Алегорія зими (Гудон): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Lorry (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{в роботі}} {{Витвір мистецтва |вирівнювання = <!--звичаєво right--> |файл = |розмір ... |
Немає опису редагування |
||
Рядок 15: | Рядок 15: | ||
|музей = [[Музей Фабра]] |
|музей = [[Музей Фабра]] |
||
}} |
}} |
||
'''Алегорія зими (Гудон) ''' або «Мерзлячка» ( {{lang-fr|L' Hiver}}) — мармурова скульптура французького митця 18 ст., створена в пару до «Алегорії літа», славу якої затьмарила і почала сприйматись як самостійна. |
'''Алегорія зими (Гудон) ''' або «Мерзлячка» ( {{lang-fr|L' Hiver}}) — мармурова скульптура французького митця 18 ст., створена в пару до «Алегорії літа», славу якої затьмарила і почала сприйматись як самостійна. |
||
Рядок 21: | Рядок 20: | ||
== Історія створення == |
== Історія створення == |
||
[[Файл:Statue-Peterhof-2.jpg|міні|праворуч|300пкс|«Алегорія зими», [[Петергоф (палацово-парковий ансамбль)]]]] |
|||
Французький скульптор [[Жан Антуан Гудон]] ( [[1741]]—[[1828]] ) працював в період, коли настанови французького [[бароко]] ( і без того слабкі в країні ) активно потіснили стилі [[рококо]] і [[класицизм]]. Але відбулась зустріч з забезпеченим замовником мсьє Сен- і [[скульптор]] мимоволі звернувся до стилістики попередньої доби. Замовник волав мати дві мармурові скульптури з циклу «Пори року». Зупинились на двох алегоріях - літа і зими. |
|||
Це розповсюджена академічна тема в 17—18 століттях. Мала значне поширення в декоруванні садів бароко. Алегорію літа представляли у вигляді молодої жінки з атрибутами богині Цепери - з колоссям, з сепром чи зі жмутом квітів. Досить сталим був образ зими — у вигляді бородатого старця, що мерзне, тремтить від холоду і горнеться в широку драперію. Гудон створив власну «Алегорію літа» цілком в академічному характері — молода дівчина з серйозним обличчям тримає в руках звичні атрибути богині Церери. |
|||
<gallery> |
|||
Файл:Allegory Winter, summer garden.jpg|[[П'єтро Баратта ]], «Алегорія зими» |
|||
Файл:Ceres-Summer Garden-Saint Petersburg.jpg|Ск. [[Томас Квеллінус]], «Богиня Церера». |
|||
Файл:| |
|||
</gallery> |
|||
Рядок 30: | Рядок 41: | ||
Жан Антуан Гудон вже мав в минулому досвід тиражування власного вдалого твору. Так, зі скульптором Гудоном був підписаний [[контракт]] на створення тридцяти двох скульптурних портретів акторки-співачки Софі Арну, що полонила глядачів у [[Опера|опері]] «Іфігенія» Глюка. Тридцять погрудь актриси у ролі Іфігенії були створені в дешевому гіпсі, аби вдовольнити попит вельможних глядачів. Шалена популярність скульптури «Алегорія зими» понукала скульптора до створення її копій в різних матеріалах — в гіпсі, теракоті, в бронзі. Для виробництва копій навіть були створені особливіформи, копії з яких потім ретельно доробляли, що сприяло появі різних варіантів. Це не враховуючи копій чи варіантів на цю ж тему, створених впродовж 19 століття іншими скульпторами, що волали заробити на вдалому образі, створеному колись Гудоном. |
Жан Антуан Гудон вже мав в минулому досвід тиражування власного вдалого твору. Так, зі скульптором Гудоном був підписаний [[контракт]] на створення тридцяти двох скульптурних портретів акторки-співачки Софі Арну, що полонила глядачів у [[Опера|опері]] «Іфігенія» Глюка. Тридцять погрудь актриси у ролі Іфігенії були створені в дешевому гіпсі, аби вдовольнити попит вельможних глядачів. Шалена популярність скульптури «Алегорія зими» понукала скульптора до створення її копій в різних матеріалах — в гіпсі, теракоті, в бронзі. Для виробництва копій навіть були створені особливіформи, копії з яких потім ретельно доробляли, що сприяло появі різних варіантів. Це не враховуючи копій чи варіантів на цю ж тему, створених впродовж 19 століття іншими скульпторами, що волали заробити на вдалому образі, створеному колись Гудоном. |
||
== Джерела == |
|||
* Semenzato Camillo. La scultura veneta del Seicento e del Settecento. Venezia 1966 |
|||
* Мацулевич Ж. А., «Летний сад и его скульптура», Л, 1936 |
|||
* Люлина Р. Д. и др. «Декоративная скульптура садов и парков Ленинграда и пригородов», Л, 1981 |
|||
* Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», серия «Из истории мирового искусства», М. «Искусство», 1968, с. 190—210, (рос) |
|||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Рядок 37: | Рядок 54: | ||
* [[Класицизм]] |
* [[Класицизм]] |
||
* [[Алегорія]] |
* [[Алегорія]] |
||
* [[Сад бароко]] |
|||
* [[ Меценат]] |
* [[ Меценат]] |
||
* [[Погруддя]] |
* [[Погруддя]] |
||
* [[Паризький салон]] |
* [[Паризький салон]] |
||
* [[Музей Фабра]] |
* [[Музей Фабра]] |
||
* [[Садово-паркова скульптура]] |
|||
* [[Томас Квеллінус]] |
|||
* [[П'єтро Баратта ]] |
|||
[[Категорія:Мистецтво Франції]] |
[[Категорія:Мистецтво Франції]] |
Версія за 18:13, 1 липня 2012
![]() | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач 193.106.223.135 (внесок, журнали) о 18:13 UTC (6363084 хвилини тому). |
фр. L' Hiver | |
---|---|
Творець: | Жан Антуан Гудон |
Час створення: | 1883 року |
Матеріал: | білий мармур |
Техніка: | висікання |
Зберігається: | Монпельє, Франція |
Музей: | Музей Фабра |
Алегорія зими (Гудон) або «Мерзлячка» ( фр. L' Hiver) — мармурова скульптура французького митця 18 ст., створена в пару до «Алегорії літа», славу якої затьмарила і почала сприйматись як самостійна.
Історія створення
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c4/Allegory_of_winter_at_Peterhof.jpg/300px-Allegory_of_winter_at_Peterhof.jpg)
Французький скульптор Жан Антуан Гудон ( 1741—1828 ) працював в період, коли настанови французького бароко ( і без того слабкі в країні ) активно потіснили стилі рококо і класицизм. Але відбулась зустріч з забезпеченим замовником мсьє Сен- і скульптор мимоволі звернувся до стилістики попередньої доби. Замовник волав мати дві мармурові скульптури з циклу «Пори року». Зупинились на двох алегоріях - літа і зими.
Це розповсюджена академічна тема в 17—18 століттях. Мала значне поширення в декоруванні садів бароко. Алегорію літа представляли у вигляді молодої жінки з атрибутами богині Цепери - з колоссям, з сепром чи зі жмутом квітів. Досить сталим був образ зими — у вигляді бородатого старця, що мерзне, тремтить від холоду і горнеться в широку драперію. Гудон створив власну «Алегорію літа» цілком в академічному характері — молода дівчина з серйозним обличчям тримає в руках звичні атрибути богині Церери.
-
П'єтро Баратта , «Алегорія зими»
-
Ск. Томас Квеллінус, «Богиня Церера».
Опис твору
Мармурова скульптура на постаменті зображує молоде дівчисько, що тремтить від холоду і, намагаючись відігрітися, загорнулось в коротку шаль. Аби підсилити алегоричну постать, біля її ніг скульптор подав вазу з водою, яка пертворилась на кригу і під його тиском розтріскалась. Коротенька шаль надала можливість прикрити голову і груди дівчиська, але її не вистачило на стегна і сідниці, що мимоволі прикували погляди сторонніх глядачів. Еротичність скульптури була такою відвертою, що і спричинила скандали. Хоча скульптор подав оголену натуру в самому ранньому початку її жіночої привабливості. На мармуровому постаменті оригінала — підпис Гудона і дата 1883.
Жан Антуан Гудон вже мав в минулому досвід тиражування власного вдалого твору. Так, зі скульптором Гудоном був підписаний контракт на створення тридцяти двох скульптурних портретів акторки-співачки Софі Арну, що полонила глядачів у опері «Іфігенія» Глюка. Тридцять погрудь актриси у ролі Іфігенії були створені в дешевому гіпсі, аби вдовольнити попит вельможних глядачів. Шалена популярність скульптури «Алегорія зими» понукала скульптора до створення її копій в різних матеріалах — в гіпсі, теракоті, в бронзі. Для виробництва копій навіть були створені особливіформи, копії з яких потім ретельно доробляли, що сприяло появі різних варіантів. Це не враховуючи копій чи варіантів на цю ж тему, створених впродовж 19 століття іншими скульпторами, що волали заробити на вдалому образі, створеному колись Гудоном.
Джерела
- Semenzato Camillo. La scultura veneta del Seicento e del Settecento. Venezia 1966
- Мацулевич Ж. А., «Летний сад и его скульптура», Л, 1936
- Люлина Р. Д. и др. «Декоративная скульптура садов и парков Ленинграда и пригородов», Л, 1981
- Золотов Ю. К. «Французский портрет 18 века», серия «Из истории мирового искусства», М. «Искусство», 1968, с. 190—210, (рос)