Артуро Тосканіні

Артуро Тосканіні
Arturo Toscanini
Зображення
Фото маестро у 1908 році
Основна інформація
Дата народження	25 березня 1867(1867-03-25)
Місце народження	Парма, Королівство Італія
Дата смерті	16 січня 1957(1957-01-16) (89 років)
Місце смерті	Нью-Йорк, США
Причина смерті	інсульт
Поховання	Монументальне кладовище
Роки активності	1885–1957
Громадянство	Королівство Італія →  Італія
Національність	італієць
Професія	диригент
Освіта	Королівська музична школа у Пармі
Інструменти	Віолончель
Жанри	класична музика
Лейбли	RCA Records
Нагороди	золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1937) зірка на голлівудській Алеї слави
Батько	Claudio Toscaninid
Діти	Wally Toscanini Castelbarcod, Walter Toscaninid і Wanda Toscanini Horowitzd
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Арту́ро Тоскані́ні (італ. Arturo Toscanini, МФА: [arˈtuːro toskaˈniːni]; нар. 25 березня 1867, Парма, Королівство Італія — пом. 16 січня 1957 Нью-Йорк, США) — італійський диригент, віолончеліст.

Життєпис

Перші роки

Артуро Тосканіні народився 25 березня 1867 року в італійському місті Парма у родині кравця. У дев'ять років він був прийнятий у місцеву Королівську музичну школу. Юнак займався у класах віолончелі, фортепіано та композиції. Вже в одинадцять років Артуро одержав стипендію, а коли йому виповнилося тринадцять років почав виступати як професійний віолончеліст. У 1885 році, у 18-літньому віці, хлопець з відзнакою закінчив консерваторію та був прийнятий в одну з оперних труп як віолончеліст і помічник хормейстера.

За час перебування Тосканіні у трупі, вони провели один з зимових сезонів у Бразилії. Там же, у південноамериканській країні він розпочав свою кар'єру диригента, яка продовжевалася близько 70-ти років. 25 червня 1886 року на виступі у Ріо-де-Жанейро через суперечки між постійним диригентом трупи, менеджерами, а також публікою молодому Тосканіні довелося встати за диригентський пульт під час виконання опери «Аїда», написану Джузеппе Верді.

В течение 15 лет Тосканини был ведущим дирижером миланского театра «Ла Скала». С 1898 по 1903 он делил свое время между зимним сезоном в «Ла Скала» и зимним сезоном в театрах Буэнос-Айреса. Несогласие с художественной политикой «Ла Скала» заставило Тосканини в 1904–1906 покинуть этот театр, потом он вернулся туда еще на два года. В 1908 очередная конфликтная ситуация побудила дирижера покинуть Милан. Так он в первый раз приехал в США, где в течение семи лет (1908–1915) был дирижером «Метрополитен-опера». С приходом Тосканини, который привлек в театр таких певцов, как Энрико Карузо, Джеральдина Фаррар и других крупнейших музыкантов того времени, началась легендарная эра в истории оперного театра в США. Но и здесь Тосканини выразил несогласие с художественной политикой и в 1915 уехал в Италию, где после окончания войны снова стал главным дирижером «Ла Скала». Этот период (1921–1929) стал эпохой блестящего расцвета «Ла Скала».

Початок кар'єри

Перший італійський ангажемент Тосканіні одержав в Турині. Протягом наступних 12 років випускник пармської музичної школи диригував у двадцяти італійських містах, поступово стаючи все більш популярним. Так у 1892 році він провів прем'єру опери «Паяци», написан Руджеро Леонкавалло у столиці королівства — Мілані. У 1896 році Артуро запросили диригувати першим виконанням опери «Богема», Джакомо Пуччіні у Турині.

Наступного, 1897 року, Артуро Тосканіні одружився на дочці міланського банкіра Карле де Мартіні. Від цього шлюбу народилося четверо дітей, але один син помер ще у дитинстві.

Могила Тосканіні на Монументальному кладовищі

Протягом наступних 15 років Тосканіні був провідним диригентом міланського театру «Ла Скала». З 1898 по 1903 він паралельно працював у театрі Буенос-Айреса. Незгода з художньою політикою «Ла Скала» змусило Тосканіні в 1904–1906 покинути цей театр, потім він повернувся туди ще на два роки. В 1908 чергова конфліктна ситуація спонукала диригента покинути Мілан. Так він у перший раз приїхав у США, де протягом семи років (1908–1915) був диригентом «Метрополітен-опера». Із приходом Тосканіні, що залучив у театр таких співаків, як Енріко Карузо, Джеральдіна Фаррар й інших найбільших музикантів того часу, почалася легендарна ера в історії оперного театру в США. Але й тут Тосканіні виразив незгоду з художньою політикою й в 1915 виїхав в Італію, де після закінчення війни знову став головним диригентом «Ла Скала». Цей період (1921–1929) став епохою блискучого розквіту міланського театру.

В 1927 він став головним диригентом Нью-Йоркського філармонічного оркестру, з яким виступав протягом двох попередніх сезонів як гастролер. В 1930 він відправився з оркестром у перше європейське турне. Цю посаду Тосканіні залишив в 1936, після 11 проведених сезонів. У Європі він двічі диригував на байройтських вагнеровських фестивалях (1930–1931), на зальцбурзькому фестивалі (1934–1937); заснував свій власний фестиваль в Лондоні (1935–1939) і диригував також на фестивалі в Люцерні (1938–1939). В 1936 він сприяв організації Палестинського оркестру (нині Ізраїльський філармонічний оркестр).

Завершальний і найвідоміший період життя Тосканіні почався в 1937, коли він провів перший з 17 сезонів радіоконцертів із Симфонічним оркестром Нью-Йоркського радіо (NBC). Із цим оркестром він здійснив турне по Південній Америці в 1940, а в 1950 об'їхав США з ансамблем оркестрових музикантів.

Останнім сезоном в творчій кар'єрі Тосканіні став сезон 1953–1954 років. Помер диригент у своєму будинку в Рівердейлі (штат Нью-Йорк), його тіло було перевезено до Італії й поховано у Мілані.

Посилання

• Биография Артуро Тосканини. peoples.ru (рос.). 11-04-2003.
• Біографія Артуро Тосканіні на сайті AllMusic. (англ.)
• Toscanini's reforms at La Scala
• Тоскаіні та історія NBC Symphony plus Live WWII broadcast