каплиці Святого Хреста]] [[Королівський замок на Вавелі|Краківського королівського замку]] (1471), виконаному на замовлення [[Правителі Польщі|короля]] і [[Список великих князів литовських|великого князя]] [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира Ягеловича]]: «...''з роду кесаря, предка високопреосвященного [[Сигізмунд Люксембург|Сигізмунда]] Пана землі Австрії, Богемії та Угорщини''»<ref>Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 213.</ref><ref>Дашкевич Н. П. Заметки по истории Литовско-Русского государства. — Киев, 1885. С. 108.</ref>. Тим часом великий князь [[Сигізмунд Кейстутович]] (1365-1440) у власних [[Латинська мова|латиномовних]] документах називав себе німецьким іменем Сигізмунд<ref>Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 144, 153, 164.</ref>. Це ж ім'я послідовно вживали в латиномовних документах великі князі з династії [[Ягеллони|Ягайловичів]] — [[Сигізмунд I Старий|Сигізмунд Старий]] і [[Сигізмунд II Август]].
Рядок 11: Рядок 11:
Історик [[Павло Урбан]] у книзі «''Стародавні литвини''» звертає увагу на те, що прусський хроніст [[Віганд Марбурзький]] писав про герцога Альгерда [[Гоенштайн (Тюрингія)|Гоенштайнського]]{{efn|{{мова-la|«Algardus comes de Hoensteyn»|скорочено}}<ref>Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=OsvtAAAAIAAJ&q=Algardus#v=snippet&q=Algardus&f=false S. 645].</ref>}}, а автор хроніки Східної Фризії — про одного з королів [[Англія|Англії]] Альгерда {{efn|''Allegart''}} VIII ст. <ref>Урбан П. Старажытныя ліцьвіны: мова, паходжаньне, этнічная прыналежнасьць. — Менск: 2001. С. 47.</ref>. Спеціаліст у галузі [[Ономастика|ономастики]] [[Суперанська Олександра Василівна|Олександра Суперанська]] виводить ім'я [[Ольгерд (ім'я)|Ольгерд]] з германських мов<ref>Суперанская А. В. Словарь русских личных имён: Сравнение. Происхождение. Написание. — М.: Айрис-пресс, 2005. С. 168.</ref>, таке ж пояснення дається в білоруському «''Словнику власних імен''», виданому в 2011 році<ref>Усціновіч А. Слоўнік асабовых уласных імён. — Менск, 2011. С. 22.</ref>. Павло Урбан також звертає увагу на те, що автор хроніки [[Східна Фризія|Східної Фризії]] згадує Любарта зі [[Шмаленберг]]а{{efn|''Lubbert tho Schmalenbrugge''<ref>Veteris aevi analecta, seu vetera monumenta. T. 4. — Hagae-Comitum, 1738. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=hAc0N4Of65EC&q=Lubbert+tho+Schmalenbrugge#v=snippet&q=Lubbert%20tho%20Schmalenbrugge&f=false P. 214].</ref>}} у 1422 році, а іншого Любарта з [[Мюнстер]]а у 1417 році. Крім того, в 1328 році магістр Любарт Балл працював в одному з відділень [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]], який знаходився в місті [[Утрехт]] ([[Нідерланди]]). Германське походження імені [[Любарт (ім'я)|Любарт (Lubart, Lubard, Lubert)]] підтверджується в етимологічному словнику старопольських особових імен, виданому [[Польська академія наук|Польською академією наук]]<ref>Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 159.</ref>.
Історик [[Павло Урбан]] у книзі «''Стародавні литвини''» звертає увагу на те, що прусський хроніст [[Віганд Марбурзький]] писав про герцога Альгерда [[Гоенштайн (Тюрингія)|Гоенштайнського]]{{efn|{{мова-la|«Algardus comes de Hoensteyn»|скорочено}}<ref>Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=OsvtAAAAIAAJ&q=Algardus#v=snippet&q=Algardus&f=false S. 645].</ref>}}, а автор хроніки Східної Фризії — про одного з королів [[Англія|Англії]] Альгерда {{efn|''Allegart''}} VIII ст. <ref>Урбан П. Старажытныя ліцьвіны: мова, паходжаньне, этнічная прыналежнасьць. — Менск: 2001. С. 47.</ref>. Спеціаліст у галузі [[Ономастика|ономастики]] [[Суперанська Олександра Василівна|Олександра Суперанська]] виводить ім'я [[Ольгерд (ім'я)|Ольгерд]] з германських мов<ref>Суперанская А. В. Словарь русских личных имён: Сравнение. Происхождение. Написание. — М.: Айрис-пресс, 2005. С. 168.</ref>, таке ж пояснення дається в білоруському «''Словнику власних імен''», виданому в 2011 році<ref>Усціновіч А. Слоўнік асабовых уласных імён. — Менск, 2011. С. 22.</ref>. Павло Урбан також звертає увагу на те, що автор хроніки [[Східна Фризія|Східної Фризії]] згадує Любарта зі [[Шмаленберг]]а{{efn|''Lubbert tho Schmalenbrugge''<ref>Veteris aevi analecta, seu vetera monumenta. T. 4. — Hagae-Comitum, 1738. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=hAc0N4Of65EC&q=Lubbert+tho+Schmalenbrugge#v=snippet&q=Lubbert%20tho%20Schmalenbrugge&f=false P. 214].</ref>}} у 1422 році, а іншого Любарта з [[Мюнстер]]а у 1417 році. Крім того, в 1328 році магістр Любарт Балл працював в одному з відділень [[Тевтонський орден|Тевтонського ордену]], який знаходився в місті [[Утрехт]] ([[Нідерланди]]). Германське походження імені [[Любарт (ім'я)|Любарт (Lubart, Lubard, Lubert)]] підтверджується в етимологічному словнику старопольських особових імен, виданому [[Польська академія наук|Польською академією наук]]<ref>Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 159.</ref>.


