Коваль Олександр Іванович
Коваль Олександр Іванович — український кінорежисер. Народний артист України (1993). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1991). Член-кор. Академії мистецтв України (1997).
Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка 2006 року — за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва.[1]
Народ. 7 травня 1945 р. в с. Жердова Київської обл. в родині селянина. Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1971). Працював слюсарем на заводі (1961–1963), освітлювачем на студії «Укркінохроніка» (1963–1966), на Західно-Сибірській та Далекосхідній студіях хроніки (1968–1969). З 1969 р. — оператор і режисер Української студії хронікально-документальних фільмів. Викладає у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.
Створив кінокартини: «Сектор мовчання» (1970, Приз II Республікнаського кінофестивалю «Молоді — молодим», Дніпропетровськ, 1971; Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю «Кіномарина-73», Одеса, 1973), «Леся Українка» (1971, у співавт.), «Мій давній друг» (1972), «Крила Перемоги», «Майбутнє починається сьогодні» (1973), «9 травня і на все життя» (1974, Приз IV Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1975), «Три тренери», «Про друзів-товаришів», «Шлях до тунелю» (1975, Диплом Республіканського кінофестивалю в Жданові, 1975, Приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1976), «Кононови» (1975, Головний Приз IV Республіканського кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1976), «Після уроків», «У відповіді кожний» (1976), «Григорій Іванович Петровський», «Рейс дружби», «Хліб України ювілейного року» (1977), «Україна сьогодні» (1978. Диплом журі IV Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Кременчук, 1978), «Маланчине весілля» (1979. Диплом і приз ЦК ЛКСМУ на X Республіканському кінофестивалі «Молодість», Київ, 1979; Диплом і приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю документальних короткометражних фільмів, Лейпциг, 1979; Головний приз і диплом журі режисеру за плідний авторський пошук V Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Ворошиловград, 1980), «Отак і пишу. Остап Вишня» (1982), «На червоній косі» (1986), «Поріг», «Як нам майбутнє дається» (1987), «На Різдво» (1988), «Притулок», «Тарас» (1989), «Перед іконою» (1990), «Дім. Рідна земля» (1991), «Світ Параски Горицвіт» (1992), «Грішна Доза з Криворівні» (1993), «Терновий вінок», «Гряди по мені», «Неофіти», «А ще не сьома печатка» (1995, з циклу «Заповіти Йосифа Сліпого»), «Гамлет з хеппі-ендом» (2004, Гран-прі «Золотий кадр» на кінофестивалі «Кінолітопис-2004», Київ) та ін.
Член Національної спілки кінематографістів України.
Література
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.74;
- Митці України. К., 1992. — С.301—302;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.302;
- Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.224;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.664;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.211;
- Шевченківські лауреати: 1962–2001. К., 2001. — С.239-241.