Закон Пірса
Закон Пірса — один із законів класичної логіки, аналог законів подвійного заперечення і виключеного третього. Названий на честь американського логіка і філософа Чарльза Пірса.
Закон Пірса формально виглядає так:
що означає: P повинно бути істинно, якщо слідування Q з P з необхідністю тягне P. Закон Пірса є тавтологією класичної[ru] логіки, однак при цьому як правило не виконується в некласичних логіках , зокрема в інтуїціоністській логіці . При цьому додавання закону Пірса до будь якої аксіоматики інтуїціонистської логіки , перетворює її в класичну . Те ж саме відбувається, при додаванні закону подвійного заперечення або закону виключеного третього. У цьому сенсі всі три закони еквівалентні. Однак у загальному випадку, існують логіки, в яких всі три закони нееквівалентні[1].
Примітки
- ↑ Zena M. Ariola and Hugo Herbelin. Minimal classical logic and control operators. In Thirtieth International Colloquium on Automata, Languages and Programming, ICALP'03, Eindhoven, The Netherlands, June 30 — July 4, 2003 // Lecture Notes in Computer Science. Vol. 2719. Pp. 871–885. Springer-Verlag, 2003.
![]() |
Це незавершена стаття з логіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |