Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Петра Сагайдачного
 Україна
Вид на вулицю Сагайдачного з боку Контрактової площі
Вид на вулицю Сагайдачного з боку Контрактової площі
Населений пунктКиїв Київ
МісцевістьПоділ
РайонПодільський
Історичні відомості
Назва на честьПетра Сагайдачного
Колишні назвиОлександрівська, Революції, Кірова
Загальні відомості
Протяжність554 м
Координати початку50°24′33″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.40917° пн. ш. 30.52417° сх. д. / 50.40917; 30.52417
Координати50°26′09″ пн. ш. 30°31′17″ сх. д. / 50.43597222224977372° пн. ш. 30.52152777780577964° сх. д. / 50.43597222224977372; 30.52152777780577964Координати: 50°26′09″ пн. ш. 30°31′17″ сх. д. / 50.43597222224977372° пн. ш. 30.52152777780577964° сх. д. / 50.43597222224977372; 30.52152777780577964
Координати кінця50°27′46″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.46278° пн. ш. 30.51889° сх. д. / 50.46278; 30.51889
Поштові індекси04070
Транспорт
Найближчі станції метро«Поштова площа», «Контрактова площа»
Покриттяасфальтне
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr356499  ·R
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Петра Сагайдачного у Вікісховищі

Вулиця Петра Сагайдачного — вулиця у Подільському районі м. Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Поштової до Контрактової площі.

Прилучаються: Боричів узвіз — вулиці Ігорівська — Андріївська і Борисоглібська.

Історія

Вулиця Петра Сагайдачного — колишня частина Олександрівської вулиці; з 1919 року — вулиці Революції, з 1934 — вулиці Кірова. Забудована та впорядкована в 30-40-х роках XIX століття. У 1955 році її було виділено в самостійну вулицю і на­звано вулиця Жданова, на честь Жданова Андрія Олександровича (1896–1948) — радянського партійного і державного діяча. Сучасна назва — 1992 року, на честь козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

Історичні будівлі та пам'ятки архітектури

Анотаційна дошка на будинку № 41

На розі вулиці Сагайдачного і Пошто­вої площі міститься церква Різдва (1810–1814, архітектор А. І. Меленський); поряд — станція метро «Поштова площа», фунікулер. У будинку № 4 (колишній готель «Сербія»; не зберігся) 1894–1896 жив російський письменник О. І. Купрін; тут була встановлена йому меморіальна дошка. Збереглося багато будинків XVIII–XIX ст. Серед них — будинки заможних київських міщан Балабух (№ 27а, 27б; кінець XVIII — 1930-ті рр.), будинок майстра-золотаря Коробки Федора (№ 20; 1830; архітектор Людовік Станзані), будинок київського купця П. Дехтярьова (№ 16/5; 1830), № 21, 23, 25/3, 27, 29, 31, 35, 37, 41 (XIX ст.). У 1896 році ву­лицею пішов перший у Російській імперії трамвай, який зв'язав центр міста з Подолом. Колію знято 1977 року. Проїзну час­тину вулиці реставровано 1977 року.

Сучасний вигляд вулиці майже не відрізняється від початкової забудови ХІХ століття. Вулиця забудована переважно двоповерховими будинками. Перед Гостинним двором встановлено пам'ятник Петру Сагайдачному. У 2004 році була відбудована церква Різдва.

Цікаві факти

Вулицю було прокладено після пожежі 1811 року, частково на місці старої вулиці Різдвяної, на якій у свої чергу знаходилася кірха.

Джерела

Шаблон:Пкв