Тиктор Іван Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Микитович Тиктор
Народження6 липня 1896(1896-07-06)
с. Красне
Смерть26 серпня 1982(1982-08-26) (86 років)
Оттава, Канада Канада
КраїнаЗУНР ЗУНР
Приналежність УСС, УГА
Званняхорунжий
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Українсько-радянська війна

Іва́н Мики́тович Ти́ктор (* 6 липня 1896, с. Красне, нині с-ще Красне Буського району Львівської області, — † 26 серпня 1982, м. Оттава, Канада) — громадський і політичний діяч, хорунжий УГА, відомий український видавець і редактор.

Біографічні дані

Народився в заможній сім'ї, навчався в гімназіях Львова і Рогатина, студіював торговельні науки в Тайному українському університеті у Львові, вступив на правничий факультет Львівського університету.

Учасник Першої світової війни, польсько-української (19181919) та російсько-української (19191920) воєн, доброволець легіону Січових Стрільців, служив у ранзі підхорунжого. Як четар УГА вступив до підпільної Української Військової Організації.

Іван Тиктор — видавець

Власник до 1939 найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну Галичини «Українська Преса», який видавничою діяльністю спричинився до масового поширення преси і книжок на західноукраїнських землях, зокрема в Галичині. Як приватний видавець і звеличник книжки перший увів в українську пресу західний принцип, що преса — це не продукт добродійності, чи харитативна та сутосуспільницька праця, а сполучення культури з купецтвом, яке мусить самооплачуватися.

Заснував у 1923 популярний ілюстрований щоденник «Новий час»; з часом добавив ряд часописів: «Наш Прапор», «Народна справа», «Комар», «Дзвіночок» з бібліотекою «Ранок», «Наш лемко». Паралельно з періодиками видавав календарі й монументальні твори: «Велика історія України», «Історія української культури» (1936–1937 у Львові), «Історія українського війська» — та щомісячно белетристичні твори у рамках «Народної бібліотеки», «Лемківську читанку», та інші книжки.

Видавнича діяльність на еміграції

Після розгромлення його підприємства за часів радянської окупації у 1939 очолював у Кракові релігійне видавництво «Нове життя», а в роках 19411943 — видавництво «Волинь» у Рівному. В ті роки у видавництві працював Улас Самчук.

З 1948 — в Канаді у місті Вінніпеґ, де заснував «Клюб приятелів української книжки», і перевидав у 19481954 свої найбільші довоєнні видання із доповненнями про новіші часи  та близько 40 книжок красного письменства.

Заслуги

Заслуги Івана Тиктора великі: створення видань, які своєчасно приносили користь суспільству і стали тривкими надбаннями культури; введення періодичного друкованого слова в українське село; і, поставлення уперше газетного видавництва на купецькій базі, зберігаючи усі свої часописи у національно-громадському патріотичному дусі.

Вшанування пам'яті

На його честь названо 63 курінь УПЮ імені Івана Тиктора.

Література

Посилання