[[Альберт Віюк-Коялович|Альберт Коялович]] також звернув увагу на тотожність імен литвинів з іменами [[германці]]в ([[Герули|герулів]] і [[Лангобарди|лангобардів]]) у латиномовній «''Історії Литви''»{{efn|{{мова-la|«Quis enim Zivibundum, Algimundum, Narimundum audiens, non facile cogitet Herulum quempiam aut Longobardum nominari? Haec porro nomina Litvaniae principum sunt»|скорочено}}<ref>Historiae Litvanae. — Dantisci, 1650. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=FVsVAAAAQAAJ&q=Herulum+Longobardum+nominari#v=snippet&q=Herulum%20Longobardum%20nominari&f=false P. 7].</ref>}}, виданій 1650 р. У цьому ж творі він згадує [[Свинторог (ім'я)|Свинторога]] «in campo Swintoroha», в якому вживає не характерне для [[Литовська мова|литовської мови]] [[Фрикативні приголосні|фрикативне]] [[Г|г (h)]], а інші імена литовців послідовно подає у їх германських формах — [[Ольгерд (ім'я)|Olgerdus]], [[Вітовт ім'я)|Vitoldus]], [[Гаштольд (ім'я)|Gastoldus]], [[Римант|Rimundus]], [[Гермонт|Germundus]], [[Сигізмунд (ім'я)|Sigismundus]] та ін. На велику схожість імен литвинів з іменами германців ([[Готи|готів]]) також звернув увагу і [[Еварист Анджей Куропатніцький]] у гербовику [[Корона Королівства Польського|Польського королівства і Великого князівства Литовського]], опублікованому 1789 р.{{efn|{{мова-pl|…bo wiadomo, że Gottowie z Gettami jeden narod, a dla viekszego dowodu jedneż prawie imiona Gottskie i Litewskie przytaczam Narymund, Doumund, Algimund, Pisimond, Germond, te są stare tey prowincyi nazwiska Gottskim podobne: Torysmond, Trasimond, Hunimond, Zygmont, i moc innych|скорочено}}<ref>Wiadomość o kleynocie szlacheckim oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Ziestwie Litewskim. — Warszawa, 1789. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=PV5mAAAAMAAJ&q=nazwi%C5%BFka+Gott%C5%BFkim+podobne#v=snippet&q=nazwi%C5%BFka%20Gott%C5%BFkim%20podobne&f=false S. 30].</ref>}}. Германське ([[Скандинавські мови|північногерманське]]) походження ряду литовських шляхетських прізвищ (зокрема [[Жмудь|жамойтських]]) стверджувалося в статтях «Жамойти» в [[Загальна енциклопедія С. Оргельбранда (1859)|Універсальній енциклопедії Самуеля Аргельбранда]] (1868){{efn|{{мова-pl|«[[Ейсімонт|Ejsmont]], [[Довмонт (ім'я)|Dowmunt]], [[Манігерд|Mongird]], [[Норвід|Norwid]], [[Мастовт|Misztolt]], [[Довконт|Dowkont]], [[Мільвід|Milwid]], [[Контовт (ім'я)|Kontowt]], [[Довгерд (ім'я)|Dowgird]], [[Гінтовт|Gintowt]], [[Мільмонт|Milimont]], są to nazwiska skandynawskie»|скарочана}}<ref>Encyklopedyja powszechna. T. 28. — Warszawa, 1868. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=UMpLAQAAIAAJ&q=Gintowt+%2C+Milimont+nazwiska+skandynawskie#v=snippet&q=Gintowt%20%2C%20Milimont%20nazwiska%20skandynawskie&f=false S. 975].</ref>}} і «Литва» енциклопедії [[Географічний словник Королівства Польського|«Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських земель»]] (1884){{efn|{{мова-pl|«Ślady najazdu skandynawskiego pozostały do dziś na Żmudzi w podaniach i nazwie skandynawskiego brzmienia szlacheckich rodzin, np. [[Мастовт|Misztolt]], [[Довгерд (ім'я)|Dowgird]], [[Норвід|Norwid]], [[Довконт|Dowkont]] i t. p.»|скорочено}}<ref>{{Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага|5к}} [http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_V/330 S. 330].</ref>}}{{efn|Крім того, литвини мали німецькі імена, які раніше носили руські князі та бояри: Ольг ([[Олег]]), Яскольд ([[Аскольд (ім'я)|Аскольд]]), Ясмант ([[Осмунд (ім'я)|Осмунд]]), Володимир, Валтар (Володар), Гедзень, Гліб, Дір, Івар, Ігор, Лут, Улеб, Якун та ін. Взагалі ще в 1865 р. по відношенню до великих князів литовських (Йогайла і Вітовта) відзначається невласницький «космополітичний характер прибулих до Литви норманських князів»}}
