Ржищів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ржищів
Герб Ржищева Прапор Ржищева
Вид на сквер Трипільської культури
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Ржищівська міська рада
Код КОАТУУ: 3211300000
Засноване 1151 р.
Магдебурзьке право 1506 р.
Статус міста з 1995 року
Населення ▲7 554 (01.09.2013)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 35,6 км²
Поштові індекси 09230
Телефонний код +380-4573
Координати 49°57′40″ пн. ш. 31°02′37″ сх. д. / 49.96111° пн. ш. 31.04361° сх. д. / 49.96111; 31.04361Координати: 49°57′40″ пн. ш. 31°02′37″ сх. д. / 49.96111° пн. ш. 31.04361° сх. д. / 49.96111; 31.04361
Водойма р. Дніпро, р. Легчич, р. Маківка
День міста Третя субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Кагарлик
До станції 25 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 76 км
До Києва
 - автошляхами 76 км
Міська влада
Адреса 09230, Київська обл., м. Ржищів, вул. Леніна,22
Міський голова Спичак Микола Антонович

Ржищів у Вікісховищі

Карта
Ржищів. Карта розташування: Україна
Ржищів
Ржищів
Ржищів. Карта розташування: Київська область
Ржищів
Ржищів
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ржищів (значення).

Ржи́щів — місто обласного значення Київської області, розташоване на Придніпровській височині, на правому високому березі Дніпра. Місто оточнене Кагарлицьким районом, до складу якого входило раніше.

Географія

Дніпро в районі Ржищева

Ржищів розташовується в гирлі річки Леглич на правому березі Канівського водосховища за 76 кілометрів на південь від Києва і 20 кілометрів на північний схід від Кагарлика, де знаходиться найближча залізнична станція. Через Ржищівський автовокзал проходять рейсові автобуси в напрямку районного та обласного центрів, Білій Церкві, Масловки, Березівки та інших населених пунктів області.

Ландшафт навколо Ржищева відрізняється численними ярами і пагорбами, головним з яких є Іван-гора - місце розташування першої Ржищівської фортеці. Піднімається на 65-70 метрів над Дніпром, вона з трьох сторін обмежена глибокою балкою. Північна частина гори неодноразово обвалювалася, в результаті чого більша її історична частина опинилася під водою. У другій половині XX століття ситуацію посилило будівництво Канівської ГЕС. Також в результаті затоплення водосховища навпроти Ржищева утворилися острова, найціннішими з яких є піщана Лиса гора і найвища точка, що залишилася над водою, села Гусинці, що припинило існування, на якій височать руїни церкви.

Ліс у Ржищеві біля урочища Ме́нделева круча.

Для ґрунту в районі Ржищева характерні лесові відкладення і прісноводні суглинки. Вони легко руйнуються під впливом води, особливо страждають береги Дніпра, схильні до зсувів ґрунту. Для вирішення цієї проблеми створюються стримуючі ерозію лісонасадження, відводяться ґрунтові води. З корисних копалин видобуваються мергель, глина, вапняк та пісок для виробництва будівельних матеріалів. В околицях міста є три ліси - Круглик, Ріпниця і Янча, з переважанням сосни, дуба, осики, вільхи, верби і чагарників. Зустрічаються дрібні тварини, такі як лисиці, зайці, кроти, тхори і ховрахи, а також різні птиці. Ржищів, в річках якого водяться сом, щука, судак, окунь і лящ, є популярним місцем серед любителів рибної ловлі.

Історія

Заснування. Походження назви

Місцевість, на якій розташовується сучасний Ржищів, була заселена з давніх часів. Коли і ким заснований Ржищів невідомо. Невідомо також і походження самої назви Ржищів. Існує цілий ряд легенд, що пов'язують походження назви з іржанням коня: «Ржи-ще». Ось, наприклад, одна легенда:

Їхав якось козак Іван на коні і вирішив перепочити. Коня стриножив, а сам ліг під деревом. Прокинувсь, аж коня нема! Давай шукать, нема! Десь із кручі почув приглушене іржання коня. Підбіг до кручі, аж чує, що там його кінь, звалився з крутого пагорба у кручу, та й давай його кликать і почути де саме знаходиться кінь. Кричить коню: «Ржи ще», і тому на тому місці де звав козак коня і утворився Ржищів.

