Карімов Іслам Абдуганійович

Іслам Абдуганієвич Карімов узб. Islom Abdugʻaniyevich Karimov
узб. Islom Abdugʻaniyevich Karimov узб. Ислом Абдуғаниевич Каримов
Іслам Абдуганієвич Карімов узб. Islom Abdugʻaniyevich Karimov Іслам Карімов, 2009
Президент Узбекистану
Нині на посаді
На посаді з	24 березня 1990
Народився	30 січня 1938 (86 років) УзРСР, Самаркандська область, Самарканд
Помер	2 вересня 2016(2016-09-02)[…] (78 років) Ташкент, Узбекистан
Похований	Мечеть Хазрат-Хізр
Відомий як	політик, державний діяч
Громадянство	узбецьке
Alma mater	Ташкентський державний технічний університетd і Tashkent State University of Economicsd
Політична партія	Комуністична партія Узбекистану, Народно-демократична партія Узбекистану, з 1996 - безпартійний.
У шлюбі з	Тетяна Акбаровна Карімова
Діти	Гульнара і Лола Карімови
Професія	Економіст Інженер механік
Релігія	Іслам
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня Почесна відзнака Президента України Іменна вогнепальна зброя
Підпис
fondkarimov.uz
Медіафайли у Вікісховищі

Президент Узбекистану Іслам Карімов та України - Леонід Кучма, 2001 рік

Іслам Абдуганієвич Карімов (узб. Islom Abdugʻaniyevich Karimov) — радянський і узбецький державний і політичний діяч, Перший секретар ЦК Комуністичної партії Узбекистану (1989-1991), Голова Ради Міністрів Узбецької РСР (1990-1991), Президент Узбекистану (з 1990 року). Кандидат економічних наук. Освіта вища. За національністю узбек.

