Адигея

Адигея (Республика Адигея) — в складі Росії. Розташована на Північному Кавказі, вздовж лівих берегів річок Кубані та Лаби. Автономна область утворена 27 липня 1922

Пл. 4,5 тис. км2 (з водами водосховищ 7,6 тис. км²). Населення 442,7 тис. чіл. (2006) (286 тис. чол. (1959)). Поділяється на 7 районів. Центр — місто Майкоп.

У складі республіки 2 міських округа - Майкоп і Адигейськ, 7 муніципальних районів, 5 міських поселень селищ міського типу, 43 сільських поселення, 225 сільських населених пунктів (2006). Індекс російських автомобільних номерів - 01.

Природа

За рельєфом територія Адигеї поділяється на дві частини: низовинну — північну і передгірську — південну. Більша — низовинна ч. — слабохвиляста рівнина до 100 м вис. Менша — передгірська ч. — прилягає до підніжжя пн. схилу Гол. Кавказького хр., має висоту до 300 м і поділена долинами лівих приток Кубані та Лаби. В Адигеї с поклади нафти та мінер. джерела (типу Мацести).

Клімат помірно теплий. Пересічна т-ра січня —1,6°, лип. +22,2°. Опадів понад 700 мм на рік (Майкоп). Максимум влітку. Найбільша річка — Кубань. Стік Кубані регулюють 2 водоймища — Тщикське (вище гирла р. Білої) і Шапсугське (нижче м. Краснодара). У межах Адигеї в р Кубань впадають Біла, Пшиш, Псекупс, Афіпс.

Грунти чорноземні; на рівнині потужні чорноземи, у передгір'ях — вилуговані. Ліси (дуб, бук, граб) зосереджені на Пд.

Населення

Населення 442,7 тис. чіл. (2006). Міське населення - 52,6 % (2006) (95 тис. чол. (1959)), зосереджене в центрі обл. — Майкопі. Щільність населения: 56,8 чіл./км2 (2006).

У республіці проживають представники більше 80 національностей. За даними Всеросійського перепису населення 2002 року, 64,5 % населення складають росіяни, 24,2 % - адигейці, 3,4 % - вірмени, 2,1 % - українці.

У 1950-их рр. переважали адигейці, росіяни і українці. Міськ. нас. 95 тис. чол. (1959).

Адміністративно-територіальне ділення

• місто Адигейськ
• місто Майкоп
• Гіагинський район
• Кошехабльський район
• Красногвардійський район
• Майкопський район
• Тахтамукайський район
• Теучежський район
• Шовгеновський район

Населенні пункти з кількістю жителів вище 5 тысяч станом на 1 січня 2006 року

Майкоп 156,8 Червоногвардійське 9,1 (2002) Яблонівський 25,3 Каменномостський 7,5 Енем 17,7 Кошехабль 7,3 (2002) Гіагинська 15,2 (2002) Дондуковська 6,6 (2002) Адигейськ 12,2 Краснооктябрьський 5,5 (2002) Ханська 11,3 (2002) Тахтамукай 5,1 (2002) Тульський 8,4

Історія

Територію сучас. Адигеї ще за античних часів населяли предки адигейців (адигів). Вони є нащадками стародавніх касогів, які за часів Київської Русі входили до складу Тмутараканського князівства і підтримували тісні зв'язки з сусідніми слов'янськими народами.

Під загрозою турецького і персидського поневолення Адигея була приєднана до Росії 1557. В 1792 року частина земель адигів була передана чорноморським козакам.

Утворена 27 липня 1922 як Черкеська (Адигейська) автономна область. З 24 серпня 1922 по 13 серпня 1928 року - Адигейська (Черкеська) автономна область, до 3 липня 1991 - Адигейська автономна область у складі Краснодарського краю, з 3 липня 1991 - Республіка Адигея у складі Російської Федерації.

