Невіровський Дмитро Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Hodzha (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 22: Рядок 22:


[[Категорія:Персоналії Не]]
[[Категорія:Персоналії Не]]
[[Категорія:Персоналії:Канівський район]]
[[Категорія:Уродженці Канівського району]]
[[Категорія:Народились 1 листопада]]
[[Категорія:Народились 1 листопада]]
[[Категорія:Народились 1771]]
[[Категорія:Народились 1771]]

Версія за 13:11, 14 листопада 2010


Дмитро Петрович Неверовський — один із видатних полководців Вітчизняної війни 1812 року.

Народився 21 жовтня (1 листопада) 1771 року в селі Прохорівка Золотоніського повіту Полтавської губернії (зараз - Канівський район Черкаської області). Походив з "малоросійських дворян" м. Золотоноші. Батько - городничий Золотоноші.

Розпочав військову службу в 1786 року рядовим лейб-гвардії Семенівського полку. Брав участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 рр. та війні з Польщею 1792-94 рр., неодноразово був відзначений, стрімко зростав по службі. З 1811 р. генерал-майор Неверовський виконував доручення з формування 27-ї піхотної дивізії.

1812 року полки ця дивізія вела ар'єргардні бої з переважаючими силами французів, прикриваючи відступаючу армію Багратіона.

27-я дивізія Неверовського вкрила себе славою в багатьох боях: під Красним, Смоленськом, Шевардином, Бородиним, Малоярославцем.

Під Смоленськом 6-тисячне з’єднання Неверовського, відбивши 40 атак супротивника, зупинило 22-тисячний авангард французької армії. 2 (14) серпня 1812 дивізія вчинила впертий опір переважаючим силами французької кінноти Мюрата під Красним, що зірвало план Наполеона відрізати російські війська від Смоленська та зайти їм у тил. Всю свою дивізію Неверовський вишикував у величезне каре і в такому порядку відступав на північ - до Москви. Протягом 5 годин відбиваючи безперервні атаки французької кінноти, колона Неверовського пройшла 12 верстов. Лише ввечері натиск кінноти Мюрата послабшав. Дивізія ж відйшла до Смоленська, де взяла участь у обороні міста.

На Бородінському полі Неверовському та його солдатам було покладено в обов’язок захист центру: Шевардинського редута. У жорстокому 6-годинному бою 40 тис. французів так і не змогли прорвати оборону 12 тисяч росіян. Декілька разів безстрашний генерал водив своїх багатирів в атаку. Дивізія майже вся загинула, командира було поранено ядром, але він не залишив поля бою. За Бородіно Неверовському було присвоєно звання генерал-лейтенанта.

Загинув «найхоробріший та найдостойніший» (за визначенням Кутузова) генерал 1 листопада 1813 року під Лейпцигом, під час закордонного походу російських військ. Поховали його в м. Галле, за військовим звичаєм, попереду несли нагороди - ордени Георгія 3-го і 4-го ступенів, Володимира 2-го і 3-го класів, Анни 1-го ступеня, прусський орден Червоного Орла.

Рівно через 100 років його прах перевезли до Росії та перепоховали на Бородінському полі, поруч з пам'ятником його солдатам. На пам’ятнику з чорного лабрадориту викарбувано напис: "Тут поховано прах генерал-лейтенанта Дмитра Петровича Неверовського, що мужньо бився на чолі своєї 27-ї піхотної дивізії, був контужений у груди ядром 26 серпня 1812 року".

На Бородинському полі загинув і рідний брат Дмитра Петровича Неверовського - Олександр.