Також є версія про походження назви від вирощування древніми племенами полян жита «Рожише».

Лаврентій Похилевич давав більш змістовне пояснення, що Ржищів «є древнє Вжище згадуване в Руських літописах до XIII сторіччя. Цю давню назву вважаємо переробленою в Ржищів від польського слова Ржеча (Rzesza)— натовп» . Древнє Вжище в перекладі з тої ж польської означає «торговище». Яка з цих версій найпевніша, гадати тяжко, бо досі не знайдено ніякого документу, що б доводив точніший час заснування селища та походження його назви.

Перші поселення в цьому районі археологи відносять до епохи Трипілля, приблизно VI-III тисячоліття до нашої ери. У зведенні перших давньоруських історичних нарисів «Повісті временних літ» цей район згадується літописцем Нестором в описі розселення в VI-VII століттях в правобережжі Дніпра полян. Про велике поселення вперше розповідається в Іпатіївському літописі в 1151 році. У розповіді про боротьбу за Київський престол між князями Ізяславом Мстиславичем та Юрієм Долгоруким фігурує Іван-Город - фортеця, що стояла на однойменній горі над Дніпром і захищала підступи до Києва і торговий шлях «з варяг у греки». Поблизу укріпленого городища було невелике селище Вжищев. Вжище в давньослов'янській означало місце торгівлі.

Перша писемна згадка про Преображенський монастир відноситься до ХІ сторіччя.

1241 р. прообраз міста — городище Іван — був зруйнований Батиєвою ордою. Незважаючи на руйнування, жителі Іван-города ці місця не залишили й відновили поселення.

З середини XIV століття воно входило до складу Великого Князівства Литовського.

1506 р. — король Сигизмунд І відновив Дніпровську лінію оборони містечка Ржищів із наданим йому Магдебурзьким правом, фортеця на Іван-горі була відроджена в період правління Яна Казимира.

За Богданом Залеським:за переказами,які він чув в дитинстві від людей та від бандуриста, замок на Іван-горі належав князям Вишневецьким,а також Ружинським.

Козацькі часи

У роки визвольних війн під проводом Богдана Хмельницького місто знаходилося в центрі подій, що відбувалися.

У грудні 1653 р. у Ржищеві відбулась попередня зустріч гетьманської ради Богдана Хмельницького з Московським посольством на чолі з графом Бутурліним.

Герб радянського періоду.

У складі Російської імперії

У складі Російської імперії з 1796 року Ржищів був центром однойменної волості Київського повіту Київської губернії. За даними перепису населення 1852 року в містечку проживало 1585 осіб, з них 806 - кріпосні селяни. Серед вільних жителів більшість становили євреї. Були дерев'яна православна церква, кам'яний католицький костел, синагога, лікарня, аптека, вільнопрактикуючий лікар, 39 лавок і 3 щорічні зимові ярмарки. Велика частина земель належала поміщиці Дзялінській. На середину XIX ст. Ржищівська пристань займала одне з провідних місць усього Дніпровського басейну як велика перевалочна торгова база. На ній вивантажували хліб, що привозився з Канівського, Сквирського, Таращанського, Звенигородського, Липовецького та Уманського повітів, сіль з Аккерманських і Кримських озер, залізо та деревину. Була розвинена промисловість, функціонували шість заводів: цукровий, лісопильний, два чавуноливарних і два цегельних.

До кінця XIX століття чисельність населення Ржищева перевищила 7000 осіб.

На початку ХХ ст. у Ржищеві діяли: земська школа, народне училище, гімназія Лещинського.

З 1917 по 1920 Ржищів, як і вся Київщина, спочатку опинився в складі керованої Тимчасовим урядом Російської республіки, а потім на різних етапах громадянської війни входив в Українську народну республіку, РРФСР, Українську державу і польське Міжмор'я.

У грудні 1920 року Київська губернія і Ржищів були остаточно приєднані до Української РСР.

З 1921 р. відкрито педкурси, а з 1929 р. — Ржищівський зоотехнікум.

Після реформи 1930 року Ржищів став центром одного з 58 новостворених районів Київського регіону. На першому етапі Німецько-радянської війни в правобережній Україні велися важкі оборонні бої.

У 1941 році протягом місяця на переправі біля Ржищева дислокувалося підрозділ мотострілецьких військ генерал-полковника М. Кирпоноса.

З кінця вересня 1943 року після захоплення радянською армією Букринського плацдарму Ржищів був задіяний в якості правого крила в боях за визволення Києва, в яких вирішальною стала листопадова Київська наступальна операція. Сам Ржищів за роки війни і окупації серйозно постраждав, велика частина історичної забудови була знищена. У 1950-ті роки місто вдруге у своїй історії практично відбудовувався заново. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року про укрупнення сільських районів у складі Київської області Ржищівський район було включено до складу Кагарлицького, а сам Ржищів отримав статус селища міського типу, а 6 червня 1995 року м. Ржищеву надано статус міста обласного підпорядкування. Розвивалася промисловість, працювали радіаторний, цегельний і маслоробний заводи.

В 1966 році на базі школи майстерності було відкрито профтехучилище. Місто мало 7 700 мешканців у 1966 р. Через значну відстань від залізниці не розвивається (1926 — 7 500 меш.). Місто нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України.

Релігія

Консисторія тринітаріїв (так званий «будинок ксьондза»). Сучасний стан.

Відроджений у 1995 році Монастир Преображення Господнього є одним з найстаріших в Україні. За переказами заснували його Києво-Печерські старці Антоній і Феодосій, імена яких також носять два джерела у Ржищеві. Іншу версію висували покровителі монастиря місцеві поміщики Вороничі. Так у грамоті 1649 року, що дарувала монастирю село Балики, говориться, що перший скит у цих місцях був заснований предками Вороничів і знаходився у володінні Києво-Кирилівського монастиря. Зруйнований «ворогами хреста», він був відновлений, в результаті чого з'явився Ржищівський Спасо-Преображенський монастир. З кінця XVI століття монастир, якому також належало знаходилося на протилежному березі Дніпра село Ячник, був останнім притулком літніх воїнів-запорожців (цим правом, дарованим польським королем Стефаном Баторієм, були також наділені ще два монастирі Київщини - у Вишгороді і Трахтемирові).

Троїцька церква

Під час російсько-турецької війни монастир був розорений і в 1710 році приписаний до митрополичої дому київського Софійського собору. Спорожнілі угіддя були частково передані католицькому монастирю Ржищева. У 1852 році монастир за клопотанням митрополита Філарета був реформований у жіночий і відновлений стараннями його першої ігуменії Юлії Яхонтової. Вже в 1854 році була побудована кам'яна холодна церква Преображення Господнього. Через два роки був освячений другий храм, дерев'яний, теплий, з престолами в ім'я великомучениць Варвари та Катерини і святого Філарета Милостивого. У 1871 році при настоятельскіх келіях була побудована третя церква, освячена на честь Животворящого Джерела. Під володіння монастирю було передано хутір Стоячін під Трипіллям і частина села Стайки. У 1870 році при монастирі було відкрито жіноче училище для початкової освіти дітей-сиріт, основним предметом у якому була педагогіка. Після громадянської війни новою владою монастир було закрито. У його будівлях були розміщені спочатку сільськогосподарська артіль-комуна, потім зоотехнікум Наркомату Сільського господарства, а з 1928 року будівельний технікум, що знаходиться там і в наші дні. Від храмових будівель збереглися лише фрагменти.

Ржищівський костел Святої Трійці у 1863 році

Крім монастиря у Ржищеві при садибі магнатського роду Вороничів з XVII століття була дерев'яна православна церква. У 1853 році за ініціативою успадкувала маєток графині Дзялінской було розпочато будівництво нового кам'яного храму в стилі класицизму. Освячена в 1860 році Троїцька церква була четирехпрестольной, з одним куполом і дзвіницею над притвором. У 1882 році число її парафіян становило 2847 чоловік, до приходу була також приписана село Березівка. У радянські роки будинок уник руйнувань, збереглися оригінальні розписи XIX століття.