В Російській імперії Адигея була однією з найвідсталіших окраїн — народ не мав власної писемності, на 150 чол. припадав 1 учень, но було лік. закладів, пром-сті майже не було — в 27 кустарних майстернях працювало 90 робітників. Адигейський народ терпів від подвійного гніту — царського самодержавства і місцевих панів. Відомим комунистом-революционером був Мос Шовгенов. За роки радянської влади були створені автономна державність і писемність. В 1957 на відзначення 400-річчя приєднання Адигеї до Росії і за успіхи в господарському і культ. будівництві Адигея була нагороджено орденом Леніна.

У грудні 1991 року відбулися вибори депутатів у Верховну Раду Республіки Адигея. Був сформований перший в історії Адигеї парламент.

У січні 1992 року був вибраний перший президент республіки - Аслан Джарімов. У березні 1992 - перший голова Верховної Ради Республіки Адигея - Адам Тлеуж.

Конституція Республіки Адигея була затверджена Законодавчими Зборами - Хасе 10 березня 1995 року.

Плани об'єднання з Краснодарським краєм

Заяви про можливе приєднання Адигеї до Краснодарського краю були в грудні 2004 озвучені краснодарським губернатором Олександром Ткачевим, а потім і головним федеральним інспектором по Краснодарському краю і Адигеї Анатолієм Одейчуком.

Ця ідея викликала жорсткий опір. Активісти руху «Черкеський конгрес» охарактеризували його як «замах на Республіку Адигея», а президент Совмен назвав ідею злиття «історичним регресом і серйозною політичною помилкою». Прес-служба президента Адигеї Хазрета Совмена заявила: «Президент Адигеї виступає за єднання народів і поглиблення всесторонніх інтеграційних процесів в регіоні в рамках існуючих адміністративно-територіальних меж і конституційно-правового статусу Адигеї і Краснодарського краю».

На позачерговому засіданні ради суспільного руху «Адиге Хасе» був створений республіканський суспільний комітет із захисту конституції Адигеї, до якого увійшли представники різних громадських організацій і національних суспільств республіки.

Уряд Адигеї, суспільні рухи Адигеї «Адиге Хасе» і «Черкеський конгрес» звернулися до Дмитра Козака з проханням відкликати Анатолія Одейчука. Після цього пости інспекторів в краю і республіці були розділені, а Анатолій Одейчук з тих пір займався тільки Кубанню. У вересні 2005 його звільнили і від цього поста.

Тим часом представники «Черкеського конгресу» звернулися в Раду Європи з пропозицією направити в республіку комісію, щоб «негайно втрутитися в ситуацію в Адигеї з метою збереження її суверенності».

У захист республіки як самостійного суб'єкта Федерації виступили не тільки місцеві, але і зарубіжні громадські організації, об'єднуючі етнічних адигов (черкесів).

У грудні 2005 в Майкопі пройшов VI з'їзд Союзу слов'ян Адигеї (ССА, лідер - Ніна Коновалова), що ухвалив рішення звернутися до Володимира Путіна з проханням створити єдиний суб'єкт федерації з Краснодарського краю і Республіки Адигея, щоб «забезпечити рівність прав представників титульної нації і решти жителів цієї республіки», створити базу для економічного зростання і, навпаки, ослабити «передумови для корупції і клановості». Активісти організації почали збір підписів жителів Адигеї під цим зверненням.

На з'їзді були приведені дані, що говорять про те, що керівництво республіки веде політику по усуненню представників нетитульних національностей від керівних постів у сфері влади і бізнесу, - так у сфері державного управління на керівних посадах працюють 76 адигов і лише 57 представників інших національностей, хоча адиги складають лише чверть населення республіки. При цьому з 1998 по 2004 роки чисельність слов'ян в республіці зменшилася на 27 тис.

Багато посадовців і громадські діячі Адигеї виступили з критикою резолюції ССА, розглядаючи її як частина передвиборної кампанії. Голова республіканського суспільного руху «Черкеський конгрес» Мурат Берзегов навіть запропонував зняти цей блок з виборів до парламенту Республіки Адигея, які намічені на 12 березня 2006 року.

Президент Адигеї Хазрет Совмен вважає, що злиття регіону з Краснодарським краєм приведе до пониження статусу Адигеї або скасування автономії, що, на його думку, приведе до негативних наслідків.

