Заболотний Семен Федорович

Семен Заболотний — останній гайдамака Одещини.

Семен Заболотний (д.н. невідома —†1922) — військовий діяч часів УНР, отаман національного антибільшовицького повстанського руху на Одещині (1918-1922), командир полку Чорних гайдамаків, ватажок «Чорноморського повстанського козацкого війська», племінник академіка Данила Заболотного.

Народився у селі Обжила (зараз Обжиле Балтського району Одеської області). За іншими даними в селі Тридуби Кривоозерського району (нині Миколаївська область) у родині волосного писаря. Точна дата народження невідома. Сучасники отамана оповідають, що він народився 1892 (за іншими джерелами 1894), служив єфрейтором у кінній гвардії російської армії, брав участь у Першій світовій війні, де відзначився хоробрістю.

Лютнева революція 1917 року висунула С. Заболотного в число найбільш знаних людей Балтського повіту - земляки поважали його за те, що він був серед ініціаторів справедливого росподілу між селянами колишніх поміщицьких земель. Принципове відстоювання прав селянства додавали йому авторитету і підтримку населення. У другій половині 1919 року С. Заболотний формує збройне угруповання і очолює боротьбу Балтських повстанців проти білих і червоних. Від 1919 року Семен Заболотний відомий як командир полку Чорних гайдамаків, ватажок Балтсько-Ольгопільського повстанського загону, полковник, організатор і командир Наддніпрянської бригади четвертої повстанської дивізії війська УНР.

У січні 1920 року він власними наявними силами очистив від білогвардійців-денікінців Балтський повіт і виступає керівником і координатором більшості українських повстанських загонів в Одеській і частині Подільської губернії.

Після встановлення на Одещині влади більшовиків, у 1920 році почалися примусові реквізиції і продрозверстка, жорстокі грабунки, контрибуції і розстріли заручників з числа тих, хто не хотів віддавати хліб. Це викликало спротив українського селянства. Козаки-повстанці відбивали конфісковане у селян збіжжя і худобу, повертали їх власникам, знищували продподаткову документацію, нападали на продзагони і військові об'єкти, ліквідовували радянський аппарат, здійснювали терор щодо представників радянської влади і чекистів. Повернення повстанцями зерна та інших конфіскованих продуктів зміцнювало авторитет і підтримку повстанського руху серед місцевого населення.

Багато сил та засобів було витрачено органами ЧК на те, щоб позбутися Семена Заболотного і тим самим обезголовити супротив. Численні агенти в 1922 році вистежили отамана. З розсекречених архівів відомо, що він відмовився здаватися, тоді чекісти застосували тактику, яку згодом перейняли німецькі нацисти в боротьбі проти партизанів - зігнали заручників з числа мирних жителів, пообіцявши їх розстріляти. Виходу у Заболотного не залишалося і він здався. Невдовзі він був страчений.

Література

• Олесь Янчук. Останній гайдамака Одещини. Монографія. Скачати.
• С. Боган. Чорноморське повстанське козацьке військо у боротьбі за Українську державність у 1920 - 1922 рр. Із "Наукових записок. Збірника праць молодих вчених та аспірантів". - К., 2001. - Т. 6. - C. 355-362
• Яков Бельский. Атаман Семен Заболотный. Из прошлого украинской контрреволюции. "Пламя" (Харків), № 6, 1925
• М. Батайлюк Отаман козацького війська з Тридубів. Український південь, №37, 2008 р.