Барановичі

місто Барановичі біл. Баранавічы
Транслітерація назви	Baranavičy
Герб Барановичів flag of Baranavichyd
Барановичі на карті Білорусі
Основні дані
26°00′ пн. ш. 53°07′ сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська область
Засновано	друга половина XVII століття
Перша згадка	1627
Населення	168 000 (2004)
Площа	53 640 000 квадратний метр
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	225320, 225401, 225402, 225404, 225406 – 225411, 225413, 225415 – 225417
Телефонний код	+375-163
Висота	193 м
Водний об'єкт	р. Щара і її притока Мишанка
Міста-побратими	Біла Підляська (16 травня 2001), Калінінград (2007), Митищі (3 листопада 2000)[…], Магадан (19 травня 2018)
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція	Барановичі
До Мінська
- фізична	139 км
До обласного центру
- фізична	193 км
Барановичі
Барановичі Барановичі (Берестейська область)
Барановичі у Вікісховищі

Барановичі (біл. Бара́навічы) — місто на заході Білорусі, районний центр в Берестейській області. Населення близько 170 тис. жителів (2007, орієнт.)

Загальна інформація

Місто Барановичі розташоване на Барановицькій рівнині в межиріччі Щари і її притоки Мишанки. Барановичі містяться практично на прямій, що сполучає обласний центр Берестя (193 км) і столицю Білорусі Мінськ (139 км). Найближчі міста: Ляховичі (17 км.), Слонім (42 км), Новогрудок (52 км), Ліда (98 км), Волковиськ (113 км). Барановичі лежать на рівнинній місцевості, де перепад висот не перевищує 20 м (від 180 до 200 м над рівнем моря). Висота міста над рівнем моря становить 193 м. Протяжність міста: 7 км як із заходу на схід, так і з півночі на південь; разом з тим місто дещо витягнуте (на 8,5 км.) в напрямі з південного заходу (від вул. Брестської) на північний схід (до вул. Фабричної) і стисле (6,3 км.) в напрямі з півночі (вул. Радянська) на південний схід (вул. Фроленкова). Площа, займана містом, рівна приблизно 27-30 км². Щільність населення становить більше 6000 чоловік на км².

Координати міста — 26°00 с.д. і 53°07 пн.ш. Найпівнічніша точка міста — вулиця на північ від заводу автоматичних ліній — 53°10 пн.ш., південна — Узноги, 53°06 пн.ш. Крайня західна точка розташовується в районі вул. Бадака — 25°57 с.д., східна — в районі перетину вулиць Егорова і Каштановою — 26°04 пн.д. Геометричний центр міста — площа ім. Леніна. Всього в місті майже 500 вулиць і провулків загальною довжиною 262 км.

Барановичі є крупним вузлом важливих залізничних і шосейних доріг. Тут близьке розташування магістрального газопроводу, розвинена система енерго- і водопостачання, сприятливий клімат. У місті розташований ряд крупних промислових підприємств.

За даними на середину 2007 р., на 1000 жителів міста припадає 265 одиниць транспортних засобів. Всього в місті їх зареєстровано 56 641.

Місто Барановичі не тільки одне з найбільших міст Білорусі за чисельністю населення (8-е місце в республіці), але і один з найважливіших промислових, культурних і освітніх центрів Білорусії.

Промисловість

Основу економіки міста складають близько чотирьох десятків підприємств машино- і верстатобудування, будівельної індустрії, легкої і харчової промисловості, які поставляють свою продукцію не тільки для підприємств республіки, але і в цілу низку країн.

Серед найзначущих підприємств машинобудування можна назвати верстатобудівний завод ЗАТ «Атлант», який виробляє компресори для Мінського заводу холодильників, різну побутову техніку. Барановицький автоагрегатний завод випускає вузли і механізми, що використовують при виробництві автомашин сімейства «МАЗ» і тракторів «Білорус». Широко відома продукція заводів торгового машинобудування, станкопрінадлежностей, автоматичних ліній, а також заводу побутової хімії, авіаремонтного підприємства (ремонт і модернізація військових літаків).

У будівельній індустрії міста працюють завод будівельних деталей, завод залізобетонних виробів і комбінат залізобетонних конструкцій.

