Карімов Іслам Абдуганійович
Іслам Абдуганієвич Карімов узб. Islom Abdugʻaniyevich Karimov | ||||
---|---|---|---|---|
узб. Islom Abdugʻaniyevich Karimov узб. Ислом Абдуғаниевич Каримов | ||||
Президент Узбекистану | ||||
Нині на посаді | ||||
На посаді з | 24 березня 1990 | |||
Народився | 30 січня 1938 (86 років) УзРСР, Самаркандська область, Самарканд | |||
Помер | 2 вересня 2016[1][2][…] (78 років) Ташкент, Узбекистан[2] | |||
Похований | Мечеть Хазрат-Хізр | |||
Відомий як | політик, державний діяч | |||
Громадянство | узбецьке | |||
Alma mater | Ташкентський державний технічний університетd і Tashkent State University of Economicsd | |||
Політична партія | Комуністична партія Узбекистану, Народно-демократична партія Узбекистану, з 1996 - безпартійний. | |||
У шлюбі з | Тетяна Акбаровна Карімова | |||
Діти | Гульнара і Лола Карімови | |||
Професія | Економіст Інженер механік | |||
Релігія | Іслам | |||
Нагороди | ||||
Підпис | ||||
fondkarimov.uz | ||||
Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Іслам Абдуганієвич Карімов (узб. Islom Abdugʻaniyevich Karimov) — радянський і узбецький державний і політичний діяч, Перший секретар ЦК Комуністичної партії Узбекистану (1989-1991), Голова Ради Міністрів Узбецької РСР (1990-1991), Президент Узбекистану (з 1990 року). Кандидат економічних наук. Освіта вища. За національністю узбек.
Біографія
- Народився 30 січня 1938 року в м. Самарканд, в сім'ї службовця.
- Після закінчення середньої школи Карімов вступив в Середньоазіатський політехнічний інститут у Ташкенті, в 1960 році закінчив його і отримав спеціальність «інженер-механік»
- У 1960 році Карімов почав працювати на заводі "Ташсільмаш", займав посади помічника майстра, майстра і технолога заводу.
- У 1961-1966 роках працював інженером, конструктором і провідним інженером-конструктором на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні імені Чкалова
- У 1967 році Карімов закінчив Ташкентський інститут народного господарства і отримав спеціальність «економіст».
- У 1966 році перейшов на роботу в Держплан Узбецької РСР, де пройшов шлях від головного спеціаліста до першого заступника голови Держплану республіки.
- У 1983 році І. Каримов був призначений міністром фінансів Узбецької РСР.
- В 1986 - заступником голови Ради міністрів Узбецької РСР, головою Держплану республіки.
- У 1986-1989 роках працював першим секретарем Кашкадар'їнського обкому партії.
- 23 червня 1989 Карімов був обраний першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії Узбецької РСР замість Рафіка Нішанова.
- 24 березня 1990 на сесії Верховної Ради Узбецької РСР І. Карімов обраний Президентом Узбецької РСР.
- 31 серпня 1991 І. Карімов проголосив державну незалежність Республіки Узбекистан.
- На виборах 29 грудня 1991 р. І. Карімов — представник Народно-демократичної партії (так була перейменована Комуністична партія після серпневих подій 1991 р. у Москві) першим секретарем ЦК якої він працював з червня 1989 р.) набрав 85 % голосів, його суперник — представник від помірно опозиційної партії "Ерк" — Мухаммад Соліх — 12,4 %. Вибори пройшли на альтернативній основі. Таким чином І. Карімов обраний Президентом Республіки Узбекистан.
- У 1993 році здійснив хадж, що дає йому право носити один з найпочесніших для мусульманина титулів «хаджі».
- Увечері 18 липня 1994 р. на І. Карімова було здійснено замах. Його машину, що їхала на великій швидкості урядовою трасою, обстріляли з великокаліберної зброї. Однак від початку цей епізод тримали у секреті і про обставини замаху нічого не відомо.
- 26 березня 1995 у відповідності з підсумками всенародного референдуму термін президентських повноважень І. Карімова продовжений до 2000 року.
- У червні 1996 р. І. Карімов здійснив перший візит до США.
- У липні 1996 р. черговий пленум Народно-демократичної партії задовольнив заяву І. Карімова про вихід з її лав. Отже, відповідно до Конституції Узбекистану президент І. Карімов став безпартійним.
