Мірошниченко Віктор Миколайович

Мірошниченко Віктор Миколайович
Файл:Miroshnichenko Victor.jpg
Народився	15 квітня 1937(1937-04-15) Нечаяне Миколаївська область
Помер	23 листопада 1987(1987-11-23) (50 років) Київ
Поховання	Берковецьке кладовище
Національність	українець
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Одеське театрально-художнє училище
Роки діяльності	1963 — 1987
IMDb	nm0592513
Нагороди та премії

Мірошниченко Віктор Миколайович (нар.15 квітня 1937, Нечаяне Миколаївська область — пом.23 листопада 1987 Київ) — радянський український актор театру і кіно. Заслужений артист Чуваської АРСР (1971). Заслужений артист УРСР (1978). Член Спілки кінематографістів України.

Життєпис

Народився Віктор Мірошниченко 15 квітня 1937 р. у с. Нечаяне Миколаївської області в селянській родині. Закінчив Одеське театрально-художнє училище у 1956 році та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого у 1964.

Віктор Мірошниченко у 1964-1974 роках працював в Чернігівському музично-драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. З 1964 р. — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка. У 1974-1976 роках — актор Донецького музично-драматичного театру імені Артема.

Доробок

Знявся у стрічках:

• «Юнга зі шхуни «Колумб» (1963, Левко),
• «Наш чесний хліб» (1964, Степан),
• «Анничка» (1968, епіз.),
• «Дума про Британку» (1969, Мамай),
• «На Київському напрямку» (Павло),
• «Важкий колос» (1969, Стороженко),
• «Будні карного розшуку» та «Інспектор карного розшуку» (Білоус — роль озвучив актор П. Морозенко),
• «Сеспель» (Федір Покришкін),
• «В бій ідуть одні «старики» (комполка),
• «Гуси-лебеді летять»
• «Щедрий вечір» (Панас),
• «Дивитися в очі»,
• «Це було в міжгір'ї» (Семен Лодиженко),
• «Тачанка з півдня» (епіз.),
• «Єралашний рейс» (матрос),
• «Пробивна людина» (голова міськвиконкому),
• «Червоні погони» (епіз.),
• «Віщує перемогу» (Горпенко),
• «Візит у Ковалівку» (Любомир Козачина),
• «Дударики» (1979, уповноважений НК),
• «Дипломати мимоволі» (Верет),
• «Платон мені друг» (Іван Чебрець),
• «Багряні береги» (Сарнецький),
• «Чекаю і сподіваюсь» (епіз.),
• «Під свист куль» (Божидар),
• «Розколоте небо» (епіз.),
• «Танкодром» (Заруба),
• «Право керувати» (Кри-вохиж),
• «Ти мусиш жити» (епіз.),
• «Високий перевал» (1981, Чалій),
• «Житіє святих сестер» (епіз.),
• «Ще до війни» (епіз.),
• «Гонки по вертикалі» (1982),
• «Дубровський» (1988, Харитон),
• «Грішник» (1988, епіз.) та ін.

Нагороджений медалями.

Помер 23 листопада 1987 р. в Києві, похований на Берковецькому цвинтарі.

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 107—108.

Посилання

• Віктор Мірошниченко на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru (рос.)