Файл:Орда Ржищів. Тринітарський костьол Святої Трійці. 1870-1874..jpg
Монастир тринітаріїв у Ржищеві. Малюнок Наполеона Орди (1870—74)

У Ржищеві також функціонував польський католицький монастир ордену тринітаріїв, заснований у середині XVIII століття. У знаходився в безпосередній близькості з Диким Полем Ржищева з кінця XVI століття Тринітарська місія виконувала одночасно військові і дипломатичні функції в захисті від нападів кримських татар і викуп полонених християн. В наш час[коли?] монастир, центральним будинком якого був костел Святої Трійці, повністю зруйнований. Проте збереглися підвали, в яких містилися мусульмани, що брали участь в обмінах полоненими, і підземні ходи, довжина яких, згідно з сучасними дослідженнями археологів, досягає 3,5 кілометрів.

Визначні пам'ятки

Сквер трипільської культури: трипільський «бінокль» і будівля адміністрації

У зруйнованому під час Німецько-радянської війни Ржищеві збереглося небагато історичних будівель. Найбільш значущою з них є Троїцька церква, пам'ятка архітектури національного значення. Головною ж пам'яткою Ржищева є численні археологічні знахідки Трипільської доби. У центрі міста організовано «Трипільський парк», встановлена ​​ритуальна фігура біноклевидної форми, що стала також центральним елементом нового герба і головним символом Ржищева. У самопроголошеної столиці Трипільської культури проводиться щорічний річний етнічний фестиваль «Трипільське коло». Вперше він відбувся в 2008 році і був присвячений стихії води. Тематикою наступних трьох фестивалів були обрані земля, вогонь і повітря. 2012 року відбувся "Парад стихій", а 2013 - знову стихії води.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в парку Шевченка

Інший об'єкт наукових досліджень - городище на Іван-горі часів Київської Русі. Перші розкопки тут проводилися експедиціями Інституту археології АН УРСР у 1960-х і 1980-х роках. За знайденими фрагментами і фундаментами оборонних споруд було встановлено, що фортеця будувалася з урахуванням усіх досягнень фортифікаційної техніки тих часів. Також було знайдено зброю, предмети побуту, прикраси та фрагменти керамічного посуду, що датуються XII-XIII століттями. Такий же вік мають і знахідки, зроблені в кілометрі на схід, у можливому місці розташування неукріпленого селища Вжищева. Городище, значна частина якого обвалилася в Дніпро в середині XIX століття, донині продовжує руйнуватися. Існують плани з реконструкції фортеці, здійснення яких допоможе зберегти пам'ятку.

Як важливий культурно-історичний центр місто віднесено до визначних місць країни, нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

Промисловість

Радіаторний завод, 2 цегельні, харчова промисловість.

Освіта

Структура освітньої галузі:

Пам'ятки

Персоналії

Відомі уродженці Ржищева:

Місто також пов'язане з іменами багатьох значимих історичних постатей. У ржищівському маєтку Довгоруких після війни 1812 року гостювали майбутні декабристи Бестужев-Рюмін, брати Сергій та Іполіт Муравйови-Апостоли, князь Трубецький. Тут, в садибних садах, вони працювали над конституцією Південного товариства декабристів. Спадкоємиця маєтки, княжна Олена Павлівна Долгорукова, деякий час жила в ньому зі своїм чоловіком, майбутнім Саратовським губернатором Андрієм Михайловичем Фадєєвим. Їх онуками є державний діяч Сергій Юлійович Вітте і письменниця-теософ Олена Петрівна Блаватська.

Галерея

Примітки

  1. ↑ Чисельність населення - щомісячна статистика Головне управління статистики у Київській області
  2. ↑ [http://boris-degtyarev.narod.ru Ласкаво просимо на сайт поета та художника Бориса ДЕГТЯРЬОВА] Останні поезії та картини поета та художника Бориса Дегтярьова

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ржищів
Білоцерківський район

Бориспільський район
Броварський район
Бучанський район
Вишгородський район
Обухівський район
Фастівський район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ржищів&oldid=13839104