[[Альберт Віюк-Коялович|Альберт Коялович]] також звернув увагу на тотожність імен литвинів з іменами [[германці]]в ([[Герули|герулів]] і [[Лангобарди|лангобардів]]) у латиномовній «''Історії Литви''»{{efn|{{мова-la|«Quis enim Zivibundum, Algimundum, Narimundum audiens, non facile cogitet Herulum quempiam aut Longobardum nominari? Haec porro nomina Litvaniae principum sunt»|скорочено}}<ref>Historiae Litvanae. — Dantisci, 1650. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=FVsVAAAAQAAJ&q=Herulum+Longobardum+nominari#v=snippet&q=Herulum%20Longobardum%20nominari&f=false P. 7].</ref>}}, виданій 1650 р. У цьому ж творі він згадує [[Свинторог (ім'я)|Свинторога]] «in campo Swintoroha», в якому вживає не характерне для [[Литовська мова|литовської мови]] [[Фрикативні приголосні|фрикативне]] [[Г|г (h)]], а інші імена литовців послідовно подає у їх германських формах — [[Ольгерд (ім'я)|Olgerdus]], [[Вітовт ім'я)|Vitoldus]], [[Гаштольд (ім'я)|Gastoldus]], [[Римант|Rimundus]], [[Гермонт|Germundus]], [[Сигізмунд (ім'я)|Sigismundus]] та ін. На велику схожість імен литвинів з іменами германців ([[Готи|готів]]) також звернув увагу і [[Еварист Анджей Куропатніцький]] у гербовику [[Корона Королівства Польського|Польського королівства і Великого князівства Литовського]], опублікованому 1789 р.{{efn|{{мова-pl|…bo wiadomo, że Gottowie z Gettami jeden narod, a dla viekszego dowodu jedneż prawie imiona Gottskie i Litewskie przytaczam Narymund, Doumund, Algimund, Pisimond, Germond, te są stare tey prowincyi nazwiska Gottskim podobne: Torysmond, Trasimond, Hunimond, Zygmont, i moc innych|скорочено}}<ref>Wiadomość o kleynocie szlacheckim oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Ziestwie Litewskim. — Warszawa, 1789. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=PV5mAAAAMAAJ&q=nazwi%C5%BFka+Gott%C5%BFkim+podobne#v=snippet&q=nazwi%C5%BFka%20Gott%C5%BFkim%20podobne&f=false S. 30].</ref>}} Германське ([[Скандинавські мови|північногерманське]]) походження ряду литовських шляхетських прізвищ (зокрема [[Жмудь|жамойтських]]) стверджувалося в статтях «Жамойти» в [[Загальна енциклопедія С. Оргельбранда (1859)|Універсальній енциклопедії Самуеля Аргельбранда]] (1868){{efn|{{мова-pl|«[[Ейсімонт|Ejsmont]], [[Довмонт (ім'я)|Dowmunt]], [[Манігерд|Mongird]], [[Норвід|Norwid]], [[Мастовт|Misztolt]], [[Довконт|Dowkont]], [[Мільвід|Milwid]], [[Контовт (ім'я)|Kontowt]], [[Довгерд (ім'я)|Dowgird]], [[Гінтовт|Gintowt]], [[Мільмонт|Milimont]], są to nazwiska skandynawskie»|скарочана}}<ref>Encyklopedyja powszechna. T. 28. — Warszawa, 1868. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=UMpLAQAAIAAJ&q=Gintowt+%2C+Milimont+nazwiska+skandynawskie#v=snippet&q=Gintowt%20%2C%20Milimont%20nazwiska%20skandynawskie&f=false S. 975].</ref>}} і «Литва» енциклопедії [[Географічний словник Королівства Польського|«Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських земель»]] (1884){{efn|{{мова-pl|«Ślady najazdu skandynawskiego pozostały do dziś na Żmudzi w podaniach i nazwie skandynawskiego brzmienia szlacheckich rodzin, np. [[Мастовт|Misztolt]], [[Довгерд (ім'я)|Dowgird]], [[Норвід|Norwid]], [[Довконт|Dowkont]] i t. p.»|скорочено}}<ref>{{Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага|5к}} [http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_V/330 S. 330].</ref>}}{{efn|Крім того, литвини мали німецькі імена, які раніше носили руські князі та бояри: Ольг ([[Олег]]), Яскольд ([[Аскольд (ім'я)|Аскольд]]), Ясмант ([[Осмунд (ім'я)|Осмунд]]), [[Володимир]], Валтар ([[Володар]]), [[Гедін (ім'я)|Гедін]], [[Гліб]], [[Дір (ім'я)|Дір]], [[Івар (ім'я)|Івар]], [[Ігор (ім'я)|Ігор]], [[Лют (ім'я)||Лют]], [[Уліб (ім'я)|Уліб]], [[Якун (ім'я)|Якун]] та ін. Взагалі ще в 1865 р. по відношенню до великих князів литовських (Ягайла і Вітовта) відзначається невластивий «космополітичний характер прибулих до Литви норманських князів»<ref>Соколов Н. И. Святая Жмудь // Вестник Западной России. Т. 2, 1865. [https://books.google.by/books?hl=ru&id=9aAZAAAAYAAJ&q=%40%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85%D1%8A#v=snippet&q=%40%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85%D1%8A&f=false С. 226].</ref>}}.




