Тодор Живков

	Тодор Живков; болг. Тодор Живков
	Тодор Живков
Прапор	3-й Генеральний секретар ЦК БКП
4 березня 1954 — 10 листопада 1989 року
Попередник:	Вилко Червенков
Наступник:	Петро Младенов
Прапор	5-й Голова Ради міністрів НРБ
19 листопада 1962 — 7 липня 1971 року
Попередник:	Антон Югов
Наступник:	Станко Тодоров
Прапор	1-й Голова Державної ради НРБ
7 липня 1971 — 17 листопада 1989 року
Попередник:	Посаду започатковано
Наступник:	Петро Младенов
Народження:	7 вересня 1911; Правец, Софійська область, Болгарія
Смерть:	5 серпня 1998; Софія, Болгарія
Причина смерті:	пневмонія
Поховання:	Центральний цвинтар Софіїd
Національність:	Болгарин
Країна:	Болгарія, Народна Республіка Болгарія і Третє Болгарське царство
Релігія:	атеїзм
Партія:	БКП (1919–1962, 1969–1980)
Шлюб:	Мара Малеєва-Живкова
Діти:	син: Владимир; дочка: Людмила
Автограф:
	Медіафайли у Вікісховищі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 березня 2013, заснована на цій версії.

То́дор Жи́вков (нар. 7 вересня 1911, Правец — †5 серпня 1998, Софія) — перший секретар (з 1954), потім (з 1981) генеральний секретар ЦК Болгарської компартії, Герой Народної Республіки Болгарія.

Біографія

Тодор Живков народився 1911 року в селі Правец Софійського округу в родині селянина. Працював у друкарні, навчався у школі графіки. 1928 року вступив до Болгарського комуністичного союзу молоді. Під час Другої світової війни брав участь в антифашистському опорі. Після війни зробив партійну кар'єру. 1948 року він став членом ЦК Болгарської компартії. З 1954 року — перший секретар ЦК Болгарської компартії (замінив на цій посаді Вилко Червенкова, який швидко втрачав авторитет), з 1971 — також Голова Державної ради.

Політика Живкова проходила у фарватері політики Хрущова та Брежнєва. 1955 року Болгарія стала учасником Організації Варшавського договору, 1956 болгарські війська були введені до Угорщини, а 1968 року — до Чехословаччини.

Під керівництвом Живкова в країні було організовано систему політичних репресій, зокрема, спеціальні концтабори для політичних ув'язнених. Тільки у таборах під Ловечем та Скравеною, що відрізнялися особливою жорстокістю режиму, загинуло 147 політв'язнів.

Він був проти горбачовської перебудови в СРСР й активізував відносини з іншими соціалістичними країнами. Під тиском громадськості 10 листопада 1989 року Живков пішов з посту генсека, виступивши на пленумі ЦК БКП із заявою про відставку за станом здоров'я і через свій вік. Болгарська комуністична партія була перейменована на Болгарську соціалістичну партію, що за рік виграла парламентські вибори.

Після падіння комуністичного режиму в липні 1990 року Живков був узятий під домашній арешт за звинуваченням у співпраці з таємною поліцією під час Другої світової війни. Судове розслідування не було доведене до кінця. Живков помер влітку 1998 року.