Филонович Василь Захарович

Василь Захарович Филонович
Народження	15 січня 1894(1894-01-15) с. Рогізне, Білопільський район, Сумська область
Смерть	3 червня 1987(1987-06-03) (93 роки) м. Міннеаполіс,  США
Країна	УНР Карпатська Україна
Приналежність	Армія УНР
Звання	Генерал-хорунжий
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна Українсько-угорська війна
Інше	Віце-консул України в Поті, Грузія (1920)
Нагороди	Хрест Симона Петлюри

Василь Захарович Филонович (*15 січня 1894, с. Рогізне, Білопільський район, Сумська область — † 3 червня 1987, м. Міннеаполіс, США) — генерал-хорунжий армії УНР. У 1920 році — віце-консул України в Поті, Грузія.

Життєпис

Народився в дворянській родині Захара Семеновича Филоновича гербу Калинова і його дружини Марії Георгіївни. У 1903 р. вступив до місцевого реального училища, 1908 р. перейшов до Курської землемірної школи.

Під час Першої світової війни закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище. У російській армії служив у чині поручика.

В Армії УНР

Після лютневої революції 1917  став прихильником Української Центральної Ради, брав участь в українізації своєї військової частини. На початку листопада того ж року ним було українізовано 11 сотень у складі 34-ої піхотної дивізії.

Наприкінці 1917 р. призначений військовим комендантом Сумського повіту. Організував кінний полк та кілька піших сотень.

У січні-лютому 1918-го під час наступу більшовицьких військ на Київ очолював відтинок фронту Ворожба—Суми—Гайворон.

Під час антигетьманського повстання Директорії УНР організував Сумський окремий курінь (1500 багнетів) і приєднався до 4-го полку окремого корпусу Січових стрільців.

На початку 1919-го призначений старшиною для окремих доручень при ставці Головного отамана. У цьому ж році брав учась у боях на більшовицькому і денікінському фронтах.

У грудні 1919-го в складі групи із 32 старшин направлений у денікінський тил на Катеринославщину для надання допомоги повстанським загонам. Потрапив у полон. Був вивезений денікінцями до Одеси. Втік з полону на Кубань, де приєднався до кубанських повстанців.

У 1920-му на чолі загону відступив у Грузію. Був включений до складу української військової місії у Грузії, обіймав посаду віце–консула України в Поті.

Восени 1920-го виїхав до Туреччини, потім через Болгарію — до Польщі.

В Карпатській Січі

У 1939-му брав участь у боях військових підрозділів Карпатської України з угорською армією на посаді члена штабу. Під натиском переважаючих сил противника частини Карпатської Січі на чолі з полковником Филоновичем відступили на територію Румунії.

Після видачі румунським урядом січовиків угорським властям він деякий час перебував у концтаборі.

Згодом жив у Словаччині, а з 1951-го — у США. Очолював Союз українських ветеранів, Товариство прихильників УНР.

Джерела

• Генерал Василь Филонович: «Я присягав на Конституцію УНР...»
• Вони служили Україні. Україна Молода, 14 серпня 2010, С. 8.
• “Тут повстали нові Карпатські Крути” (до біографії автора спогадів “Березневі дні Карпатської України” Василя Филоновича)
• Василь Филонович: штрихи до біографії
• Державний архів Сумської області. "Сумський повіт в Українській революції 1917 – 1920 років"
• Валерій Власенко ДО ІСТОРІЇ МІЖВОЄННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕМІГРАЦІЇ НА БАЛКАНАХ