Рядок 23: Рядок 23:




Тлумачення імен литвинів з литовської мови, висунуті в руслі політики [[Литвинізація|латишування]], були рішуче відкинуті лінвістом [[Юргевич Владислав Норбертович|Владиславом Юргевичем]] (1818-1898), який народився на [[Віленське воєводство|Віленщині]], визначивши їх як «''курйозні''»<ref>Юргевич В. Опыт объяснения имён литовских князей // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских. Кн. 3. — М., 1883. С. 28.</ref>. Для історика Юсефа Едуарда Пузини (1878-1949), який народився на [[Берестейський повіт (Велике князівство Литовське)|Берестейщині]] і походив із давнього княжого роду [[Пузини|Пузинів]], не викликало сумніву німецьке ([[Скандинавські мови|північнонімецьке]]) походження низки імен литвинів. Він також критикував приписування [[Балтійські мови|балтійського]] походження цим іменам{{Efn-ua|{{мова-pl|«Dla mnie nie ulega wątpliwości, że cały szereg imion litewskich został prawie żywcem przejęty z języków skandynawskich. Do takich imion zaliczam w pierwszym rzędzie następująae: Olgierd <nowiki>=</nowiki> Algard, Lingweni <nowiki>=</nowiki> Langewin, Witold ~ Witowt <nowiki>=</nowiki> Withoud, Wojszwil <nowiki>=</nowiki> Wajswiltis <nowiki>=</nowiki> Wissewalde <nowiki>=</nowiki> Wsiewołod, wreszcie, nasz Budiwid <nowiki>=</nowiki> Putuwer <nowiki>=</nowiki> Butywidas <nowiki>=</nowiki> Budwietis <nowiki>=</nowiki> Botwid. <…> Nadto uważam za pochodne z języków skandynawskich imiona kończące się na wil względnie wiłaś, jak Dawiłas, Gintwiłas, Gerdwiłas, Radziwiłas etc. lub na mont (mantas) jak Narymont, Jamont, Skomont, Dowmont etc. Te ostatnie wydają mi się kształtowane według germańskiego wzoru jak Edmund, Egmont, Zygmunt. Przypisywanie tym imionom pochodzenia rdzennie bałtyckiego wydaje mi się bezcelowem naciąganiem rzeczywistości»|скарочана}}<ref>Puzyna J. Sukcesorowie Trojdena // Ateneum Wileńskie. Z. 1, 1938. S. 14—15.</ref>}}. Поширення [[Російська імперія|російсько]]-латвійськими та [[Пруссія|пруссько]]-німецькими авторами [[Гіпотеза|гіпотези]] про «''спотворення давніх латиських імен''» [[Слов'янські мови|слов'янськими]] ([[Латинська мова|латинськими]], [[Німецька мова|німецькими]]) книжниками разом із довільним тлумаченням германських (готських) імен і формантів з латиської мови призвело до поява серед литовців псевдонаукових теорій про литовське походження готів: у 1929 р. вийшла книга {{Не перекладено|Аляксандрас Рачкус|Аляксандраса Рачкуса|lt|Aleksandras Račkus}}, де він «''відновив''» оригінальні («''литовські''») форми імен готів (тобто «''не спотворено''" латинськими, [[Грецька мова|грецькими]] та німецькими авторами {{Efn-ua|{{мова-en|«On the ancient Gothic coins, the names of the Gothic kings are Lithuanian. <…> Although the Romans and Greeks Latinized those Gothic names, at least they didn’t corrupt them as badly as the Germans did when writting those names down in their books»|скарочана}}}}) і походить від литовської мови <ref>Rackus A. Guthones (the Goths). — Chicago, 1929. P. 36, 38, 42—215.</ref> .
Тлумачення імен литвинів з литовської мови, висунуті в руслі політики [[Литвинізація|литвинізації]], були рішуче відкинуті лінвістом [[Юргевич Владислав Норбертович|Владиславом Юргевичем]] (1818-1898), який народився на [[Віленське воєводство|Віленщині]], визначивши їх як «''курйозні''»<ref>Юргевич В. Опыт объяснения имён литовских князей // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских. Кн. 3. — М., 1883. С. 28.</ref>. Для історика [[Юзеф Едуард Пузина|Юзефа Едуарда Пузини]] (1878-1949), який народився на [[Берестейський повіт (Велике князівство Литовське)|Берестейщині]] і походив із давнього княжого роду [[Пузини|Пузинів]], не викликало сумніву німецьке ([[Скандинавські мови|північнонімецьке]]) походження низки імен литвинів. Він також критикував приписування [[Балтійські мови|балтійського]] походження цим іменам{{efn|{{мова-pl|«Dla mnie nie ulega wątpliwości, że cały szereg imion litewskich został prawie żywcem przejęty z języków skandynawskich. Do takich imion zaliczam w pierwszym rzędzie następująae: Olgierd <nowiki>=</nowiki> Algard, Lingweni <nowiki>=</nowiki> Langewin, Witold ~ Witowt <nowiki>=</nowiki> Withoud, Wojszwil <nowiki>=</nowiki> Wajswiltis <nowiki>=</nowiki> Wissewalde <nowiki>=</nowiki> Wsiewołod, wreszcie, nasz Budiwid <nowiki>=</nowiki> Putuwer <nowiki>=</nowiki> Butywidas <nowiki>=</nowiki> Budwietis <nowiki>=</nowiki> Botwid. <…> Nadto uważam za pochodne z języków skandynawskich imiona kończące się na wil względnie wiłaś, jak Dawiłas, Gintwiłas, Gerdwiłas, Radziwiłas etc. lub na mont (mantas) jak Narymont, Jamont, Skomont, Dowmont etc. Te ostatnie wydają mi się kształtowane według germańskiego wzoru jak Edmund, Egmont, Zygmunt. Przypisywanie tym imionom pochodzenia rdzennie bałtyckiego wydaje mi się bezcelowem naciąganiem rzeczywistości»|скарочана}}<ref>Puzyna J. Sukcesorowie Trojdena // Ateneum Wileńskie. Z. 1, 1938. S. 14—15.</ref>}}.......
Поширення [[Російська імперія|російсько]]-латвійськими та [[Пруссія|пруссько]]-німецькими авторами [[Гіпотеза|гіпотези]] про «''спотворення давніх латиських імен''» [[Слов'янські мови|слов'янськими]] ([[Латинська мова|латинськими]], [[Німецька мова|німецькими]]) книжниками разом із довільним тлумаченням германських (готських) імен і формантів з латиської мови призвело до поява серед литовців псевдонаукових теорій про литовське походження готів: у 1929 р. вийшла книга {{Не перекладено|Аляксандрас Рачкус|Аляксандраса Рачкуса|lt|Aleksandras Račkus}}, де він «''відновив''» оригінальні («''литовські''») форми імен готів (тобто «''не спотворено''" латинськими, [[Грецька мова|грецькими]] та німецькими авторами {{Efn-ua|{{мова-en|«On the ancient Gothic coins, the names of the Gothic kings are Lithuanian. <…> Although the Romans and Greeks Latinized those Gothic names, at least they didn’t corrupt them as badly as the Germans did when writting those names down in their books»|скарочана}}}}) і походить від литовської мови <ref>Rackus A. Guthones (the Goths). — Chicago, 1929. P. 36, 38, 42—215.</ref> .