Розвинена в місті і харчова промисловість. Свою продукцію поставляють комбінат харчових продуктів, молочний комбінат, м'ясоконсервний комбінат, комбінат хлібопродуктів, млиновий комбінат.

Ряд підприємств міста представляє легку промисловість. Найбільшим з них є Барановіцьке виробниче бавовняне об'єднання. У місті також працюють швейна, трикотажна і взуттєва фабрики.

Славиться місто своїми деревообробними підприємствами, що випускають високоякісні меблі.

У місті працюють 7 крупних транспортних підприємств, у тому числі і відділення Білоруської залізниці.

Освіта

В місті 5 гімназій, ліцей, 16 середніх загальноосвітніх шкіл, декілька десятків дошкільних установ. Середня спеціальна освіта в Барановичах можна отримати в економіко-юридичному коледжі, технологічному коледжі Білкоопсоюза, коледжі легкої промисловості, в музичному училищі. Вищу освіту пропонує Барановицький державний університет, указ про створення якого був підписаний в 2004 році.

Охорона здоров'я і спорт

В системі охорони здоров'я міста є 14 лікувально-профілактичних закладів, в яких працюють 3658 лікарів і медпрацівників середньої ланки. Для занять фізкультурою і спортом до послуг городян стадіон, 4 закритих і 4 міні-басейни, 54 спортивних залу, 12 спортивних клубів, 23 стрілецьких тиру. У місті працюють 5 дитячих і юнацьких спортивних шкіл.

Історія

В другій половині XVII століття в Барановичах розміщувалася єзуїтська місія. У другій половині XVIII століття Барановичі були власністю Мосальських і Невеселовських, а в XIX столітті належали графині Є.Розвадовській.

Історія міста веде свій відлік з 29 листопада 1871 р., коли почався рух по недавно побудованій ділянці залізниці Смоленськ — Брест. Ім'я станції, що виникла під час будівництва, дало село Барановичі, перша згадка про яке зустрічається в заповіті А.Є.Синявскої в 1627 р. Дерев'яна будівля вокзалу, станційні споруди, нечисленні будинки, в яких жили залізничники, — такими були тоді Барановичі. Нова залізниця стала значною подією не тільки для місцевих селян, але і для всієї тодішньої Російської імперії, вона дозволила зв'язати другу столицю Москву із західним краєм імперії.

Поштовхом до інтенсивнішого заселення району, прилеглого до станції з півдня, стала подія в травні 1884 р. — Мінське губернське правління прийняло рішення про розбудову на поміщицьких землях Розвадовських містечка, що отримало назву Розвадово. Забудова містечка здійснювалася за планом, затвердженому мінським губернатором 27 травня 1884 р. У селищі було 120 будинків і жили півтори тисячі чоловік.

Згідно з планами, затвердженими імператором Олександром III, передбачалося, що тут же пройде ще одна залізниця — Вільно — Лунинець — Пінськ — Рівне. Тому одночасно, в двох з половиною кілометрах від станції, Московсько-Брестську лінію залізниці перетнули рейки Вильно-Рівненського напряму Поліських залізниць. На залізничному перехресті виникла ще одна станція Барановичі — Поліських залізниць, яка стала другим центром формування майбутнього міста.

Як і в першому випадку, в районі станції селяться робочі, торговці. Виникає нове поселення, яке на відміну від Розвадово, що став в неофіційному обігу Старими Барановичами, отримало назву Нові Барановичі. Воно розвивалося на землях, що належать селянам низки сіл, розташованих недалеко від нової станції (Светиловичі, Гирово, Узноги). Зручніші, ніж на поміщицьких землях, умови оренди, близькість адміністративних установ сприяли швидкому зростанню цього поселення.

Із здачею в 1886 р. в експлуатацію лінії Барановичі — Волковиськ — Білосток, Барановичі перетворилися на крупний залізничний вузол. Розвадово (неофіційна назва «Старі Барановичі») і Нові Барановичі об'єдналися в містечко із загальною назвою Барановичі.

Шостого жовтня 1888 року в містечку Розвадово було введено міщанське управління.

