Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)
Ву́лиця Петра́ Сагайда́чного — вулиця у Подільському районі м. Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Поштової до Контрактової площі.
Прилучаються Боричів узвіз, вулиці Ігорівська, Андріївська і Борисоглібська.
Історія
Вулиця Петра Сагайдачного — колишня частина Олександрівської вулиці; з 1919 року — вулиці Революції, з 1934 — вулиці Кірова. Забудована та впорядкована в 30-40-х роках XIX століття. У 1955 році її було виділено в самостійну вулицю і названо вулиця Жданова[1], на честь Жданова Андрія Олександровича (1896–1948) — радянського партійного і державного діяча. Сучасна назва — 1989 року, на честь козацького гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.
Історичні будівлі та пам'ятки архітектури
На розі вулиці Сагайдачного і Поштової площі міститься церква Різдва (1810–1814, архітектор А. І. Меленський); поряд — станція метро «Поштова площа», фунікулер. У будинку № 4 (колишній готель «Сербія»; не зберігся) 1894–1896 жив російський письменник О. І. Купрін; тут була встановлена йому меморіальна дошка. Збереглося багато будинків XVIII–XIX ст. Серед них — будинки заможних київських міщан Балабух (№ 27а, 27б; кінець XVIII — 1930-ті рр.), будинок майстра-золотаря Коробки Федора (№ 20; 1830; архітектор Людовік Станзані), будинок київського купця П. Дехтярьова (№ 16/5; 1830), № 21, 23, 25/3, 27, 29, 31, 35, 37, 41 (XIX ст.). У 1896 році вулицею пішов перший у Російській імперії трамвай, який зв'язав центр міста з Подолом. Колію знято 1977 року. Проїзну частину вулиці реставровано 1977 року.
Сучасний вигляд вулиці майже не відрізняється від початкової забудови XIX століття. Вулиця забудована переважно двоповерховими будинками. Перед Гостинним двором встановлено пам'ятник Петру Сагайдачному. У 2004 році була відбудована церква Різдва.
Цікаві факти
Вулицю було прокладено після пожежі 1811 року, частково на місці старої Різдвяної вулиці, на якій у свої чергу знаходилася кірха.
Зображення
-
Анотаційна дошка на будинку № 41
-
Будинок готелю «Дніпровський порт», в якому у 1894—1896 рр. мешкав письменник О. І. Купрін (зліва)
-
Споруда магазину Миколи Демідова
-
Садиба Балабух
Примітки
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 193–194. — ISBN 5-88500-070-0.
![]() |
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |