Жан-Батіст Перроно
Жан-Батіст Перроно (фр. Jean-Baptiste Perroneau 1715, Париж — 19 листопада, 1783, Амстердам, Нідерланди ) — французький гравер і художник доби рококо. Відомий майстер портрету в техніці пастель.
Життєпис : неточність свідоцтв і точність документів
Не всі факти з життя художника добре відомі. Втрачені свідоцтва про день і рік народження. Відомо лише місто.
Так, він мав історіографа Фонтене́, що подав його життєпис з позицій белетристики. Фонтене́ писав : {{|Він ( Перроно ) не був народжений для навчання мистецтву, котре вимагає багато наполегливості і терпіння. Він покинув гравюру і почав працювати пастеллю [5]}}.
За відсутнісю інших свідоцтв ми примушені рахуватись з цими записами. Так, Фонтене́ сповіщав про ранні роки Перроно, що той опановував художню майстерність у художника-декоратора Натуара, а графічну техніку у Кара[6]}}. Пізні перевірки підтвердили, що молодий Перроно справді робив графічні копії з картин Натуара. Але свідки праці Перроно сповіщали, що той якраз відрізнявся терплячістю і міг довго доопрацьовувати портрет, бо його не влаштовував проміжний етап чи не той блиск у очах моделі.
Він дійсно перейшов на техніку пастелі, бо був мандрівним майстром-портретистом. Пастель спрощувала етапи праці, бо не потребувала сушки і була модною технікою в добу рококо. Пастель використовувала низка французьких майстрів, тому дорікати Перроно за використння пстелі — недоречно. До того ж, він працював і олійними фарбами.
Дослідникам відомий протокол від 27 серпня 1746 р. художньої академії, котра вимгала від скромного художника два портрети олійними фарбами («Скульптор Адан старший » та «Художник Удрі» ). І художник їх надав у відповідній протокольним вимогам техніці[7]. Відомо, що він працював олійними фарбами і в Голландії, де працював в останні роки життя .
Майже до кінця 1750-х років свідоцтв про майстра надто мало. Адже з 1740-х років він у пошуках заробітку почав мандрувати (він працював у містах Бордо, Тулуза, Ліон). Є відомості про подорожі до Італії і навіть до Петербургу.
Життєпис художника — це його вимушені мандри та відгуки про твори, надані у Паризькі Салони.
Небагатий художник покинув Францію і оселився у Амстердамі. в останні роки житя його художня активність зменшилась. Останнє свідоцтво про митця датоване 1780 роком. 19 листопада 1783 року він помер у Амстердамі.
Вибрані твори
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/39/Jean-Baptiste_Perronneau_-_Portrait_of_a_Boy_with_a_Book_-_WGA17219.jpg/200px-Jean-Baptiste_Perronneau_-_Portrait_of_a_Boy_with_a_Book_-_WGA17219.jpg)
- «Гравер Габріель Гукьє»,1747, Лувр, Париж
- «Хлопчик з книгою», 1740, Ермітаж
- «Мадмуазель Гукьє з котом »,1747, Лувр, Париж
- «Художник Жилькен », Париж
- « Мирон де Портью»
- «Письменник Жак Казот », Лондон
- «Мадам Пезан-Дютільє », Париж
- « Мадам де Соркенвіль», 1749, Лувр, Париж
- «Поет Робе де Бовезе », 1759, Орлеан
- « Даніель Жусс»
- « Портрет невідомого»
- «Скульптор Адан старший »
- «Будівничий Робер Суайє»
- « Мадам де Фріш»
- «Робер Сойєр, військовий інженер»
- «Сара Гінлупен», 1763, Державний музей (Амстердам)
Галерея вибраних творів
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/76/Perronneau%2C_Jean-Baptiste_-_Magdaleine_Pinceloup_de_la_Grange%2C_n%C3%A9e_de_Parseval_-_Google_Art_Project.jpg/200px-Perronneau%2C_Jean-Baptiste_-_Magdaleine_Pinceloup_de_la_Grange%2C_n%C3%A9e_de_Parseval_-_Google_Art_Project.jpg)
-
«Шарль-Гільом Ленорман», офіційний чоловік мадам Помпадур
-
«Робер Сойєр, військовий інженер»
-
«Сара Гінлупен», 1763, Державний музей (Амстердам)
Джерела
- Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968
Примітки
- ↑ http://collecties.stadsarchief.rotterdam.nl/publiek/detail.aspx?xmldescid=874279
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/438615
- ↑ Mr. Willem Boreel (1744-1796), schepen en raad van Amsterdam
- ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
- ↑ Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968. с. 111
- ↑ Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968. с. 111
- ↑ Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968. с. 113
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-Батіст Перроно