Підковик великий: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 26: Рядок 26:
}}
}}


'''Підковик великий''' (''Rhinolophus ferrumequinum'') — вид [[кажани|кажанів]] роду [[Підковик|підковиків]] (''Rhinolophus''). Найбільший за розмірами тіла представник родини [[Підковикові|підковикових]] (''Rhinolophidae'') в [[Європа|Європі]]: довжина його тіла 5,2-7,1 см, розмах крил 35-40 см, маса 13-34 г. Забарвлення спини і крил буро-сіре з рудуватим відтінком; черево світліше за спину, сірувате. Молоді тварини однотонно сірі.
'''Підковик великий''' (''Rhinolophus ferrumequinum'') — вид [[кажани|кажанів]] роду [[Підковик|підковиків]] (''Rhinolophus'').


== Морфологічні ознаки ==
Найбільший за розмірами тіла представник родини [[Підковикові|підковикових]] (''Rhinolophidae'') в [[Європа|Європі]]: довжина його тіла 5,2-7,1 см, розмах крил 35-40 см, маса 13-34 г. Забарвлення спини і крил буро-сіре з рудуватим відтінком; черево світліше за спину, сірувате. Молоді тварини однотонно сірі.

== Ареал ==
Поширений від [[Північна Африка|Північної Африки]] ([[Марокко]], [[Алжир]]) через всю [[Євразія|Євразію]] — від [[Франція|Франції]] та [[Іспанія|Іспанії]] через [[Мала Азія|Малу]] і [[Близький Схід|Передню Азію]], [[Кавказ]], [[Гімалаї]], [[Тибет]], до [[Китай|Китаю]], [[Корея|Кореї]] і [[Японія|Японії]].
Поширений від [[Північна Африка|Північної Африки]] ([[Марокко]], [[Алжир]]) через всю [[Євразія|Євразію]] — від [[Франція|Франції]] та [[Іспанія|Іспанії]] через [[Мала Азія|Малу]] і [[Близький Схід|Передню Азію]], [[Кавказ]], [[Гімалаї]], [[Тибет]], до [[Китай|Китаю]], [[Корея|Кореї]] і [[Японія|Японії]].


== Особливості біології ==
Характерні місця мешкання — [[передгір'я]] і [[низькогір'я]], а також рівнинні ділянки, де є придатні для цих тварин притулки: природні і штучні підземелля, карстові печери, міжгір'я, промоїни в річкових обривах, відповідні штучні споруди. У горах цей вид зустрічається на висоті до 3500 м над рівнем моря. У літній час більшість самців і молоді самки тримаються поодинці або маленькими групами; самки з потомством утворюють скупчення з 200—500 особин, часто по сусідству з колоніями інших кажанів. На полювання підковики вилітають вже після заходу сонця. Політ повільний, прямолінійний; полюють вони недалеко від притулків, низько над землею. Їжею служать великі і середні нічні [[комахи]] ([[совки]], [[Твердокрилі|жуки]], [[волохокрилі]]). При полюванні використовують [[ехолокація тварин|ехолокаційні]] сигнали на частоті 77-81 кГц, які випускають через ніс.
Характерні місця мешкання — [[передгір'я]] і [[низькогір'я]], а також рівнинні ділянки, де є придатні для цих тварин притулки: природні і штучні підземелля, карстові печери, міжгір'я, промоїни в річкових обривах, відповідні штучні споруди. У горах цей вид зустрічається на висоті до 3500 м над рівнем моря. У літній час більшість самців і молоді самки тримаються поодинці або маленькими групами; самки з потомством утворюють скупчення з 200—500 особин, часто по сусідству з колоніями інших кажанів.

На полювання підковики вилітають вже після заходу сонця. Політ повільний, прямолінійний; полюють вони недалеко від притулків, низько над землею. Їжею служать великі і середні нічні [[комахи]] ([[совки]], [[Твердокрилі|жуки]], [[волохокрилі]]). При полюванні використовують [[ехолокація тварин|ехолокаційні]] сигнали на частоті 77-81 кГц, які випускають через ніс.


Зимують в [[печера]]х, [[штольня]]х, підземеллях, на горищах, де температура вище 7-10°С, поодинці або частіше групами по 5-15 особин обох статей. Частина особин може відкочовувати в південніші райони. [[Сплячка]] продовжується з жовтня по квітень, уривається нетривалими пробудженнями. Якщо погода достатньо тепла для появи комах, підковики можуть полювати і взимку. Спаровуються великі подковики восені, під час зимування, рідше — навесні; проте до весни плід не розвивається. [[Вагітність]] триває близько 3 місяців; єдине дитинча народжується в червні-липні. Очі у нього розплющуються на 7 день; до 3-4 тижні життя вже уміє літати. Самостійним стає до 2 місяців, проте [[статева зрілість]] (у самок) наступає лише на 3 рік. Самки часто не спаровуються до 5-річного віку. Найвища смертність спостерігається на першому році життя, в першу чергу під час зимування. У неволі не розмножується. [[Середня тривалість життя]] дуже висока — більше 20 років.
Зимують в [[печера]]х, [[штольня]]х, підземеллях, на горищах, де температура вище 7-10°С, поодинці або частіше групами по 5-15 особин обох статей. Частина особин може відкочовувати в південніші райони. [[Сплячка]] продовжується з жовтня по квітень, уривається нетривалими пробудженнями. Якщо погода достатньо тепла для появи комах, підковики можуть полювати і взимку. Спаровуються великі подковики восені, під час зимування, рідше — навесні; проте до весни плід не розвивається. [[Вагітність]] триває близько 3 місяців; єдине дитинча народжується в червні-липні. Очі у нього розплющуються на 7 день; до 3-4 тижні життя вже уміє літати. Самостійним стає до 2 місяців, проте [[статева зрілість]] (у самок) наступає лише на 3 рік. Самки часто не спаровуються до 5-річного віку. Найвища смертність спостерігається на першому році життя, в першу чергу під час зимування. У неволі не розмножується. [[Середня тривалість життя]] дуже висока — більше 20 років.


