Шпак Петро Федорович

Петро́ Фе́дорович Шпак (* 18 червня 1931, с. Дашківці, Віньковецький район, Хмельницька область — † 21 квітня 2002) — український геолог, державний діяч.

Доктор геолого-мінералогічних наук (1981).

Міністр геології УРСР (1967—1982).

Біографія

Народився в родині селянина.

1948 - закінчив Кам'янець-Подільський індустріальний технікум.

1953 — закінчив Львівський політехнічний інститут (геологорозвідувальний факультет).

1953-1966 - геолог на Східницькому нафтопромислі, старший і головний геолог Битківського нафтопромислу, головний геолог нафтопромислового управління «Долина—Нафта», директор новоствореної Надвірнянської контори розвідувального буріння, начальник геологічного відділу та головний геолог об'єднання «Укрзахіднафтогаз».

1966-1967 - начальник Головного управління з пошуків і розвідки нафтових і газових родовищ в Україні, член колегії Міністерства геології УРСР.

1967-1982 — міністр геології УРСР. У цей період в Україні виявили декілька унікальних і великих родовищ апатит-ільменітових, берилієвих, рідкіснометалічно-апатитових, марганцевих руд, каолінових, графітових родовищ; розвідали нові вугленосні райони у Донбасі, залізорудні — на півдні України, у Кривбасі та Приазов'ї, цеолітові — у Закарпатті; відкрили басейни мінеральних вод типу «Нафтуся» у Хмельницькій та Тернопільській областях; почали роботи з оцінки золотоносності Карпат та Українського щита.

Наукова діяльність

Науковий доробок - близько 230 праць, серед яких 12 монографій.

Безпосередньо причетний до відкриття на території України низки родовищ корисних копалин (передусім нафти та газу).

Ініціатор і один із авторів розробки та впровадження стратегії пошуків покладів вуглеводнів, пов'язаних з міжкупольними структурами Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ), пошуків нафти та газу на великих глибинах у ДДЗ і Передкарпатському прогині, а також в акваторіях Чорного і Азовського морів.

Наукові інтереси охоплювали проблеми вивчення особливостей геологічної будови нафтогазоносних регіонів, формування та просторового розміщення покладів вуглеводнів за величиною запасів і фазовим станом, прогнозування їх ресурсної бази і визначення оптимальних шляхів пошуків родовищ нафти та газу. Вніс значний вклад у теорію нафтогазової геології та практику пошуково-розвідувальних робіт. Розробив принципи районування нафтогазоносних територій, в межах України виділив 4 нафтогазоносні провінції, які містять 9 нафтогазоносних областей. Встановив належність унікальних, великих і середніх скупчень вуглеводнів осадового чохла ДДЗ до депресій та їх схилів у кристалічному фундаменті. З позиції органічного походження вуглеводнів заклав наукову базу під уявлення про площинну диференціацію та вертикальну зональність розташування покладів вуглеводнів за фазовим станом, теоретично обґрунтував значні перспективи нафтогазоносності великих глибин. За його ініціативою було переорієнтовано пошуки покладів вуглеводнів у ДДЗ на глибинах 4000—5000 м, що дозволило істотно підвищити їхню результативність.

Ініціатор і науковий керівник Національної програми «Нафта і газ України до 2010 р.», Державної програми з освоєння газогідратів Чорного моря, Державної програми «Освоєння вуглеводневих ресурсів Українського сектора Чорного і Азовського морів». Розробив стратегію пошуків родовищ вуглеводнів в Україні, оцінив перспективи нарощування власної бази ресурсів і запасів вуглеводнів, умови повного забезпечення України нафтою та газом.

Наукові звання та посади

Член-кореспондент НАН України (1990).

Член Бюро Відділення наук про Землю НАН України, директор Інституту геологічних наук НАН України.

Доктор геолого-мінералогічних наук (1981).

Очолював спеціалізовану раду зі захисту докторських і кандидатських дисертацій при Інституті геологічних наук НАН України.

Президент Спілки геологів України.

Від початку створення Української нафтогазової академії входив до складу її президії.

Почесний професор Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу.

Науковий консультант ЗАТ «Концерн "Надра"».

Член Українського міжнародного комітету з питань науки і культури НАН України.

Нагороди й відзнаки

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями та почесними грамотами.

Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1977, 1991).

Премія Ради Міністрів СРСР.

Премія НАН України ім. В.І.Вернадського.

Заслужений геолог України.

Література

• Хто є хто в Україні, 1997: Довідник. — К., 1997. — С. 299—300.
• Петро Федорович Шпак: Некролог