Ксенофан

Ксенофан Клофонський
(грец. Ξενοφάνης)
Файл:Busto Jenófanes.jpg Ксенофан Клофонський
Народився	приб. 570 р. до н. е. Клофон
Помер	приб. 475 р. до н. е. Сиракуза, Стародавній Рим
Місце проживання	Сицилія, Південна Італія
Діяльність	філософ, поет, епіграматист, елегіст, письменник, богослов
Галузь	філософія
Відомі учні	Парменід
Знання мов	давньогрецька
Напрямок	Досократики і антична філософія
Конфесія	деїзм
Медіафайли у Вікісховищі

Ксенофан Колофонський (грец. Ξενοφάνης) (бл. 570 — бл. 470 до н. е.) — давньогрецький мандрівний поет і філософ. Згідно з псевдоаристотелівським трактатом «Про Ксенофана, Зенона і Горгія» був засновником елейської школи і вчителем Парменіда (або Зенона Елейського). Свої погляди, близькі до матеріалістичних, викладав у віршованій формі. Ксенофан — ранній представник грецького вільнодумства по відношенню до релігії. Спостережливий, саркастичний Ксенофан критикував уявлення про багатьох Богів, якими поети і народна фантазія заселили Олімп.

Життя

Залишив рідне місто Колофон у віці приблизно 25 років після окупації його персами. Вів життя бродячого рапсода (в основному на Сицилії й у Південній Італії). Наприкінці життя осів у Елеї, де, імовірно, і помер.

Ксенофан писав елегії, ямби й епічні твори. Був автором двох не збережених епосів про закладення Колофона й Елеї. У стародавності вважався окрім цього творцем пародійних «Глузувань» (Silloi), де зібрано критичні і полемічні вірші (назви, ймовірно, запозичена в Тімона), і «Про природу» (Peri physeos), де викладено позитивне вчення Ксенофана. Цілком можливо, що твори були зібрані у ці дві збірки вже після смерті автора.

В «Глузуваннях» Ксенофан дав гостру критику політеїзму й антропоморфічних уявлень про богів, яка є першою спробою спростування міфології. Він стверджував, що існує тільки один вічний Бог, який не має ні людського, ні звіриного вигляду, але бачить чує і мислить всім своїм єством, а світом керує за допомогою розуму.

Якби бики, коні та леви мали руки і могли б ними малювати твори мистецтва, подібно до людей, то коні зображували б богів схожими на коней, бики -- схожими на биків, і надавали б їм тіла такого вигляду, яким є тілесний образ у них самих.

В цьому розумінні Ксенофан засуджував зображення богів у Гомера та Гесіода. Оскільки Бога Ксенофан вважав тотожним світу, його вчення є варіантом пантеїзму. Як мандрівний учитель «мудрості», а також своїми просвітницькими установками, етичному утилітаризмові, гносеологічному релятивізмові і полемічним прийомам Ксенофан нагадує софістів 5 століття до н. е.

Ксенофан гостро критикував різні філософські школи. Йому належить ціла космогонія, типова взагалі для досократівської філософії. Проте він доходить до такого рівня абстракції, щоб мислити матерію як єдине суще, що суміщає в собі основні протиріччя матерії як філософського принципу. Це буття і всюди різне (визнається поступова еволюція матерії), і всюди однорідна і в цьому розумінні шаровидна (можливо, це символ загальної однорідності, або рівновіддаленості від центру). Все і обмежене і нескінченне. Все єдине і множинне. Все тілесне і безтілесне. Все божествене і матеріальне. Все суще і несуще. Все є свідомістю, відчуттям, мисленням, і все матеріальне. Серед численних мотивів натурфілософського, критико-міфологічного і поетичного змісту і серед фрагментів, що дійшли до нас, Ксенофан впевнено проводить думку про неперервність, єдність, вічність, незнищенність і незмінність сущого, що без сумніву вплинуло на всю елейську школу.

Філософія Ксенофана

У Ксенофана існує лише один Бог, не схожий на людей ні з вигляду, ні у думках: він весь — зір, мислення і слух; він у всьому править силою розуму, без зусиль і перебуває в нерухомості.

Природа за Ксенофаном набуває рис, що суперечать міфам поетів та поглядам релігії. Вірі в існування під землею пекла він протиставить вчення про бездонність землі, вірі в божественність небесних світил — вчення про їх природу: складене з дрібних іскор сонце рухається над плоскою Землею по прямій, кожного дня назавжди покидаючи даний горизонт і кожного дня зникаючи. У Ксенофана сонець та місяців стільки, скільки й горизонтів. Виникаючи з хмар, що загораються зорі тухнуть вдень і, як вугілля, запалюються вночі.

Все, що народжується і росте — це земля і вода, море — батько хмар, вітрів і річок, і люди народились із землі і води. Ні про природу Богів (Бога), ні про все інше, не може бути істинного знання, лише власна думка. А тому неправильно вчинили Гомер і Гесіод, які приписали Богам усі людські недоліки. Подробиці вчення Ксенофана були неясними вже для древніх письменників, які знаходили у ньому чимало протиріч.

Вплив філософії Ксенофана

Філософія Ксенофана пізніше тлумачилась і теологічно (Секст Емпірик, Симплікій), і матеріалістично (Аецій). Ксенофан вважав, що існує істина, незалежна від дійсності, але смертні люди не здатні її осягнути. Тому можливо діяти лише на основі певних припущень. Такий підхід мав деякий вплив на Карла Поппера і покладений у основу його критичного раціоналізму.

Див. також

• 6026 Ксенофан — астероїд, названий на його честь.

Джерела

• Велика радянська енциклопедія
• «Філософія і Релігієзнавство» — перший науковий філософсько-релігієзнавчий портал