Дзбановський Борис Вікторович
Дзбановський Борис Вікторович | |
---|---|
Народження | 4 (17) лютого 1909 |
Смерть | невідомо |
Країна | СРСР |
Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Київ, Донецьк, Лисичанськ |
Найважливіші споруди | станції метро «Університет» і «Політехнічний інститут» у Києві |
Нагороди | |
Автограф |
Дзбано́вський Бори́с Ві́кторович (нар. 4 (17) лютого 1909, Умань — ?) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів України з 1939 року.
Біографія
Народився в Умані, в 1926–1930 роках навчався на будівельному факультеті Індустріального технікуму в Умані, в 1931–1937 роках — на факультеті інженерних споруд Київського будівельного інституту. У 1926–1931 роках працював в Умані, з 1932 року — в різних проектних організаціях Києва. У 1941–1944 роках в евакуації в м. Анжеро-Судженськ, працював проектувальником в проектному інституті «Кузбассшахтопроект». У 1944 році повертається з евакуації, працює в Харкові та Донецьку в проектному інституті «Южшахтопроект». З 1948 по 1964 рік — головний архітектор, заступник головного інженера проектного інституту «Укрдіпрошахт», з 1959 року — «УкрНДІпроект». З 1964 року — головний інженер проектного інституту «КиївНІІПмістобудування». Жив у будинку № 11а по Пушкінській вулиці. Помер у Києві.
Творчість
Автор і співавтор проектів
- Адміністративні і житлові будівлі в Умані (1927–1932),
- Споруди радіостанції в Броварах Київської області (1936–1937),
- ТЕЦ в Києві, Дніпропетровську, Воронежу (1937–1941),
- Ламповий завод і збагачувальна фабрика в Прокоп'євську (1941–1944),
- Рудоремонтні заводи в Горлівці, Стаханові, Красному Лучі (1944–1948)
- Будівлі інституту «Укрдіпрошахт» в Києві (1949–1956, вул. Богдана Хмельницького, 4, нині тут розташоване ДП «Вугілля України»),
- Драматичний театр в Макіївці Донецької області (у співавторстві з І. П. Насєдкіним, В. П. Фадеїчевим, 1951),
- Будинок техніки в Луганську (у співавторстві з В. П. Фадеїчевим, М. М. Сиркіним, 1950–1953),
- Клуб ІТП в Лисичанську (у співавторстві з В. П. Фадеїчевим, Є. Л. Івановим, 1951),
- Палац культури в Краснодоні (1958), Червонограді (1960)
- Інститут автоматики в Києві (1962), лабораторно-інженерний корпус Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля в Києві (1964)
- Обчислювальний центр Інституту економіки в Києві, бульвар Дружби народів, 28 (у співавторстві з Є. Єжовою, М. Сиркіним, інженери В. Бронштейн, М. Щиголь, 1968)
- Генеральний план Нововолинська Львівській області (1958), Дніпрорудного (1961), Буйнакськ, смт Асканія-Нова
- Станцій Київського метрополітену: «Університет» (1960), «Політехнічний інститут» (1963).
Основні роботи
-
Будинок техніки у Луганську
-
Наземний вестибюль станції метро «Університет»
-
Станція метро «Політехнічний інститут»
-
Будівля інституту «Укрдіпрошахт»
Джерела
- Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 203. — ISBN 5-88500-071-9.
- Дзбановский Борис Викторович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 17 лютого
- Народились 1909
- Померли в Києві
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За відбудову вугільних шахт Донбасу»
- Нагороджені медаллю «За трудову відзнаку»
- Нагороджені знаком «Шахтарська слава» II ступеня
- Нагороджені знаком «Шахтарська слава» III ступеня
- Українські архітектори
- Архітектори Києва
- Випускники Київського національного університету будівництва і архітектури
- Уродженці Умані