Горбачевський Іван Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іва́н (Ян) Я́кович Горбаче́вський
Горбачевський Іван Якович
Горбачевський Іван Якович
Горбачевський Іван Якович
Народився5 травня 1854(1854-05-05)
Зарубинці нинішньої Тернопільськоі області
Помер24 травня 1942(1942-05-24) (88 років)
Прага
Похованняцвинтар «Шарка»[1]
КраїнаЗУНР ЗУНР
ПідданствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
НаціональністьУкраїнець
Діяльністьхімік, лікар, педагог, біохімік, викладач університету, політик
Alma materВіденський університет
ГалузьХімія, біохімія, епідеміологія
Заклад
Посадаректор Українського вільного університету, член Палати панів Імперської Ради[d][2] і Rector of Charles Universityd
Вчене званняакадемік
ЧленствоНАН України
Наукове товариство імені Шевченка
Відомий завдяки:відкрив фермент ксантиноксидазу
Брати, сестриГорбачевський Антін
НагородиОрден Залізної корони
Особ. сторінкаebk.net.ua/Book/synopsis/ukrainska_elita/part2/008.htm

Іва́н (Ян) Я́кович Горбаче́вський гербу Корчак[3] (*5 травня 1854(18540505), Зарубинці (Збаразький район) — †24 травня 1942, Прага) — український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, термінограф, громадсько-політичний, освітній діяч. Академік ВУАН (1925 р.), дійсний член НТШ. Брат Горбачевського Антіна Яковича.

Короткий життєпис

Народився 5 травня 1854 року у селі Зарубинці нинішньої Тернопільської области, в сім'ї греко-католицького священника Якова Горбачевського гербу Корчак[3]. Закінчив Тернопільську Українську гімназію імени Івана Франка (входив до гуртка «Громада»).

Вивчав медицину у Віденському університеті (закінчив 1877 року, доктор медицини). Під час навчання голова студентського товариства «Січ» (1875-1877 роки)[4].
1883–1917 роки упродовж 35 років, був професором кафедри лікарської хімії Карлового університету в Празі. 19021903 роки (або 1903-1904 роки[4]) ректор Карлового університету; декан медичного факультету в 1889-1890, 1894-1895, 1904-1905, 1911-1912 роках.

Меморіальна дошка Іванові Горбачевському на вулиці Горбачевського у Львові.

Разом з Іваном Пулюєм організував товариство «Українська громада» в Празі, створив фонд допомоги студентам.

Протягом 1906–1917 років член Найвищої Державної Санітарної Ради в Чеському королівстві, з 1908 — радник цісарського двору[4], член Палати панів австро-угорського парламенту, 1917–1918 рр. перший етнічний українець - міністр охорони здоров'я Австро-Угорщини. З 1910 року почесний президент Українського лікарського товариства. З 1919 року професор Українського вільного університету Відня, Праги (з 1921 р.). З 1924 року ректор Українського вільного університету.

Помер 24 травня 1942 року.

Доробок

Автор понад сорока ґрунтовних наукових праць переважно експериментального характеру з біологічної хімії. Першим у світі (1882 р.[4]) здійснив синтез сечової кислоти з гліцину; одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків; встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі. Відкрив фермент ксантиноксидазу (1888 р.[4]). Його заслугою стало також те, що запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах.

Один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі (праця «Увага о термінольоґії хемічній» (1905)).
Підготував 2 томи підручника орґанічної та неорґанічної хімії українською мовою; І-й «Орґанічна хімія» опублікований 1924 року в Празі.[4]

За значні наукові заслуги вченого пошановано званням дійсного члена ВУАН (з 1925 р.) в Радянській Україні, дійсний член НТШ (1899 р.)[4].

Написав 4-томний підручник лікарської хімії чеською мовою (1904-1908 роки).

Вшанування

Пам'ятник Горбачевському в Тернополі
  • інфекційна лікарня ім. Горбачевського в м. Херсоні

Див. також

Примітки

Джерела