Поступово Барановичі стали крупним залізничним вузлом, пов'язаним з найважливішими економічними центрами країни — центральною Росією і Польщею, Прибалтикою і Україною. Це сприяло тому, що поселення, що розвивається, привернула увага військового відомства. У районі Барановичі Поліських залізниць били побудовані комори, млин і сухарний завод Віленського інтендантства, розміщені кілька батальйонів піхотного полку. Ці почини військового відомства, а також подальший розвиток залізничних станцій вимагали все більше і більше робочої сили.

Коли Старі (містечко Розвадово) і Нові Барановичі злилися, утворивши єдине містечко під загальною назвою Барановичі-Розвадово, воно було цікавим утворенням в адміністративному відношенні: містечко, що має міщанське управління, входило до складу Новомишськой волості, а Нові Барановичі входили частинами в Новомиську, Столовіцьку, Ястрембельську і Даревську волості Новогрудського повіту Мінської губернії.

З 1894 р. Барановичі стає повітовим містом. У Барановичах швидко росте населення, розвивається промисловість, ремесла, торгівля. Згідно з переписом 1897 р., в Барановичах проживали 8.718 осіб, було побудовано 834 будівлі, працювали 4 підприємства, були двокласні школи — залізничного і добровільного товариств.

Нове поселення мало досить-таки значні розміри, але воно було украй невпорядкованим. Як поселення неміське, Барановичі не підпорядковані майже ніяким нормам ні в санітарному, ні в будівельному, ні в протипожежному смислах. У поселенні Барановичі зовсім нема вулиць: дома будуються без жодного плану, без дотримання відстаней між спорудами, освітлення немає не тільки в поселенні, але і в містечку; немає не тільки тротуарів, але навіть жодної мощеної вулиці і рівних майданів; не існувало навіть пожежного обозу. На дванадцять тисяч населення нема жодної приходської церкви, жодної загальноосвітньої школи, жодної лікарні. Так характеризуються Барановичі в 1903 році в висновках комісії, створеної Мінським губернатором у справі про введення Міського положення в Розвадово і прилеглих до нього поселеннях.

Ця спроба перевести поселення в розряд міст закінчилася безуспішно. Але це не зупинило бурхливого розвитку Барановичів. З'являються все нові і нові невеликі підприємства, росте пролетаріат. Він, як і всі трудящі царській Росії, страждав від важкого економічного стану, повного політичного безправ'я, національного гніту. Непомірно дорогою була в Барановичах земля, дуже високими ціни на продукти харчування, гас, сірники і інші товари першої необхідності. І недивно, що буквально з моменту свого зародження барановицький пролетаріат включився в боротьбу за свої права. Особливо активною була його участь в революції 1905—1907 років, що охопили всю країну після кривавого воскресіння 9 січня 1905 р. В період першої російської революції 1905—1907 рр. в Барановичах в грудні 1905 р. відбувся крупний страйк залізничників. Також в першу російську революцію в 1905 р. Барановичі зуміли відмітитися виступом робочих і солдатів. За півтора тижні до кінця року 300 залізничників, керованих інженером-есером і підтриманих солдатами залізничної бригади, відмовилися виконувати розпорядження керівництва, вивели з ладу комутатор, зупинили на цьому важливій ділянці залізниці рух потягів. Щоб подавити виступ, через три дні з Вильни виступили прикордонні війська, а ще через день на підмогу прибула каральна експедиція генерала Орлова. У місті було введено військовий стан, пройшли масові арешти.

Протягом першого десятиліття XX ст. Барановичі стали найбільшим містечком Новогрудського повіту з населенням 30 тис. чоловік, чотирма церквами, римсько-католицькою каплицею, десятьма молитовними будинками, сім'ю початковими школами, двома аптеками, театром і кінотеатром «Едем». Тут практикували 13 лікарів, 6 дантистів, 8 акушерок, ветеринарний лікар. Перед Першою світовою війною в Барановичах працювали 3 цегляних, 2 лісопильні, маслобойний, чавуноливарний, сухарний заводи, 2 млини і 3 фабрики млинових жорен.

Перша світова війна

З початком Першої світової війни тут розміщувалися крупні військові сили російських військ, і якийсь час розміщувалася Ставка Верховного головнокомандувача російських військ (у районі розташування залізничної бригади недалеко від станції Барановичі-Поліські), куди 10 разів приїжджав цар Микола II. Після страшної поразки в Барановіцькій або, як її ще називають, Скорбово-Городіщенській операції в липні 1916 р. втрати російських військ склали близько 80 тис. чоловік. Російська армія відступила, і містечко з 1916 р. по січень 1919 р. було окуповане кайзерськими військами. Протягом двох років тут проходила лінія фронту.

