Ярина Йосиф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосиф Ярина
Народився1788
Радочин, Горлицького повіту Австрія
Помер15 вересня 1817
Львів, Австрія
Національністьукраїнець
Діяльністьбогослов, філософ, письменник, педагог
ЗакладЛНУ ім. І. Франка

Йосиф Ярина (*1788, Радочин, Горлицького повіту, тепер Польща — †15 вересня 1817, Львів) — богослов і педагог, філософ, поет і літературознавець, професор Львівського університету. Автор наукових статтей з історико-філософських проблем, літературних рецензій і поетичних творів латинською та німецькою мовою.

Життєпис

Народився Йосиф Ярина у 1788 році на Лемківщині, в містечку Радочин (лемк. — Радоцина) біля м. Ясло, що в Західній Галичині — тепер на території Польщі — у сім'ї греко-католицького священика.

Середню освіту здобув у містах Бардієві та Кошиці (тепер Словаччина). У 1815 році закінчив Барбареум у Відні, де отримав наукові ступені доктора філософії і теології.

У віці 27 років, в 1815 році Йосиф Ярина був призначений надзвичайним професором моральної теології, пасторальної теології і філософії, а через два роки — і педагогіки.

Публічний екзаменатор у клопотаннях про духовні посади латинського і візантійського обрядів.

Помер 15 вересня 1817 року у Львові, у віці 29 років. Причини смерті невідомі.

Наукових праць після себе не залишив, оскільки значну частину його часу займала робота на посаді публічного екзаменатора у клопотаннях про духовні посади римо- та греко-католицького обрядів.

Спогади сучасників

Йосиф Ярина був суворим і вимогливим, але доброзичливим викладачем. Колеги і студенти відгукувалися про нього як про ввічливого і майстерного педагога, що володів мистецтвом спілкування з людьми. Він часто радився зі своїми колегами, ініціював обговорення актуальних наукових і педагогічних питань.

Хоча приступив до педагогічної діяльності без довголітньої підготовки і в молодомі віці, однак з великою відповідальністю ставився до свого учительського покликання щодо народу, краю та церкви. Щоденно Йосиф Ярина читав три-, чотиригодинні лекції, по неділях і святах проводив змістовні виступи для молодих вчених і педагогів. Система науки і філософії була для нього поєднанням морального і фізичного світів людини. Молодий учений був переконаний в необхідності освіти простого люду, поширення серед селян письменності, а через неї - і здобутків рідної культури. Лише таким чином, вважав він, можна сподіватися на духовний розвиток рідного краю.

...

твердив, що шкільна освіта є даремною, якщо її не підтримує Муза рими. Тож і сам залюбки віршував.[1].

Література

Примітки

  1. Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. S.51-69.