Французький мовознавець[[Германістика|-германіст]] Раймонд Шмітлейн (1904-1974), який викладав в [[Університет Вітовта Великого|Університеті Вітовта Великого]] в [[Каунас]]і в 1934-1938 рр., у своїй доповіді<ref>Notes de toponymie lituanienne, dans Actes et Mémoires du premier Congrès International de Toponymie et d’ Anthroponymie. — Paris, 1938. P. 221.</ref> на І Міжнародному конгресі з топоніміки та антропонімії в Парижі (1938) зазначив, що «''навіть сьогодні майже всі литовські шляхетські імена мають [[Готська мова|готське]] походження'' "{{Efn-ua|{{мова-fr|«Aujourd’hui encore, la presque totalité des noms de noblesse lituaniens sont d’origine gotique»|скарочана}}}}<ref>Schmittlein R. Voies et impasses de la toponymie lituanienne // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1958. P. 126.</ref>. На підставі власних багаторічних досліджень він дійшов висновку, що багато литовських власних імен або побудовані за німецькими, або запозичені з німецьких<ref>Юркенас Ю. Проблема отражения так называемых «древнеевропейских» элементов в антропонимии // Kalbotyra. № 33 (2), 1981. С. 28.</ref>. У 1948 році Раймонд Шмітлайн підкреслив, що [[Гіпотеза|гіпотетичні]] [[Балтійські мови|балтійські]] етимології, розроблені деякими авторами (зокрема, [[Казим'єрас Буґа|Казимиром Бугою]] та Рейнхольдом Траутманом) з кінця XIX ст., не мають наукової цінності{{Efn-ua|{{мова-fr|«Tout ce qui a été dit depuis cinquante ans à ce sujet par Bezzenberger, Gerullis, Trautmann, Būga et Salys est absolument dénué de valeur»|скарочана}}}}<ref>Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 103.</ref>.
Французький мовознавець[[Германістика|-германіст]] Раймонд Шмітлейн (1904-1974), який викладав в [[Університет Вітовта Великого|Університеті Вітовта Великого]] в [[Каунас]]і в 1934-1938 рр., у своїй доповіді<ref>Notes de toponymie lituanienne, dans Actes et Mémoires du premier Congrès International de Toponymie et d’ Anthroponymie. — Paris, 1938. P. 221.</ref> на І Міжнародному конгресі з топоніміки та антропонімії в Парижі (1938) зазначив, що «''навіть сьогодні майже всі литовські шляхетські імена мають [[Готська мова|готське]] походження'' "{{Efn-ua|{{мова-fr|«Aujourd’hui encore, la presque totalité des noms de noblesse lituaniens sont d’origine gotique»|скарочана}}}}<ref>Schmittlein R. Voies et impasses de la toponymie lituanienne // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1958. P. 126.</ref>. На підставі власних багаторічних досліджень він дійшов висновку, що багато литовських власних імен або побудовані за німецькими, або запозичені з німецьких<ref>Юркенас Ю. Проблема отражения так называемых «древнеевропейских» элементов в антропонимии // Kalbotyra. № 33 (2), 1981. С. 28.</ref>. У 1948 році Раймонд Шмітлайн підкреслив, що [[Гіпотеза|гіпотетичні]] [[Балтійські мови|балтійські]] етимології, розроблені деякими авторами (зокрема, [[Казим'єрас Буґа|Казимиром Бугою]] та Рейнхольдом Траутманом) з кінця XIX ст., не мають наукової цінності{{Efn-ua|{{мова-fr|«Tout ce qui a été dit depuis cinquante ans à ce sujet par Bezzenberger, Gerullis, Trautmann, Būga et Salys est absolument dénué de valeur»|скарочана}}}}<ref>Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 103.</ref>.

Версія за 08:51, 4 липня 2024

Імена давніх литвинів — засвідчені в письмових джерелах особові імена титульного народу Великого князівства Литовського — литвинів.

Німецькі імена

Походження

Гербова печатка Жигимонта Кейстутавича з готичним написом латиною: + s(igillum) + maiestatis + incliti + principis + d(omi)ni + sigismu(n)di + dei gracia + magni ducis lithwanie + russe [1]

Про давню традицію ототожнювати місцеві литовські (білоруські) форми з їхніми німецькими відповідниками свідчить написання імені Сигізмунда Люксембурзького в кириличному написі в каплиці Святого Хреста Краківського королівського замку (1471), виконаному на замовлення короля і великого князя Казимира Ягеловича: «...з роду кесаря, предка високопреосвященного Сигізмунда Пана землі Австрії, Богемії та Угорщини»[1][2]. Тим часом великий князь Сигізмунд Кейстутович (1365-1440) у власних латиномовних документах називав себе німецьким іменем Сигізмунд[3]. Це ж ім'я послідовно вживали в латиномовних документах великі князі з династії Ягайловичів — Сигізмунд Старий і Сигізмунд II Август.

