Пещанський Володимир Павлович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Сфереон (обговорення | внесок) стильові правлення |
|||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
У [[Харків|Харкові]] виконав cкульптурне опорядження [[Азовсько-донський банк|Азовсько-Донського банку]] на Миколаївській площі № 18 (1914, проект Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен). |
У [[Харків|Харкові]] виконав cкульптурне опорядження [[Азовсько-донський банк|Азовсько-Донського банку]] на Миколаївській площі № 18 (1914, проект Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен). |
||
З 1922 року працював у [[Львів|Львові]], зокрема в [[Національний музей у Львові|Національному музеї]] заснованому [[Андрей (Шептицький)|Андреєм Шептицьким]]<ref>''Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова.'' Національний музей у Львові // {{ЕІУ/7}}</ref>, де керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі |
З 1922 року працював у [[Львів|Львові]], зокрема в [[Національний музей у Львові|Національному музеї]] заснованому [[Андрей (Шептицький)|Андреєм Шептицьким]]<ref>''Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова.'' Національний музей у Львові // {{ЕІУ/7}}</ref>, де керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі відомого [[Богородчанський іконостас|Богородчанського іконостасу]]) та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва<ref name="УРЕ" />. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць<ref name="timof" />. Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII—XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини<ref name="koval" />. |
||
== Наукові праці == |
== Наукові праці == |
||
Версія за 22:34, 19 червня 2012
Володимир Павлович Пещанський (нар. 28 жовтня 1873, м. Переяслав — пом. 26 серпня 1926, Львів) — український архітектор, реставратор[1], дослідник української старовини та педагог[2]. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві, працював реставратором старовинних ікон в Національному музеї у Львові.
Освіта
Володимир Пещанський здобув різнопланову освіту. Після закінчення Орловського кадетського корпуса вступив до Костянтинівського артилерійського училища в Петербурзі, звідки був випущений підпоручником і направлений в артилерійську бригаду Ніжин. Продовжив освіту в Миколаївській інженерній академії, а потім в Інституті цивільних інженерів в Петербурзі[3].
Діяльність
У 1909 році Володимир Пещанський одержав призначення на службу до Київського кріпосного інженерного управління[3]. Разом з П. П. Покришкіним у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в Києві:
- Микільського Військового собору (не зберігся);
- Церкви Спаса на Берестові.
Проводив археологічні дослідження Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916).
Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру[4]; за його проектами в Києві, зокрема, зведені:
- Житловий будинок на вул. Микільській № 18/49 (тепер — вул. Лаврська) (1910—1914),
- Будинок військової льотної школи прапорщиків (тепер — Центральний будинок офіцерів Збройних сил України)[5] на вул. Грушевського № 30/1 (1914—1918, співавтор В. Кричевський, закінчений у 1931—1933 роках Й. Каракісом).
У Харкові виконав cкульптурне опорядження Азовсько-Донського банку на Миколаївській площі № 18 (1914, проект Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен).
З 1922 року працював у Львові, зокрема в Національному музеї заснованому Андреєм Шептицьким[6], де керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі відомого Богородчанського іконостасу) та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва[1]. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць[4]. Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII—XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини[2].
Наукові праці
- «Давні килими України» (1925),
- «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926),
- «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926, у співавт. з М. Драґаном та І. Свенціцьким)[1].
Примітки
- ↑ а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б Ярина Коваль. Літописні орієнтири // Львівська газета, 2007
- ↑ а б Дмитро Малаков. Невідомий Володимир Пещанський.
- ↑ а б Володимир Тимофiєнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.
- ↑ Тетяна Трегубова, Лариса Федорова. Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. – Кн. 1. – Ч. 1. – Київ. – А – Л. – 608 с. (стор. 334).
- ↑ Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова. Національний музей у Львові // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.