Малиновий Клин
| Прапор Кубанської народної республіки (Малиновий Клин) | ||
|
| ||
| Малиновий Клин | ||
|
| ||
Малиновий Клин — неофіційна назва регіону компактного проживання українців на Кубані (Краснодарський край та західні терена Ставропольського краю Росії).
Історія
Утворився в період від кінця XVIII до кінця XIX століття внаслідок переселення спочатку запорозьких козаків, а потім — українських селян. По зруйнуванні Запорозької Січі козаків було розпущено. Але у зв'язку з назріванням війни між Росією і Туреччиною, під провід якої перейшла частина козацтва, царський уряд за ініціативою Григорія Потьомкіна зорганізував на початку 1787 року із решти запорожців так зване Військо вірних козаків, що незабаром брало участь у російсько-турецькій війні разом із російською армією.
У 1788 його було перейменовано у Чорноморське козаче військо. Чорноморські козаки заснували на Кубані 40 курінних селищ і дали їм ті ж назви, що мали курені на Запорозькій Січі. У наступні роки туди була переселена частина колишніх козаків, які після зруйнування Січі осіли на Катеринославщині та Херсонщині.
Осадники, тим не менш, уважали себе за українців («малоросів»), у деяких місцях зберігали мову пращурів, фольклор і традиції Запорозької Січі (виборність певних посад тощо). Навіть за переписами 1930-х рр. з українським народом самоідентифікувалося 62% людності Краснодарського краю, але відтак через Голодомор та агресивне російщення частка росіян почала «зростати». Натепер 82% Краснодарського краю — росіяни, чимало з яких досі говорять говірками Наддніпрянщини (що їх дозволено звати лише екзотичною «бала́чкою», а отожнювати з українською — зась!) і відносять себе до неформального субетносу «каза́ків», що він заступив у їхній свідомості Україну.
Див. також
Посилання та джерела
- УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
- Малий словник історії України
- Край, де козаки досі балакають. У пошуках української Кубані // «Історична правда», 10 грудня 2014
- Малиновий Клин. Нариси з історії українців Кубані. Київ: Товариство «Україна», 1994, 120 с.; (Електронна версія — [1].)