На тотожність імені Вітовт з німецьким іменем Вітольд (Witolt), відомим за багато років до появи великого князя литовського, а також свідчення ототожнення цих імен – латинізація імені Вітольд, що відповідає німецькому імені — звертає увагу польський мовознавець Юзеф Речек[d]. Він зазначає, що германські імена з формантом -old (або -ald) існували в Польщі ще в XIII-XIV ст.[4]. Тим часом ім'я Вітольт (повністю відповідає німецькому Witolt) поширилося серед панів Молдавського князівства, яке не прийшло до Молдови з Великого князівства Литовського. Водночас ця форма імені в молдавській писемності відзначається раніше, ніж її поява в українських писемних джерелах[5].

Історик Павло Урбан у книзі «Стародавні литвини» звертає увагу на те, що прусський хроніст Віганд Марбурзький писав про герцога Альгерда Гоенштайнського[a], а автор хроніки Східної Фризії — про одного з королів Англії Альгерда [b] VIII ст. [7]. Спеціаліст у галузі ономастики Олександра Суперанська виводить ім'я Ольгерд з германських мов[8], таке ж пояснення дається в білоруському «Словнику власних імен», виданому в 2011 році[9]. Павло Урбан також звертає увагу на те, що автор хроніки Східної Фризії згадує Любарта зі Шмаленберга[c] у 1422 році, а іншого Любарта з Мюнстера у 1417 році. Крім того, в 1328 році магістр Любарт Балл працював в одному з відділень Тевтонського ордену, який знаходився в місті Утрехт (Нідерланди). Германське походження імені Любарт (Lubart, Lubard, Lubert) підтверджується в етимологічному словнику старопольських особових імен, виданому Польською академією наук[11].

Альберт Коялович також звернув увагу на тотожність імен литвинів з іменами германців (герулів і лангобардів) у латиномовній «Історії Литви»[d], виданій 1650 р. У цьому ж творі він згадує Свинторога «in campo Swintoroha», в якому вживає не характерне для литовської мови фрикативне г (h), а інші імена литовців послідовно подає у їх германських формах — Olgerdus, Vitoldus, Gastoldus, Rimundus, Germundus, Sigismundus та ін. На велику схожість імен литвинів з іменами германців (готів) також звернув увагу і Еварист Анджей Куропатніцький у гербовику Польського королівства і Великого князівства Литовського, опублікованому 1789 р.[e] Германське (північногерманське) походження ряду литовських шляхетських прізвищ (зокрема жамойтських) стверджувалося в статтях «Жамойти» в Універсальній енциклопедії Самуеля Аргельбранда (1868)[f] і «Литва» енциклопедії «Географічний словник Королівства Польського та інших слов’янських земель» (1884)[g][h].




Файл:Летувіскія "рэканструкцыі" арыгінальных "летувіскіх" імёнаў готаў з дынастыі Балтаў (1929).jpg
Одним із наслідків політики литвинізації (пропаганда російсько-латвійськими та пруссько-німецькими авторами гіпотези про «спотворення давніх латиських імен » слов'янськими, латинськими та німецькими книжниками разом із довільним тлумаченням готських імен і формантів з латиської мови): сторінка з опублікованих у 1929 р. книг англійською та латиською мовами з псевдонауковими «відновленими» оригінальними («латиськими») формами імен готів з династії Балтів (тобто «не спотвореними» латинськими, грецькими та німецькими авторами)


Тлумачення імен литвинів з литовської мови, висунуті в руслі політики литвинізації, були рішуче відкинуті лінвістом Владиславом Юргевичем (1818-1898), який народився на Віленщині, визначивши їх як «курйозні»[17]. Для історика Юзефа Едуарда Пузини (1878-1949), який народився на Берестейщині і походив із давнього княжого роду Пузинів, не викликало сумніву німецьке (північнонімецьке) походження низки імен литвинів. Він також критикував приписування балтійського походження цим іменам[i].......


Поширення російсько-латвійськими та пруссько-німецькими авторами гіпотези про «спотворення давніх латиських імен» слов'янськими (латинськими, німецькими) книжниками разом із довільним тлумаченням германських (готських) імен і формантів з латиської мови призвело до поява серед литовців псевдонаукових теорій про литовське походження готів: у 1929 р. вийшла книга Аляксандраса Рачкуса[lt], де він «відновив» оригінальні («литовські») форми імен готів (тобто «не спотворено" латинськими, грецькими та німецькими авторами [A]) і походить від литовської мови [19] .

Французький мовознавець-германіст Раймонд Шмітлейн (1904-1974), який викладав в Університеті Вітовта Великого в Каунасі в 1934-1938 рр., у своїй доповіді[20] на І Міжнародному конгресі з топоніміки та антропонімії в Парижі (1938) зазначив, що «навіть сьогодні майже всі литовські шляхетські імена мають готське походження "[B][21]. На підставі власних багаторічних досліджень він дійшов висновку, що багато литовських власних імен або побудовані за німецькими, або запозичені з німецьких[22]. У 1948 році Раймонд Шмітлайн підкреслив, що гіпотетичні балтійські етимології, розроблені деякими авторами (зокрема, Казимиром Бугою та Рейнхольдом Траутманом) з кінця XIX ст., не мають наукової цінності[C][23].

Переконливість аргументації Раймонда Спітлейна щодо литовських імен із формантом -mont- (Жигімонт та інші) засвідчив американський лінгвіст Альфред Зен[24]. Після тривалого мовчання латвійської сторони[25], в 1966 році на сторінках латвійського радянського журналу «Baltistica» з'явилася рецензія литовського радянського топоніміста Александраса Ванагаса[26] з різкою критикою цих висновків і наступним твердженням: «Що стосується зв'язку литовської антропонімії з німецькою, то необхідно підкреслити складність цього питання». Однак, водночас Ванагас змушений був визнати, що «подібність між деякими найдавнішими литовськими та германськими антропонімами дійсно існує»[27].