- У квітні 1999 р. Узбекистан був прийнятий у ГУАМ, який перетворився на ГУУАМ, а в травні вийшов з Договору про колективну безпеку, укладеного з колишніми республіками СРСР у 1992 р.
- 16 лютого 1999, на думку офіційних узбецької влади, стався замах на Карімова. Лунали численні вибухи з багатьма жертвами, гинули сторонні люди. Після терактів популярність президента піднялася з 70 до 90 %.[4]
- 9 січня 2000 р. відбулися президентські вибори. І. Карімов одержав 91,9 % голосів, а його єдиний суперник — Абдухафіз Джалалов — проголосував за діючого президента (отримав 4,2 % голосів). Оскільки згідно з Конституцією заборонено займати посаду президента одній людині більше двох термінів, до Основного закону за ініціативою президента раніше внесли поправки, що "обнулили" попередні терміни його перебування при владі.
- 27 січня 2002 р. відбувся всенародний референдум, який затвердив двопалатний парламент замість однопалатного та подовжив перебування президента на його посаді з 5 до 7 років, що враховуючи вік Карімова гарантувало йому по життєве перебування при владі.
- У 2005 році Карімов піддався різкій критиці західних міжнародних організацій після подій 12-13 травня в узбецькому місті Андижан, де урядові війська відкрили вогонь по мирних мешканцях, які вимагали негайного проведення соціально-політичних та економічних реформ. За офіційною версією, загинули близько 200 осіб, за даними міжнародних правозахисних організацій - від 700 до 1000 чоловік.[5] Міністри закордонних справ Європейського Союзу опублікували спільну заяву, в якій погрожували обмежити контакти з Узбекистаном і застосувати до нього санкції, якщо його керівництво не погодиться до кінця 2005 р. на незалежне розслідування подій.
- 16 серпня 2006 в Сочі Карімов підписав протокол про відновлення членства Узбекистану в Організації договору про колективну безпеку.
- 23 грудня 2007 р. відбулися чергові президентські вибори І. Карімов набрав 88 % голосів (явка становила 90,6 % усіх виборців). З ним конкурували ще три кандидати, проте вони наввипередки вихваляли діючого. У результаті загалом за них проголосували 3 % виборців, проте зберігся видимість альтернативних виборів. Оглядачі відзначили «прогрес демократії», оскільки на виборах 9 січня 2000 р. Іслам Абдуганієвич Карімов набрав ще більше голосів. Згідно місцевого законодавства вигравши вибори 2007 р., на той час 69-річний І. Карімов зможе правити країною ще сім років, а потім знов балотуватися на черговий термін.
Родина
Одружений, має двох доньок (Гульнара і Лола) та чотирьох внуків. Даонька Гульнара, будучи радником батька, фактично є «людиною номер два» в узбецькій економічній і політичній вертикалі влади. Дружина - Тетяна Карімова - за освітою економіст, кандидат економічних наук, працювала старшим науковим співробітником в Інституті економіки Академії наук Узбекистану.
Нагороди
- Почесна відзнака Президента України (25 серпня 1992)[6]
- Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (17 лютого 1998) — за визначну державну і політичну діяльність, видатний особистий внесок у розвиток українсько-узбецького стратегічного партнерства[7]
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (17 лютого 1998) — за визначні особисті заслуги в розвитку українсько-узбецького співробітництва, зміцненні дружби між народами України і Республіки Узбекистан[8]
Примітки
- ↑ https://www.whitehouse.gov/the-press-office/2016/09/02/statement-president-death-president-islom-karimov-uzbekistan-0
- ↑ а б http://www.nytimes.com/2016/09/03/world/asia/uzbekistan-islam-karimov-obituary.html
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Каримов, Ислам
- ↑ Трагедія в Андижані
- ↑ В. Й. Бузало. „Орден «За заслуги» (до 10-річчя першої нагороди незалежної України)“. ISSN 0130-5247. Укр. іст. журн., 2002, № 6, стор. 78-91. (укр.)
- ↑ Указ Президента України № 128/98 від 17 лютого 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"» (укр.)
- ↑ Указ Президента України № 129/98 від 17 лютого 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України "Іменна вогнепальна зброя"» (укр.)