Алюмінієві руди

Алюмі́нієві ру́ди (рос. алюминиевые руды, англ. aluminium ores; нім. Aluminiumerze, Aluerze) — гірські породи і мінерали, з яких добувають алюміній. При переробці А. р. спочатку одержують глинозем (Al₂О₃), з якого електролітичним методом виплавляють металевий алюміній.

Потенційною сировиною для одержання алюмінію є також кіанітові, силіманітові та андалузитові сланці, каолінітові глини й аргіліти. Основні А.р. — боксити, алуніти, нефелінові сієніти,

При оцінці можливостей використання окремих видів алюмінієвих руд велике значення мають вміст, склад і співвідношення в них різних домішок, особливо кремнезему і заліза. Тепер основною А. р. є боксити.

Розроблено спосіб одержання Al з нефелінових сієнітів (з одночасним виробленням соди та цементу) і силіманітових сланців.

До А. р. належать також продукти зміни кислих лавалуніти, але поширення їх обмежене. Вміст Al₂О₃ в кращих сортах бокситів 40—45 % (при співвідношенні Al₂О₃: SiO₂ >= 2.6), в нефелінових сієнітах — 19—22 %.

Технічно можливо одержувати Al з глин, польовошпатових порід, але економічно це ще невигідно.

Родовища

В Україні Алюмінієвих руди є в Приазов'ї, на Закарпатті, в межах Українського щита.

За кордоном великі родовища Алюмінієві руди є в Угорщині, на території колишньої Югославії, у Франції, Індії, Центр. і Південній Африці, а також на Уралі, в Казахстані, Сибірі, на Кольському півострові, у Прибайкаллі і Закавказзі (нефелінові сієніти), в Закавказзі і Казахстані (алуніти).

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.