Омельченко Тиміш Петрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Омельченко Тиміш Петрович''' ([[1895]], с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії - [[6 вересня]] [[1955]]) - [[підполковник]] [[Армія УНР|Армії УНР]]. |
'''Омельченко Тиміш Петрович''' ([[1895]], с. [[Вербки (Семенівський район)|Вербки]] Хорольського повіту Полтавської губернії - [[6 вересня]] [[1955]]) - [[підполковник]] [[Армія УНР|Армії УНР]]. |
||
Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище ([[1915]]). Кілька місяців перебував на фронті [[перша Світова війна|Першої світової війни]]. Останнє звання у російській армії — [[підпоручик]]. Наприкінці [[1915]] р. потрапив до німецького полону. |
Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище ([[1915]]). Кілька місяців перебував на фронті [[перша Світова війна|Першої світової війни]]. Останнє звання у російській армії — [[підпоручик]]. Наприкінці [[1915]] р. потрапив до німецького полону. |
||
Версія за 19:25, 15 серпня 2010
Омельченко Тиміш Петрович (1895, с. Вербки Хорольського повіту Полтавської губернії - 6 вересня 1955) - підполковник Армії УНР.
Закінчив Тифліську чоловічу гімназію, Тифліське піхотне юнкерське училище (1915). Кілька місяців перебував на фронті Першої світової війни. Останнє звання у російській армії — підпоручик. Наприкінці 1915 р. потрапив до німецького полону.
Перебував у таборі Найсе-Шлеськ у Німеччині, був одним із організаторів українського військового руху у цьому таборі. У травні 1917 р. разом із гуртком офіцерів-українців прибув до українізованого табору Ганноверіш-Мюнден. З 12 лютого 1918 р. — ад'ютант зі стройової частини штабу 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. З 1 березня 1918 р. — командир 2-го куреня 7-го Синьожупанного полку військ Центральної Ради. З початку травня 1918 р. — у запасі. З 1 вересня 1918 р. — молодший старшина 32-го пішого Сумського полку Армії Української Держави. З 27 листопада 1918 р. — начальник відділу штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 31 січня 1919 р. — т. в. о. начальника штабу 6-го Полтавського корпусу Дієвої армії УНР. З 11 березня 1919 р. — в. о. начальника штабу Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. З 22 червня 1919 р. — помічник начальника військово-топографічної частини штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 20 липня 1919 р. — помічник начальника розвідчого відділу штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР. 6 грудня 1919 р. був інтернований польською владою. З лютого 1920 р. — молодший ад'ютант штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З кінця квітня 1920 р. — приділений до української військової місії у Варшаві. З 10 серпня 1920 р. — на посаді молодшого старшини закордонного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, з того ж часу — офіційний представник Головного Отамана УНР у Берліні.
У 1937—1945 рр. очолював Українське національне об'єднання у Німеччині.
У 1950 р. емігрував до Канади. Помер та похований у Торонто.
Джерела
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 309-310 с. ISBN 966-8201-26-4