У 1989 році наукове співтовариство Литви фактично визнало, що значення складних назв середньовічної литовської знаті важко пояснити з точки зору литовської мови[28][D].

Литовський лінгвіст-емігрант Юозас Юркенас[lt] у своїй монографії, виданій у 2003 р., посилається на дослідження Раймонда Шмітляйна та визнає наявність великої кількості подібних одиниць у стародавній литовській («балтійській») і германській антропонімії, а також зазначає: «мабуть, схожість перелічених одиниць у більшості випадків не є тільки формальним» і що «випадкова подібність значної кількості одиниць такої довжини є малоімовірним»[E]. (Гаудемунда — Gaudemund, Вільгейда — Williheid, Скірмунт — Sciremunt, Теуда — Teutgerdis, Теутвид— Teutwidis, Румбольд — Rumbold, Гермонт — Geromont, Валімонт — Walmont, Мантигерд — Mundgerd, Монтвіл — Muntwil, Талімонт — Talamund, Сарговд — Saregaud, Відігайло — Widigail, Бірибольд — Beribald, Візігерд — Wisgeard, Вільгард — Vilgerd, Керстын — Kerstin, Гендрута — Genedrudis, Монтвін — Mondawin, Відимонт — Widimunt, Вілімонт — Willimunt, Нарталт — Nartolt, Барталт — Bartolt та інші). Той факт, що велика кількість німецьких відповідників не дозволяє вважати такі збіги випадковістю, зазначив Юркенас ще в 1976 році[31].

Фахівець у галузі ономастики Ігор Капилов звертає увагу на те, що наукова спільнота не сприймає латиську етимологію литовських імен[32][33][34]. Лінгвіст і літературознавець-медіавіст Александар Бразгунов розглядає литовський ономастикон як слов’яно-західнобалтійську рецепцію германо-кельтського[F] іменника. Він звертає увагу на те, що гіпотезу про литовський генезис імен литовських князів і бояр слід відкинути як науково неправдоподібну з таких міркувань:

  • Нерепрезентативність лексичного фонду латиської мови для тлумачення подібних назв[G]
  • Передача ненаголошеного о через а в латиській мові[H]
  • У двох головних латиських словах відсутні сполучні голосні[I]
  • Перекручування генетичних основ імен у латиській трансмісії[J]

Мінський дослідник Альохна Дайліда звертає увагу на те, що всі імена середньовічної литовської знаті природно витлумачені зі східногерманських мов і багато з них мають повні відповідники серед східногерманських імен. Серед германських особливостей назв литовців він відзначає збереження характерного для германських мов і нехарактерного для східнобалтійських мов сполучення -sk- і -sv- (Skirmunt, Svalged), наявність дифтонга -ei- (Eyvild, Eimant), яких немає в латиській мові, а також закінчення -en (Gerdzen, Trojdzen, Viten), -ud/-ut (Herdud, Keistut, Yavnut) та -ila, -ula (Vaidila, Virshula) характерні для германських імен, яких немає в балтійських.

Як резюмує Альохна Дайліда, «балтійська теорія взагалі нічим не підтверджена (включно з назвами). Балтійська теорія не відображає жодних історичних реалій, вона була просто інструментом політичної боротьби єзуїтів проти литовської Реформації та політичної влади литовської держави. Разом із деструктивною програмою Контрреформації, розпочатою після вибуху євангельського відродження в Литві, єзуїти також започаткували цілу ідеологічну програму спотворення історії Литви: крім правдивої історії слов’янізації німецької знаті Литви (пояснена в литовських літописах і добре відома єзуїтам), єзуїтська теорія мала розповісти про походження литовської знаті та створеної нею держави з місцевих напівдиких балтійських племен, і зробила єдиним «цивілізаційним» чинником в історії Литви виключно Католицьку Церкву (з цією ж метою єзуїтська пропаганда почала поширювати гротескні, суто фантастичні плітки про «балтійське язичництво» Литви, яке нібито було основною релігією ВКЛ до Кревської унії). Якщо за часів Речі Посполитої ця теорія мала вигляд маргінального напівнаукового заняття, не сприйнятої литовською шляхтою, то після поділу Речі Посполитої ця єзуїтська пропагандистська схема стала єдиною «науковою» версією історії Литви ХІХ ст.

Порівняльна таблиця з німецькими відповідниками

К ухвале іменя найвышшага Бога Айца ўсемагушчага, пабудавана касьцёлу сяя капліца, павяленьнем вялікага а праслаўнага Караля, прасьветнага Казіміра з Боскай міласьці Польскага і Вялікага Князя Літоўскага, Троцкага і Жамойцкага, і Княжаця Прускага, Пана і дзедзіча тых і іных многа земь Гаспадара, і яго каралевяй пранайясьнейшай паняй Элізабэты з пакаленьня Цэсарскага продка пранайясьнейшага Жыгімонта Пана земь Ракускай, Чэскай, і Вугорскай

