Руднєв Семен Васильович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Семе́н Васи́льович Ру́днєв''' ([[27 лютого|15(27) лютого]] [[1899]], хутір Мойсіївка, нині село [[Руднєве]] [[Путивльський район|Путивльського району]] [[Сумська область|Сумської області]] — [[4 серпня]] [[1943]], біля смт [[Делятин]] [[Надвірнянський район|Надвірнянського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]) — активний діяч [[Радянські партизани|радянського партизанського руху]], комісар з'єднання під командуванням [[С. А. Ковпак]]а, [[генерал-майор]] (1943), [[Герой Радянського Союзу]] (1944, посмертно). |
'''Семе́н Васи́льович Ру́днєв''' ([[27 лютого|15(27) лютого]] [[1899]], хутір Мойсіївка, нині село [[Руднєве]] [[Путивльський район|Путивльського району]] [[Сумська область|Сумської області]] — [[4 серпня]] [[1943]], біля смт [[Делятин]] [[Надвірнянський район|Надвірнянського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]]) — активний діяч [[Радянські партизани|радянського партизанського руху]], комісар з'єднання під командуванням [[С. А. Ковпак]]а, [[генерал-майор]] (1943), [[Герой Радянського Союзу]] (1944, посмертно). |
||
До війни Руднєв був радянським військовим командиром. У травні 1938 його |
До війни Руднєв був радянським військовим командиром. У травні 1938 його обрали головою [[Путивльський район|Путивльської районної]] ради [[Тсоавіахім]]у. |
||
В 1938 році органи [[НКВС]] заарештували С.Руднєва, звинувативши його у "шпигунстві", "скоєнні диверсії" та "контрреволюційній діяльності". Однак після недовгого перебування в ув' |
В 1938 році органи [[НКВС]] заарештували С. Руднєва, звинувативши його у "шпигунстві", "скоєнні диверсії" та "контрреволюційній діяльності". Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 р. був звільнений. На пропозицію повернутися до Червоної армії Руднєв відмовився, про що потім шкодував. |
||
З початком війни він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем [[Радянські партизани|радянського партизанського руху]], комісаром з'єднання іншого путивлянина - [[Ковпак Сидір|Сидора Ковпака]]. Як людина і як партизан |
З початком війни він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем [[Радянські партизани|радянського партизанського руху]], комісаром з'єднання іншого путивлянина - [[Ковпак Сидір|Сидора Ковпака]]. Як людина і як партизан в офіційних доповідях і приватних розмовах характеризувався дуже високо. Згідно з «Малим словником історії України»:{{початок цитати}}Активний учасник та видатний організатор партизанського руху в Україні під час Великої Вітчизняної війни.{{кінець цитати}} |
||
Дослідження |
Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в Посиланнях. |
||
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під [[Делятин]]ом у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з більш пізніми даними, відкритими під час "[[Гласність|Гласності]]" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у [[Скроня|скроню]] радистка спецгрупи [[Вершигора Петро Петрович|П.Вершигори]] Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання. Однак згідно з останніми дослідженнями Дмитра |
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під [[Делятин]]ом у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з більш пізніми даними, відкритими під час "[[Гласність|Гласності]]" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у [[Скроня|скроню]] радистка спецгрупи [[Вершигора Петро Петрович|П. Вершигори]] Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання. Однак згідно з останніми дослідженнями Дмитра Веденєєва, заступника голови Українського інституту національної пам'яті, офіційна версія виявилася правдивою. |
||
== Література == |
== Література == |
Версія за 05:54, 28 травня 2011
Семе́н Васи́льович Ру́днєв (15(27) лютого 1899, хутір Мойсіївка, нині село Руднєве Путивльського району Сумської області — 4 серпня 1943, біля смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області) — активний діяч радянського партизанського руху, комісар з'єднання під командуванням С. А. Ковпака, генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (1944, посмертно).
До війни Руднєв був радянським військовим командиром. У травні 1938 його обрали головою Путивльської районної ради Тсоавіахіму.
В 1938 році органи НКВС заарештували С. Руднєва, звинувативши його у "шпигунстві", "скоєнні диверсії" та "контрреволюційній діяльності". Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 р. був звільнений. На пропозицію повернутися до Червоної армії Руднєв відмовився, про що потім шкодував.
З початком війни він організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем радянського партизанського руху, комісаром з'єднання іншого путивлянина - Сидора Ковпака. Як людина і як партизан в офіційних доповідях і приватних розмовах характеризувався дуже високо. Згідно з «Малим словником історії України»:
Активний учасник та видатний організатор партизанського руху в Україні під час Великої Вітчизняної війни.
Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в Посиланнях.
Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, в бою під Делятином у вересні 1943 був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з більш пізніми даними, відкритими під час "Гласності" наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у скроню радистка спецгрупи П. Вершигори Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання. Однак згідно з останніми дослідженнями Дмитра Веденєєва, заступника голови Українського інституту національної пам'яті, офіційна версія виявилася правдивою.
Література
- Руднєв Семен Васильович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 507.
- Малий словник історії України. - Київ, 1997
- Сергей Кокин. Кто убил генерала Руднева. Тайна гибели партизанского комиссара. - "В мире спецслужб", М., апрель 2004 г.[1]
Посилання
- Карпатський рейд. Щоденник С.В.Руднєва(рос.)
- Дмитрий Веденеев "ПОСЛЕДНИЙ РЕЙД КОМИССАРА. Историко-документальное расследование гибели генерал-майора Семена Руднева"(рос.)
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |