Алегорія зими (Гудон)

«Алегорія зими»
або «Мерзлячка»

фр. L' Hiver
Творець:	Жан Антуан Гудон
Час створення:	1883 року
Матеріал:	білий мармур
Техніка:	висікання
Зберігається:	Монпельє, Франція
Музей:	Музей Фабра

Алегорія зими (Гудон) або «Мерзлячка» ( фр. L' Hiver) — мармурова скульптура французького митця 18 ст., створена в пару до «Алегорії літа», славу якої затьмарила і почала сприйматись як самостійна.

Історія створення

«Алегорія зими», Петергоф (палацово-парковий ансамбль)

Французький скульптор Жан Антуан Гудон ( 1741—1828 ) працював в період, коли настанови французького бароко ( і без того слабкі в країні ) активно потіснили стилі рококо і класицизм. Але відбулась зустріч з забезпеченим замовником мсьє Сен- і скульптор мимоволі звернувся до стилістики попередньої доби. Замовник волав мати дві мармурові скульптури з циклу «Пори року». Зупинились на двох алегоріях - літа і зими.

Це розповсюджена академічна тема в 17—18 століттях. Мала значне поширення в декоруванні садів бароко. Алегорію літа представляли у вигляді молодої жінки з атрибутами богині Цепери - з колоссям, з сепром чи зі жмутом квітів. Досить сталим був образ зими — у вигляді бородатого старця, що мерзне, тремтить від холоду і горнеться в широку драперію. Гудон створив власну «Алегорію літа» цілком в академічному характері — молода дівчина з серйозним обличчям тримає в руках звичні атрибути богині Церери.

• 
  П'єтро Баратта , «Алегорія зими»
• 
  Ск. Томас Квеллінус, «Богиня Церера».

Опис твору

Мармурова скульптура на постаменті зображує молоде дівчисько, що тремтить від холоду і, намагаючись відігрітися, загорнулось в коротку шаль. Аби підсилити алегоричну постать, біля її ніг скульптор подав вазу з водою, яка пертворилась на кригу і під його тиском розтріскалась. Коротенька шаль надала можливість прикрити голову і груди дівчиська, але її не вистачило на стегна і сідниці, що мимоволі прикували погляди сторонніх глядачів. Еротичність скульптури була такою відвертою, що і спричинила скандали. Хоча скульптор подав оголену натуру в самому ранньому початку її жіночої привабливості. На мармуровому постаменті оригінала — підпис Гудона і дата 1883.

Жан Антуан Гудон вже мав в минулому досвід тиражування власного вдалого твору. Так, зі скульптором Гудоном був підписаний контракт на створення тридцяти двох скульптурних портретів акторки-співачки Софі Арну, що полонила глядачів у опері «Іфігенія» Глюка. Тридцять погрудь актриси у ролі Іфігенії були створені в дешевому гіпсі, аби вдовольнити попит вельможних глядачів. Шалена популярність скульптури «Алегорія зими» понукала скульптора до створення її копій в різних матеріалах — в гіпсі, теракоті, в бронзі. Для виробництва копій навіть були створені особливіформи, копії з яких потім ретельно доробляли, що сприяло появі різних варіантів. Це не враховуючи копій чи варіантів на цю ж тему, створених впродовж 19 століття іншими скульпторами, що волали заробити на вдалому образі, створеному колись Гудоном.

Джерела

• Semenzato Camillo. La scultura veneta del Seicento e del Settecento. Venezia 1966
• Мацулевич Ж. А., «Летний сад и его скульптура», Л, 1936
• Люлина Р. Д. и др. «Декоративная скульптура садов и парков Ленинграда и пригородов», Л, 1981
• Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», серия «Из истории мирового искусства», М. «Искусство», 1968, с. 190—210, (рос)

Див. також

• Академізм
• Класицизм
• Алегорія
• Сад бароко
• Меценат
• Погруддя
• Паризький салон
• Музей Фабра
• Садово-паркова скульптура
• Томас Квеллінус
• П'єтро Баратта