Радянська влада

5 січня 1919 р. в Барановичах встановлена радянська влада. 6 лютого 1919 р. Барановичі оголошені містом і центром повіту Мінської губернії БРСР. У 1921 р. за Ризьким мирним договором місто відійшло до Польщі і до 1939 р. входило в її склад із статусом центру повіту Новогрудського воєводства.

У ці роки до м. Барановичів йшло будівництво нового православного храму на честь Покриву Пресвятої Богородиці. Під керівництвом Н. Бруні, що брав участь в розписі Варшавського Собору, на стінах храму в Барановичах були закріплені деякі мозаїчні полотна з Варшави. Серед них була і частина мозаїки Н. А. Кошелева «Спас з будівельником» («Спас з донатором»), яка являла Л. Н. Бенуа, що тримав модель собору, а також невеликий фрагмент композиції В. М. Васнецова «Про Тебе радіє.». На думку фахівців, Барановицькі мозаїки відносяться до самого кращого з того, що було створене у світі в області мозаїчного мистецтва в XIX — початку XX століть. (У 1953 р. у зв'язку з тим, що в соборі встановлені мозаїки, він був оголошений архітектурним пам'ятником і узятий під охорону державою (СРСР).)

У 1939 р. в Барановичах проживає 27,4 тис. жителів. З вересня 1939 р. місто Барановичі увійшло до складу БССР і з 4 грудня 1939 р. став областним центром. До початку Німецько-радянської війни в місті і області ліквідовується безробіття, працюють школи з навчанням на білоруській, російській, польській і єврейській мовах. Діє драматичний театр, вчительський інститут, видається газета «Чырвоная звязда», розвивається радіофікація.

В ході Другої світової війни 27 липня 1941 р. місто окуповане німецькими військами. У місті діяло Барановицьке патріотичне підпілля і окружна антифашистська організація. За час Другої світової війни Барановичі були сильно зруйновані. Місто звільнене 8 липня 1944 р. в результаті наступу військ I Білоруського фронту і партизан Барановицького і Мінського з'єднання на Барановічсько-Слонімськом напрямі (операція «Багратіон»). Ця дата визначена як День звільнення міста.

Вже за підсумками першого післявоєнного десятиліття в місті повністю відновлений довоєнний рівень розвитку, працювало близько 40 промислових підприємств, артілей і майстерень. Серед них артіль «Червоний металіст» (нині завод станкопріналежностей), мотороремонтний завод (нині автоагрегатний), артіль «Комунарка» (нині трикотажна фабрика), артіль «Восход» (фабрика художніх виробів), які сьогодні є одними з найбільших підприємств міста.

8 січня 1954 р. Барановицька область була ліквідована, а її територія включена в Брестську область. З травня 1954 р. місто Барановичі стає центром Новомишського району, а з квітня 1957 р. — Барановицького району. У 1970 р. в Барановичах проживає 102 тис. жителів.

Міста-побратими

У Барановичів багато міст-побратимів, серед яких російські Митіщи (Підмосков'я), фінський Хейнола, австрійський Штоккерау, польський Бяла-Подляска, польський Гдиня, китайський Пучи, італійський Феррара та інші.

Персоналії

• Лозниця Сергій Володимирович — український режисер документальних та художніх фільмів.
• Поляков Михайло Олексійович.- (*30.10.1941, м. Барановичі, Білорусь - 13.05.1995, м. Чернівці, Україна) - співак (баритон), соліст заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю Чернівецької обласної філармонії. Заслужений артист УРСР (1986). Номінант енциклопедичного видання "Видатні діячі культури і мистецтв Буковини". - Чернівці: Книги -ХХІ, 2010. - Вип. І. - С. 97. - ISBN 978-966-2147-82-7.

Посилання

• Фотогалерея міста Барановичі
• Інформаційний портал
• Інтернет-портал міста Барановичі
• Знімки на Radzima.org
• Баранавічы ва ўспамінах - Барановичі у спогадах
• Барановицький державний університет
• Громадський транспорт в місті Барановичі