Микола Пій Сапіга
| Миколай Пій Сопіга | |
|---|---|
 Миколай Сопіга Набіжний | |
| Народився | 1581 |
| Помер | 14 березня 1644 Люблин |
| Поховання | Кодень[1] |
| Країна |  Велике князівство Литовське Річ Посполита |
| Діяльність | політичний і державний діяч Речі Посполитої |
| Alma mater | Браунсберзька єзуїтська колегія |
| Титул | воєвода Мінський і Берестейський |
| Посада | Мінський воєвода[2], воєвода Берестейський[3], Віленський каштелян[4][5], посол Сейму Речі Посполитої[d], хорунжий великий литовський[6] і Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d] |
| Рід | Сапіги |
| Батько | Микола Павлович Сапега[1] |
| Мати | Сапєга Ганна Андріївна[1] |
| Родичі | Сини: Казимир Мельхіадес, Ян Фердинанд. Батько: Микола Сопіга. |
| У шлюбі з | Jadwiga Anna Woynad[3][1] і Q100717387?[1] |
| Діти | Казимір Мельхіяд Сапігаd[7], Іван Фердинанд Сапігаd[8], Тереза Олександраd[8], Івана Петрунелаd[8] і Гальшка Сапігаd[8] |
 | |
Миколай Пій Сопіга Набіжний (пол. Mikołaj Pius Sapieha лит. Mykalojus Pius Sapiega, *1581 — 14 березня 1644). Син Миколая Сопіги. Брат Казимира. Батько Казимира Мельхіадеса і Яна Фердинанда. Вчився разом з братом в колегіумі Брунсберку, в університетах Відня, Триру, Майнцу, Мадриду, Парижу. Побували в 1612 в Рим і в 1613 на Мальті. З жовтня 1613 в Кодені.
Служба
Посол Сейму в 1621, 1637, 1638 роках. З 1622 депутат Литовського трибуналу. Королівський секретар. Великий хорунжий литовський з 1627 по 1638. Брав участь у похороні Сигізмунда Вази. Як маршалок Трибуналу вітав короля з королевичем після повернення з-під Смоленську. В липні 1638 року призначений воєводою мінським, з листопаду 1638 воєвода берестейський. Щоби зміцнити позиції родини Сопіг король призначив Миколая Пія в 1642 році каштеляном віленським.
Релігійні погляди
В 1629 році розпочав будівництво в родовому маєтку Кодені. Наступного року поїхав у Рим на аудієнцію до Папи. Помолився в папській каплиці перед образом Грегоріанської Богородиці, відомої також як Мати Божа Гваделупська, і одужав від хвороби яка його мучила. Хотів вивезти образ, але ніхто з кардиналів навіть не хотів те слухати, оскільки він був у великий пошані. В 1630 році викрав образ і вивіз його окружними дорогами через Загреб і Львів у Кодень. 8 вересня 1631 року образ був повіщений в коденському замку. Папа Урбан VIII відлучив Миколая від церкви. Через три роки Миколай Сопіга рішучо виступив на Сеймі проти шлюбу короля Владислава з протестантською князівною Єлізаветою Нойбурзькою. Згідно з іншою версією мав сприяти поширенню унію. Після цього нунцій Вісконті мав написати до Папи лист про вчинок магната з проханням вернути його у лоно церкви і дозволити затримати образ Богородиці Коденської. Папа погодився за умовою що він здійснить піше поломництво у Рим. Там він був обдарований 100 костельними реліквіями. Луцький біскуп отримав доручення розмістити образ Богородиці Коденської в новозбудованому костелі св. Ганни. Храм був освячений 8 січня 1636 року. Сюди ж були перенесені тіла предків Миколая.
Господарська діяльність
Власник Коденя, Вишнич, Заозір'я, Мстижу.
Дивись також
Джерела
- ↑ а б в г д Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 89. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 26.
- ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 201. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 81.
- ↑ S....ki Dostojnicy Litewscy: rozbiór krytyczny i uzupełnienie dzieła Józefa Wolffa "Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego (1388―1795)", Kraków, 1885 // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — Warszawa: 1886. — С. 8. — 16 с.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 202.
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 92. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ а б в г Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 93. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6