Релігійна організація

Релігійна організація — релігієзнавче та юридичне поняття. В християнстві (відповідно німецьких соціологів М. Вебера і Е. Трельча) це церква, деномінація, секта (включно з демонічними сектами кримінального, деструктивного та тоталітарного характеру); загально — діляться на

• релігійні конфесії (напр. юдаїзм, християнство, іслам і т.п.) та
• деномінації (напр. лютеранство, баптизм, сунізм, шиїти і т.п.).
  

Окремими типами релігійних організацій є:

• монастир,
• духовний навчальний заклад.
  

Видами релігійних організацій є:

• релігійна громада,
• релігійної група (малочисельні спільноти в нутрі релігійної громади) та
• релігійне об'єднання,
• релігійна асоціація,
• релігійна меншина (релігійна течія в нутрі конфесії - напр. хасидизм і т.п.).
  

Типологія релігійних організацій залежить від історичних умов виникнення конфесій, соціальних умов існування громад, впливу національних традицій, усталення норм релігійного права, юридично зареєстрованого статуту в державі, монаших конституцій, апостольських правил, постанов Вселенських соборів (конференцій) і т.п..

Структура

Будь-яка оформлена релігійна організація має «управлінський орган» і «виконавчий орган»; чітку структуру, цілісність чого забезпечується віровченням. Між цими підсистемами існують нормативно оформлені, ієрархічно витримані відносини, що дозволяють керувати релігійною діяльністю та упорядковувати її проведення.

Релігійні організації в Україні

Утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють керівних осіб згідно із своїми релігійними статутами (положеннями) та відповідно світського «Закону України про свободу совісті та релігійні організації».

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, їх управління і центри (з головами конфесій), монастирі, релігійні братства та ордени (чини), місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання можуть представлятися своїми центрами (управліннями) як в Україні так і поза Україною.

Функції

Виділяють різні типи соціального існування релігійних організацій. І у кожній релігійній системі виникають організації, які виконують ряд функцій:

• - вироблення систематизованого віровчення;
• - розробку систем його ідеологічного захисту;
• - керівництво і здійснення культової діяльності;
• - контроль за діяльністю (і мисленням) членів, вживання санкцій за невиконання релігійних норм;
• - підтримку зв'язків зі світськими організаціями, державним апаратом.

Див. також

• Релігійна громада

Джерела

• Кислюк К. В. «Релігієзнавство»: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. – [5-е вид., виправ. і доп.]. – м. Київ: На-род. укр. академія, 2007 р. – С. 425–464.
• Лубський В. І. «Релігієзнавство»: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. – м. Київ: Академвидав, 2002 р. – С. 367–381.
• Черній А. М. «Релігієзнавство»: [посібник] / А. М. Черній. – м. Київ: Академвидав, 2003 р. – С. 212–235.
• Білецький В. В. «Релігієзнавство»: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. – м. Донецьк : Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012 р. – 220 с.
• Докаш В. І. «Загальне релігієзнавство»: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. – м. Чернівці: Книги – ХХІ, 2005 р.
• Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ : вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — ISBN 966-529-005-3