Господарство

Адигея входить до складу Краснодарського економічного адміністративного району.

В 1958 в порівнянні з 1937 валова продукція всієї пром-сті зросла майже в 2,9 раза.

Основна галузь пром-сті—харчона (бл.67% всієї пром. продукції) — представлена Адигейським консервним комбінатом (один з найбільших в Росії), З консервними з-дами (Майкопський, Хату-кайський, Ханський), м'ясокомбінатом (Майкоп), ферментаційно-тютюновим, маслосироробними, маслоробними та ін. з-дами.

Набули розвитку машинобудування, деревообробка та виробн. цегли. Верстатобуд. з-д ім. Фрунзе, механіч. з-д «Головлісзапчастина» (обидва в Майкопі), Майкопський мебльовий комбінат, мебльові ф-ки, цегельні.

У Майкопі на р. Білій — ГЕС.

В Адигеї були 47 колгоспів, 17 радгоспів, 13 РТС (1957). Майже 57% зем. угідь становлять орні землі, 12% — сіножаті й пасовиська, 17% — ліси та чагарники, 2% — сади й виноградники, решта землі під водою, болотами та ін. Заг. посівна пл. 261,5 тис. га. Понад 50% займають зернові культури: пшениця (87,4 тис. га), кукурудза (48,9 тис. га); 14,2% — технічні: соняшник (23,8 тис. га), гід. коноплі (5 тис. га), жовтий тютюн (2,6 тис. га), цукр. буряки (2,1 тис. га); кормові займають бл. 22% площі. В р-ні Майкопа вирощують чай. Долини Кубані і Лаби — осн. р-н овочівництва і баштанництва, на Пд. — садівництво.

Тваринництво молочно-м'ясного напряму; поширені свинарство, вівчарство, бджільництво. На 1 січня 1959 було (в тис. голів): великої рогатої худоби — 107,7 (вт. ч. корів — 48,3), овець — 115,1, свиней —93,2.

Протяжність залізниць становить 90 км; автогужових шляхів — 673 км. По Кубані пароплавне сполучення на 136 км.

Культура

Давніх часів сягає художня творчость адигейців - фольклор; широко відомий нартський епос.

Л-ра зародилась у перші роки Радянської влади. Народний поет Ц. Теучеж (1855—1940), основоположник адигейської прози Т. Керашев (роман «Дорога до щастя», Сталінська премія, 1948), письменники А. Хатков, X. Андрухаєв, А. Євтих, М. Па-ранук, Ю. Тлюстен та ін. зображують соціалістич. перетворення Адигеї, оспівують дружбу народів. Адиг. мовою видані твори рос, укр. та ін. письменників. Укр. мовою видано твори А. Євтиха, Т. Керашева (К., 1955, 1956).

Дожовтневе образотворче мист. Адигеї представлене лише народними прикладними виробами, відомими з найдавніших часів. Оригінальний орнамент прикрашає гравіровані та філігранні вироби з черню. Поширені також золоте шитво, повстяні килими, різьблення по дереву і каменю. Живопис, графіка, скульптура з'являються лише за рад. часів (живописці Годов, Мамій, живописець і графік Шахбазян та інші).

Найпоширенішим видом адиг. народ.-пісенної творчості є сольна чоловіча пісня в супроводі чоловічого або мішаного хору. Ладова будова музики діатонічна, частіше мажорна. Цікаві нац. танці: парні (зафак і загатлят), хороводні (удж).

Муз. інструменти: шичепшин (смичковий), камиль (вид флейти), пхачич (вид кастаньєт). В Адигеї є педагогічний ін-т, 5 середніх спец. уч. закладів, театр, музей.

Посилання

• Офіційний сайт республіки Адигея
• Республіка Адигея на Відкритому порталі Півдня Росії
• Офіційний сайт Адигейського держуніверситету
• РЕСПУБЛІКА АДИГЕЯ. Довідник адміністративно-територіального ділення на 1.01.2005 р. - каталог
• Історія національного складу Адигеї

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.