== Охорона ==
В межах свого ареалу великий підковик широко поширений, місцями є загалом рідкісним видом. Внесений до "Червоної книги України" (2009). Знаходиться під загрозою вимирання і охороняється в багатьох країнах, зокрема в [[Росія|Росії]], [[Німеччина|Німеччині]] і [[Австрія|Австрії]]. Крупні виводковиі колонії і місця зимування уразливі до антропогенного впливу. Велике число подковиків гине в результаті отруєння [[Пестициди|пестицидами]], поїдаючи отруєних комах. Істотний вплив на стан популяції надає також загальна деградація навколишнього середовища, пов'язана з аграрною діяльністю людини.
У межах свого ареалу великий підковик широко поширений, місцями є загалом рідкісним видом. Внесений до "Червоної книги України" (2009). Знаходиться під загрозою вимирання і охороняється в багатьох країнах, зокрема в [[Росія|Росії]], [[Німеччина|Німеччині]] і [[Австрія|Австрії]]. Крупні виводковиі колонії і місця зимування уразливі до антропогенного впливу. Велике число подковиків гине в результаті отруєння [[Пестициди|пестицидами]], поїдаючи отруєних комах. Істотний вплив на стан популяції надає також загальна деградація навколишнього середовища, пов'язана з аграрною діяльністю людини.


== Посилання ==
== Посилання ==
Рядок 50: Рядок 58:


[[Категорія:Підковикові]]
[[Категорія:Підковикові]]
[[Категорія:Ссавці України]]
[[Категорія:Ссавці ЧКУ]]


[[bg:Голям подковонос]]
[[bg:Голям подковонос]]

Версія за 08:23, 31 липня 2011

Підковик великий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Родина: Підковикові (Rhinolophidae)
Рід: Підковик (Rhinolophus)
Вид: Підковик великий
Rhinolophus ferrumequinum
(Schreber, 1774)
Посилання
Вікісховище: Rhinolophus ferrumequinum
Віківиди: Rhinolophus ferrumequinum
EOL: 328771
ITIS: 631430
МСОП: 19517
NCBI: 59479
Fossilworks: 94475

Підковик великий (Rhinolophus ferrumequinum) — вид кажанів роду підковиків (Rhinolophus).

Морфологічні ознаки

Найбільший за розмірами тіла представник родини підковикових (Rhinolophidae) в Європі: довжина його тіла 5,2-7,1 см, розмах крил 35-40 см, маса 13-34 г. Забарвлення спини і крил буро-сіре з рудуватим відтінком; черево світліше за спину, сірувате. Молоді тварини однотонно сірі.

Ареал

Поширений від Північної Африки (Марокко, Алжир) через всю Євразію — від Франції та Іспанії через Малу і Передню Азію, Кавказ, Гімалаї, Тибет, до Китаю, Кореї і Японії.

Особливості біології

Характерні місця мешкання — передгір'я і низькогір'я, а також рівнинні ділянки, де є придатні для цих тварин притулки: природні і штучні підземелля, карстові печери, міжгір'я, промоїни в річкових обривах, відповідні штучні споруди. У горах цей вид зустрічається на висоті до 3500 м над рівнем моря. У літній час більшість самців і молоді самки тримаються поодинці або маленькими групами; самки з потомством утворюють скупчення з 200—500 особин, часто по сусідству з колоніями інших кажанів.

На полювання підковики вилітають вже після заходу сонця. Політ повільний, прямолінійний; полюють вони недалеко від притулків, низько над землею. Їжею служать великі і середні нічні комахи (совки, жуки, волохокрилі). При полюванні використовують ехолокаційні сигнали на частоті 77-81 кГц, які випускають через ніс.

Зимують в печерах, штольнях, підземеллях, на горищах, де температура вище 7-10°С, поодинці або частіше групами по 5-15 особин обох статей. Частина особин може відкочовувати в південніші райони. Сплячка продовжується з жовтня по квітень, уривається нетривалими пробудженнями. Якщо погода достатньо тепла для появи комах, підковики можуть полювати і взимку. Спаровуються великі подковики восені, під час зимування, рідше — навесні; проте до весни плід не розвивається. Вагітність триває близько 3 місяців; єдине дитинча народжується в червні-липні. Очі у нього розплющуються на 7 день; до 3-4 тижні життя вже уміє літати. Самостійним стає до 2 місяців, проте статева зрілість (у самок) наступає лише на 3 рік. Самки часто не спаровуються до 5-річного віку. Найвища смертність спостерігається на першому році життя, в першу чергу під час зимування. У неволі не розмножується. Середня тривалість життя дуже висока — більше 20 років.

Охорона

У межах свого ареалу великий підковик широко поширений, місцями є загалом рідкісним видом. Внесений до "Червоної книги України" (2009). Знаходиться під загрозою вимирання і охороняється в багатьох країнах, зокрема в Росії, Німеччині і Австрії. Крупні виводковиі колонії і місця зимування уразливі до антропогенного впливу. Велике число подковиків гине в результаті отруєння пестицидами, поїдаючи отруєних комах. Істотний вплив на стан популяції надає також загальна деградація навколишнього середовища, пов'язана з аграрною діяльністю людини.

Посилання