Покровська церква (Волокитине)
Ця стаття в процесі редагування користувачем [[Користувач:Sibaroni|Sibaroni]] певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Sibaroni (внесок, журнали) о 08:33 UTC (5260849 хвилин тому). |
Покровська церква | |
---|---|
Тип споруди | церква |
Розташування | Україна, Волокитине, Путивльський район, Сумська область |
Засновник | Андрій Миклашевський |
Початок будівництва | 1857 |
Кінець будівництва | 1857 |
Зруйновано | 1955–1958 |
Відбудовано | не відбудовувалася |
Стиль | Класицизм |
Покровська церква — мурований храм, збудований коштом поміщика та власника порцелянової фабрики Андрія Миклашевського 1857 року в селі Волокитине Чернігівської губернії (нині Путивльський район Сумської області). До нашого часу не зберігся.
Опис
Архітектура
Мурована, хрещата в плані, однобанна, з триярусною дзвіницею на західному фасаді церква в перехідній стилістиці від пізнього класицизму до романтизму. Класицистичною за характером є загальна хрещато — банева структура храму, а на романтичні впливи вказують неоготичні деталі фасадного декору. Цей храм був центром палацово — паркового ансамблю Миклашевських.
Інтер'єр
В інтер'єрі містилися великий порцеляновий іконостас, фарфорові вікна, з бані звисали чотири величезні фарфорові люстри. Інше церковне начиння також було порцеляновим, виконане в білій, синій і золотавій гамі кольорів: кіоти, дарохранильниці, панікадило, полікадила, дев'ять підсвічників метрової висоти, тощо. Все фарфорове начиння церкви було виготовлене на Волокитинському порцеляновому заводі Миклашевських.
Подальша доля
Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом 1955–1958 років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник Василь Касіян, надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови Ради Міністрів Української PCP М.Гречухи. Проте це не допомогло. І в 1958 році М.Цапенко зафотографував процес розбирання руйнованих залишків церкви.
З фрагментами унікального фарфорового декору церкви можна ознайомитися в музейних колекціях Києва, Сум, Чернігова, Путивля й Шостки.
Див. також
Посилання
Література
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.