Пещанський Володимир Павлович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Сфереон (обговорення | внесок) доповнення |
Сфереон (обговорення | внесок) доповнення, зображення |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Володимир Пещанський.jpg|thumb|200px|Володимир Пещанський]] |
|||
'''Володимир Павлович Пещанський''' ({{н}} [[28 жовтня]] [[1873]], м. [[Переяслав-Хмельницький|Переяслав]] — {{†}} [[26 серпня]] [[1926]], [[Львів]]) — український архітектор, реставратор, мистецтвознавець<ref name="УРЕ">{{УРЕ}}</ref>. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві. Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру<ref name="timof">Володимир Тимофiєнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.</ref>. |
|||
'''Володимир Павлович Пещанський''' ({{н}} [[28 жовтня]] [[1873]], м. [[Переяслав-Хмельницький|Переяслав]] — {{†}} [[26 серпня]] [[1926]], [[Львів]]) — український архітектор, реставратор<ref name="УРЕ">{{УРЕ}}</ref>, дослідник української старовини та педагог<ref name="koval">[http://museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=1817 ''Ярина Коваль.'' Літописні орієнтири] // Львівська газета, 2007</ref>. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві, працював реставратором в [[Національний музей у Львові|Національному музеї]] у Львові. |
|||
== Освіта == |
== Освіта == |
||
Рядок 6: | Рядок 7: | ||
== Діяльність == |
== Діяльність == |
||
У 1909 році Володимир Пещанський одержав призначення на службу до Київського кріпосного інженерного управління<ref name="malakov"/>. Разом з [[Покришкін Петро Петрович|П. П. Покришкіним]] у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в [[Київ|Києві]]: |
У 1909 році Володимир Пещанський одержав призначення на службу до Київського кріпосного інженерного управління<ref name="malakov"/>. Разом з [[Покришкін Петро Петрович|П. П. Покришкіним]] у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в [[Київ|Києві]]: |
||
* [[Військовий Микільський собор| |
* [[Військовий Микільський собор|Микільського Військового собору]] (не зберігся); |
||
* [[Церква Спаса на Берестові]]. |
* [[Церква Спаса на Берестові|Церкви Спаса на Берестові]]. |
||
Проводив археологічні дослідження [[Михайлівський собор (Видубицький монастир)|Михайлівської церкви]] [[Видубицький монастир|Видубицького монастиря]] (1916). |
|||
Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру<ref name="timof">Володимир Тимофiєнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.</ref>; за проектами в Києві зведені: |
|||
За проектами Володимира Пещанського в Києві зведені: |
|||
* Житловий будинок на вул. Микільській (тепер вул. Лаврська) |
* Житловий будинок на вул. Микільській № 18/49 (тепер вул. Лаврська) (1910—1914), |
||
* Будинок військової льотної школи прапорщиків на розі [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вул. Грушевського]] і [[Кріпосний провулок (Київ)|Кріпосного провулку]], пізніше Будинок відпочинку й дозвілля офіцерів, тепер — [[Центральний будинок офіцерів Збройних сил України]] (1914—1918, співавтор В. Кричевський, закінчений у 1931 році Й. Каракісом). |
* Будинок військової льотної школи прапорщиків на розі [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вул. Грушевського]] і [[Кріпосний провулок (Київ)|Кріпосного провулку]], пізніше Будинок відпочинку й дозвілля офіцерів, тепер — [[Центральний будинок офіцерів Збройних сил України]] (1914—1918, співавтор В. Кричевський, закінчений у 1931 році Й. Каракісом). |
||
У [[Харків|Харкові]] виконав cкульптурне опорядження [[Азовсько-донський банк|Азовсько-Донського банку]] на Миколаївській площі № 18 (1914, проект Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен). |
У [[Харків|Харкові]] виконав cкульптурне опорядження [[Азовсько-донський банк|Азовсько-Донського банку]] на Миколаївській площі № 18 (1914, проект Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен). |
||
З 1922 року працював у [[Львів|Львові]], зокрема в [[Національний музей у Львові|Національному музеї]] заснованому [[Андрей (Шептицький)|Андреєм Шептицьким]]<ref>''Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова.'' Національний музей у Львові // {{ЕІУ/7}}</ref>, де керував реставрацією старовинного іконопису та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва<ref name="УРЕ" />. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць<ref name="timof" />. |
З 1922 року працював у [[Львів|Львові]], зокрема в [[Національний музей у Львові|Національному музеї]] заснованому [[Андрей (Шептицький)|Андреєм Шептицьким]]<ref>''Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова.'' Національний музей у Львові // {{ЕІУ/7}}</ref>, де керував реставрацією старовинного іконопису та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва<ref name="УРЕ" />. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць<ref name="timof" />. Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII-XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини<ref name="koval" />. |
||
== Наукові праці == |
== Наукові праці == |
Версія за 13:50, 18 лютого 2012
Володимир Павлович Пещанський (нар. 28 жовтня 1873, м. Переяслав — пом. 26 серпня 1926, Львів) — український архітектор, реставратор[1], дослідник української старовини та педагог[2]. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві, працював реставратором в Національному музеї у Львові.
Освіта
Володимир Пещанський здобув різнопланову освіту. Після закінчення Орловського кадетського корпуса вступив до Костянтинівського артилерійського училища в Петербурзі, звідки був випущений підпоручником і направлений в артилерійську бригаду Ніжин. Продовжив освіту в Миколаївській інженерній академії, а потім в Інституті цивільних інженерів в Петербурзі[3].
Діяльність
У 1909 році Володимир Пещанський одержав призначення на службу до Київського кріпосного інженерного управління[3]. Разом з П. П. Покришкіним у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в Києві:
- Микільського Військового собору (не зберігся);
- Церкви Спаса на Берестові.
Проводив археологічні дослідження Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916).
Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру[4]; за проектами в Києві зведені:
- Житловий будинок на вул. Микільській № 18/49 (тепер вул. Лаврська) (1910—1914),
- Будинок військової льотної школи прапорщиків на розі вул. Грушевського і Кріпосного провулку, пізніше Будинок відпочинку й дозвілля офіцерів, тепер — Центральний будинок офіцерів Збройних сил України (1914—1918, співавтор В. Кричевський, закінчений у 1931 році Й. Каракісом).
У Харкові виконав cкульптурне опорядження Азовсько-Донського банку на Миколаївській площі № 18 (1914, проект Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен).
З 1922 року працював у Львові, зокрема в Національному музеї заснованому Андреєм Шептицьким[5], де керував реставрацією старовинного іконопису та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва[1]. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць[4]. Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII-XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини[2].
Наукові праці
- «Давні килими України» (1925),
- «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926),
- «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926, у співавт. з М. Драганом та І. Свенціцьким)[1].
Примітки
- ↑ а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Ярина Коваль. Літописні орієнтири // Львівська газета, 2007
- ↑ а б Дмитро Малаков. Невідомий Володимир Пещанський.
- ↑ а б Володимир Тимофiєнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.
- ↑ Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова. Національний музей у Львові // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.