Біографія

• Народився 30 січня 1938 року в м. Самарканд, в сім'ї службовця.
• Після закінчення середньої школи Карімов вступив в Середньоазіатський політехнічний інститут у Ташкенті, в 1960 році закінчив його і отримав спеціальність «інженер-механік»
• У 1960 році Карімов почав працювати на заводі "Ташсільмаш", займав посади помічника майстра, майстра і технолога заводу.
• У 1961-1966 роках працював інженером, конструктором і провідним інженером-конструктором на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні імені Чкалова
• У 1967 році Карімов закінчив Ташкентський інститут народного господарства і отримав спеціальність «економіст».
• У 1966 році перейшов на роботу в Держплан Узбецької РСР, де пройшов шлях від головного спеціаліста до першого заступника голови Держплану республіки.
• У 1983 році І. Каримов був призначений міністром фінансів Узбецької РСР.
• В 1986 - заступником голови Ради міністрів Узбецької РСР, головою Держплану республіки.
• У 1986-1989 роках працював першим секретарем Кашкадар'їнського обкому партії.
• 23 червня 1989 Карімов був обраний першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії Узбецької РСР замість Рафіка Нішанова.
• 24 березня 1990 на сесії Верховної Ради Узбецької РСР І. Карімов обраний Президентом Узбецької РСР.
• 31 серпня 1991 І. Карімов проголосив державну незалежність Республіки Узбекистан.
• На виборах 29 грудня 1991 р. І. Карімов — представник Народно-демократичної партії (так була перейменована Комуністична партія після серпневих подій 1991 р. у Москві) першим секретарем ЦК якої він працював з червня 1989 р.) набрав 85 % голосів, його суперник — представник від помірно опозиційної партії "Ерк" — Мухаммад Соліх — 12,4 %. Вибори пройшли на альтернативній основі. Таким чином І. Карімов обраний Президентом Республіки Узбекистан.
• У 1993 році здійснив хадж, що дає йому право носити один з найпочесніших для мусульманина титулів «хаджі».
• Увечері 18 липня 1994 р. на І. Карімова було здійснено замах. Його машину, що їхала на великій швидкості урядовою трасою, обстріляли з великокаліберної зброї. Однак від початку цей епізод тримали у секреті і про обставини замаху нічого не відомо.
• 26 березня 1995 у відповідності з підсумками всенародного референдуму термін президентських повноважень І. Карімова продовжений до 2000 року.
• У червні 1996 р. І. Карімов здійснив перший візит до США.
• У липні 1996 р. черговий пленум Народно-демократичної партії задовольнив заяву І. Карімова про вихід з її лав. Отже, відповідно до Конституції Узбекистану президент І. Карімов став безпартійним.
• У квітні 1999 р. Узбекистан був прийнятий у ГУАМ, який перетворився на ГУУАМ, а в травні вийшов з Договору про колективну безпеку, укладеного з колишніми республіками СРСР у 1992 р.
• 16 лютого 1999, на думку офіційних узбецької влади, стався замах на Карімова. Лунали численні вибухи з багатьма жертвами, гинули сторонні люди. Після терактів популярність президента піднялася з 70 до 90 %.
• 9 січня 2000 р. відбулися президентські вибори. І. Карімов одержав 91,9 % голосів, а його єдиний суперник — Абдухафіз Джалалов — проголосував за діючого президента (отримав 4,2 % голосів). Оскільки згідно з Конституцією заборонено займати посаду президента одній людині більше двох термінів, до Основного закону за ініціативою президента раніше внесли поправки, що "обнулили" попередні терміни його перебування при владі.
• 27 січня 2002 р. відбувся всенародний референдум, який затвердив двопалатний парламент замість однопалатного та подовжив перебування президента на його посаді з 5 до 7 років, що враховуючи вік Карімова гарантувало йому по життєве перебування при владі.
• У 2005 році Карімов піддався різкій критиці західних міжнародних організацій після подій 12-13 травня в узбецькому місті Андижан, де урядові війська відкрили вогонь по мирних мешканцях, які вимагали негайного проведення соціально-політичних та економічних реформ. За офіційною версією, загинули близько 200 осіб, за даними міжнародних правозахисних організацій - від 700 до 1000 чоловік. Міністри закордонних справ Європейського Союзу опублікували спільну заяву, в якій погрожували обмежити контакти з Узбекистаном і застосувати до нього санкції, якщо його керівництво не погодиться до кінця 2005 р. на незалежне розслідування подій.
• 16 серпня 2006 в Сочі Карімов підписав протокол про відновлення членства Узбекистану в Організації договору про колективну безпеку.
• 23 грудня 2007 р. відбулися чергові президентські вибори І. Карімов набрав 88 % голосів (явка становила 90,6 % усіх виборців). З ним конкурували ще три кандидати, проте вони наввипередки вихваляли діючого. У результаті загалом за них проголосували 3 % виборців, проте зберігся видимість альтернативних виборів. Оглядачі відзначили «прогрес демократії», оскільки на виборах 9 січня 2000 р. Іслам Абдуганієвич Карімов набрав ще більше голосів. Згідно місцевого законодавства вигравши вибори 2007 р., на той час 69-річний І. Карімов зможе правити країною ще сім років, а потім знов балотуватися на черговий термін.

Родина

Одружений, має двох доньок (Гульнара і Лола) та чотирьох внуків. Даонька Гульнара, будучи радником батька, фактично є «людиною номер два» в узбецькій економічній і політичній вертикалі влади. Дружина - Тетяна Карімова - за освітою економіст, кандидат економічних наук, працювала старшим науковим співробітником в Інституті економіки Академії наук Узбекистану.

Нагороди

Україна

• Почесна відзнака Президента України (25 серпня 1992)
• Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (17 лютого 1998) — за визначну державну і політичну діяльність, видатний особистий внесок у розвиток українсько-узбецького стратегічного партнерства
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (17 лютого 1998) — за визначні особисті заслуги в розвитку українсько-узбецького співробітництва, зміцненні дружби між народами України і Республіки Узбекистан

Джерела

• Історія проголошення державної незалежності Республіки Узбекистан
• Прес-служба президента Ухбекистану
• Офіційний сайт Гульнари Карімової