Микільське (Херсонський район)
| село Микільське | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область |  Херсонська область
|
| Район | Білозерський |
| Рада | Микільська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA65100070080040920 |
| Облікова картка | Микільське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1783 |
| Населення | 2576 |
| Площа | 2,589 км² |
| Густота населення | 994,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 75033 |
| Телефонний код | +380 5547 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°43′22″ пн. ш. 32°48′15″ сх. д. / 46.72278° пн. ш. 32.80417° сх. д.Координати: 46°43′22″ пн. ш. 32°48′15″ сх. д. / 46.72278° пн. ш. 32.80417° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
17 м |
| Водойми | р. Інгулець |
| Відстань до обласного центру |
27,5 км |
| Відстань до районного центру |
40,2 км |
| Найближча залізнична станція | Херсон |
| Відстань до залізничної станції |
27,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 75033, с. Микільське, вул. 50-річчя Жовтня, 13, тел. 43-5-48 |
| Сільський голова | Руденко В'ячеслав Гаврилович |
| Карта | |
  Микільське | |
| Мапа | |
| |
Микі́льське (в минулому — Репринка) — село в Україні, Білозерському районі Херсонської області.
До складу Микільської сільської ради входить села Микільське та Понятівка.
Населення становить 2575 осіб.
Історія
Деякі дослідники вказують на знаходження центру Інгульської паланки Перевізки у Микільському.
Засноване у 1783 р. під назвою Репринка переселенцями з Тульської губернії. У 1795 р. чисельність мешканців становила 198 осіб.
Станом на 1886 рік у селі, центрі Микільської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 902 особи, налічувалось 160 дворів, існували православна церква та школа[1]. За 2 версти — рибний завод. За 6 верст — рибний завод. За 8 версти — 2 рибних заводи. За 16 верст — трактир. За 24 версти — рибний завод.
За часів Другої світової війни 800 жителів села брали участь у бойових діях, 118 з яких загинули.
Археологічні пам'ятки
Репринське поселення (Доба бронзи) розташоване за 300 метрів на південний схід від села Микільське, на корінному лівому березі Інгульця, на розі, утвореному берегами річки та давньої балки. Вперше згадане Володимиром Ястребовим у 1897 р. Обстежувалось В. Гошкевичем (1909), Ю. Крисіним (у 1920-х рр.), Отто Бадером (1950), М. Оленковським (1972, 1974, 1978, 1985, 1997–2003).
Через розташування на розі високого берега, наявності рову й валу, кам'яних споруд воно довгий час трактувалось як городище скіфського часу. У 1984 році Я. Гершковичем здійснено шурфовку, у ході якої виявлено напівземлянкове житло й археологічний матеріал білозерської культури доби бронзи (12-11 ст. до н. е.). Попередню інтерпретацію було заперечено.
Природні ресурси
Микільське розташоване на березі р. Інгулець.
Між селами Микільське та Садове Білозерського району створено ботанічний заказник місцевого значення «Інгулецький лиман», площею 50 га. Заказник створений з метою охорони рідкісних формацій водних рослин, включених до Зеленої книги України: горіха водяного (Trapeta natansis), густі зарості якого збереглися в околицях с. Микільське, сальвінії плаваючої (Salvinieta natansis), латаття білого (Nymphaeeta albae), глечиків жовтих (Nuphareta luteae), плавуна щитолистого (Nymphoideta peltatae).
Храми
- Троїцький храм УПЦ МП
Посилання
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Джерела
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