Примітки

  1. ↑ Дайліда А. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі / Рэц. С. Тарасаў. — Менск, 2019. С. 213.
  2. ↑ Дашкевич Н. П. Заметки по истории Литовско-Русского государства. — Киев, 1885. С. 108.
  3. ↑ Kodeks dyplomatyczny katedry i diecezji Wilenskiej. T. 1, z. 1: 1387—1468. — Kraków, 1932. S. 144, 153, 164.
  4. ↑ Acta Baltico-Slavica. Nr. 8. — Warszawa, 1973. S. 211.
  5. ↑ Юркенас Ю. О появлении сочетания al вместо дифтонга au в литовских древних личных именах // Kalbotyra. Vol. XV, 1967. С. 55.
  6. ↑ Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. — Leipzig, 1863. S. 645.
  7. ↑ Урбан П. Старажытныя ліцьвіны: мова, паходжаньне, этнічная прыналежнасьць. — Менск: 2001. С. 47.
  8. ↑ Суперанская А. В. Словарь русских личных имён: Сравнение. Происхождение. Написание. — М.: Айрис-пресс, 2005. С. 168.
  9. ↑ Усціновіч А. Слоўнік асабовых уласных імён. — Менск, 2011. С. 22.
  10. ↑ Veteris aevi analecta, seu vetera monumenta. T. 4. — Hagae-Comitum, 1738. P. 214.
  11. ↑ Słownik etymologiczno-motywacyjny staropolskich nazw osobowych. T. 5: Nazwy osobowe pochodzenia niemieckiego. — Kraków, 1997. S. 159.
  12. ↑ Historiae Litvanae. — Dantisci, 1650. P. 7.
  13. ↑ Wiadomość o kleynocie szlacheckim oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Ziestwie Litewskim. — Warszawa, 1789. S. 30.
  14. ↑ Encyklopedyja powszechna. T. 28. — Warszawa, 1868. S. 975.
  15. ↑ Шаблон:Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага S. 330.
  16. ↑ Соколов Н. И. Святая Жмудь // Вестник Западной России. Т. 2, 1865. С. 226.
  17. ↑ Юргевич В. Опыт объяснения имён литовских князей // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских. Кн. 3. — М., 1883. С. 28.
  18. ↑ Puzyna J. Sukcesorowie Trojdena // Ateneum Wileńskie. Z. 1, 1938. S. 14—15.
  19. ↑ Rackus A. Guthones (the Goths). — Chicago, 1929. P. 36, 38, 42—215.
  20. ↑ Notes de toponymie lituanienne, dans Actes et Mémoires du premier Congrès International de Toponymie et d’ Anthroponymie. — Paris, 1938. P. 221.
  21. ↑ Schmittlein R. Voies et impasses de la toponymie lituanienne // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1958. P. 126.
  22. ↑ Юркенас Ю. Проблема отражения так называемых «древнеевропейских» элементов в антропонимии // Kalbotyra. № 33 (2), 1981. С. 28.
  23. ↑ Schmittlein R. Toponymes finnois et germaniques en Lituanie // Revue internationale d’onomastique. Nr. 2, 1948. P. 103.
  24. ↑ Senn A. Zur Bildung litauischer Gewässernamen // Annali. Sezione Slava. Istituto Universitario Orientale di Napoli. 2 (1959). P. 46.
  25. ↑ Vanagas A. Raymond Schmittlein, Les noms d’eau de la Lituanie // Baltistica. Nr. 1, 1966. С. 97—98.
  26. ↑ Vanagas A. Raymond Schmittlein, Les noms d’eau de la Lituanie // Baltistica. Nr. 1, 1966. С. 97—102.
  27. ↑ Юркенас Ю. Проблема отражения так называемых «древнеевропейских» элементов в антропонимии // Kalbotyra. № 33 (2), 1981. С. 28—29.
  28. ↑ Литва. Краткая энциклопедия. — Вильнюс, 1989. С. 121.
  29. ↑ Свяжынскі У. Літоўская мова // Шаблон:Літаратура/ЭВКЛ С. 208.
  30. ↑ Юркенас Ю. Основы балтийской и славянской антропонимики. — Вильнюс, 2003. С. 108.
  31. ↑ Юркенас Ю. Балтийские антропоосновы LIAUB-, DAG-, GUD- // Повідомлення Української ономастичної комісії. Вип. 15. — Київ: Наукова думка, 1976. С. 8.
  32. ↑ Капылоў І. Ягайлы // Звязда. 8 жніўня 2012 г.
  33. ↑ Капылоў І. Гедзіміны // Звязда. № 85, 8 мая 2012. С. 4.
  34. ↑ Капылоў І. Радзівілы // Звязда. № 47 (27162), 13 сакавіка 2012 г.
  35. ↑ Юркенас Ю. Основы балтийской и славянской антропонимики. — Вильнюс, 2003. С. 36.
  36. ↑ а б Шаблон:Літаратура/Пачаткі Вялікага княства Літоўскага (2019) С. 9.
  37. ↑ Егоров В. Б. Литва versus Беларусь? Взгляд со стороны // Великий миф маленькой Летувы: сборник статей / А. Е. Тарас. — IBIK, 2016.
  38. ↑ а б в Ласкоў І. Жамойцкі тупік // Літаратура і мастацтва. 17 верасьня 1993. С. 14—15.

Нотатки

  1. ↑ Шаблон:Мова-la[6]
  2. ↑ Allegart
  3. ↑ Lubbert tho Schmalenbrugge[10]
  4. ↑ Шаблон:Мова-la[12]
  5. ↑ Шаблон:Мова-pl[13]
  6. ↑ Шаблон:Мова-pl[14]
  7. ↑ Шаблон:Мова-pl[15]
  8. ↑ Крім того, литвини мали німецькі імена, які раніше носили руські князі та бояри: Ольг (Олег), Яскольд (Аскольд), Ясмант (Осмунд), Володимир, Валтар (Володар), Гедін, Гліб, Дір, Івар, Ігор, |Лют, Уліб, Якун та ін. Взагалі ще в 1865 р. по відношенню до великих князів литовських (Ягайла і Вітовта) відзначається невластивий «космополітичний характер прибулих до Литви норманських князів»[16]
  9. ↑ Шаблон:Мова-pl[18]


Помилка цитування: Теги <ref> існують для групи під назвою «upper-alpha», але не знайдено відповідного тегу <references group="upper-alpha"/>

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Євдоким/Чернетка/Імена_литвинів&oldid=42969810