Баттістелло Караччоло

Баттістелло Караччоло
Джованні Баттіста Караччоло (Баттістелло)
При народженні	Джованні Баттіста Караччоло
Народження	1578(1578) Неаполь
Смерть	1635(1635)
	[[]]
Національність	італієць
Країна	Неаполітанське королівство, Папська держава
Жанр	побутовий жанр, портрет, вівтар
Навчання	у Фабріціо Сантафеде
Діяльність	художник
Напрямок	маньєризм, бароко
Роки творчості	1605-1634
Вплив	Караваджо і його послідовники, брати Карраччі
Твори	побутовий жанр, портрет, релігійний живопис
Роботи в колекції	Музей Прадо, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен, Quadreria dei Girolaminid, Galleria nazionale di Cosenzad, Palazzo Pretorio Museumd, Ермітаж, Музей історії мистецтв, Художня галерея Південної Австралії, Гарвардський художній музей, Художній музей Фогга, Берлінська картинна галерея, Музей Каподімонте, Museo Nazionale di San Martinod, Pio Monte della Misericordiad, Palazzo Abatellisd, Museum of the History of Franced, Галерея Уффіці, Музей Боуз і Королівський замок у Варшаві
Баттістелло Караччоло у Вікісховищі

Баттістелло Караччоло тобто Джованні Баттіста Караччоло (Баттістелло) (італ. Battistello Caracciolo 1578, Неаполь — 1635, ) — італійський художник доби раннього бароко.

Історія вивчення

Він був популярним у Неаполі послідовником Караваджо. Але найранні згадки про майстра знайдені у творі історіографа Бернардо де Домінічі, оприлюдненого 1742 року. Пройшло забагато часу після смерті художника, тому Домінічі вимушено подав не достовірні відомості, а перекази, котрі не збіглися з даними архівних матеріалів.

Життєпис

Майбутній художник — уроджинець Неаполя. Хрестини відбулися 7 грудня 1578 року, тобто він народився трохи раніше дня хрестин. Його батьки Чезре караччоло та його дружина Єлена. Справжнє ім'я сина — Джованні Баттіста Караччоло, що повністю збіглся з іменем італійського математика і професора. В історію неаполітанського живопису і історію мистецтв митець увійшов під іменем Баттістелло Караччоло.

Первіну художню освіту здобув у майстерні місцевого художника Фабріціо Сантафеде ( 1560–1635). Навчання у Франческо Імпарато (бл.1520 — 1570) неможливе, позаяк він помер до народження Баттістелло Караччоло.

Впливи Караваджо

Народження художньої манери самого Баттістелло відбулося після вимушених відвідин міста Неаполь Мікеланджело да Караваджо на зламі 1609-1610 рр. Новітня для митців Неаполя манера працювати з темними кольорами і яскравим бічним освітленням, без ясного відтворення перспективи і наближеними до глядача персонажами була швидко сприйнята найбільш обдарованими неаполітанськими художниками, серед котрих були Хосе де Рібера і його учень Лука Джордано (ранні твори), Массімо Станціоне, Карло Селлітто, Маттіа Преті на початку своєї хуожньої кар'єри, декілька майстрів неаполітанського жанру натюрморт.

Художня манера

Обдарування Баттістелло Караччоло виявилося дещо меншим, а колористичні здібності не такі яскраві, як у Караваджо. Тим не менше він зберіг прихильність і здатність до драматичних сюжетів і до колористичних пошуків, що стане перевагою в створенні картин середнього періоду творчості. Він навіть матиме честь створити вівтарний образ для неаполтанської церкви Піо Монте делла Мізерікордія, котру свого часу прикрасив сам Караваджо, створивши « Сім справ милосердя». Обидва твори розмістять неподалік один від одного.

На декотрий період Баттістелло Караччоло перехопив художню ініціативу у Неаполі і практично посів місце відомого неаполітанського майстра. Серед караваджистів його генерації він виділявся як добрим опануванням технологій олійного живопису, так і технології фресок, чого не знав навіть уславлений Караваджо, практично автодидакт і особа, що мала пробіли у власній художній освіті через покинутість і жебрацьку юність.

Праця в інших містах Італії

У період 1618-1922 років Баттістелло Караччоло відвідав папський Рим, Флоренцію та Геную.

Вибрані твори

Баттістелло Караччоло. «Шлях на Голгофу», до 1622 р., Музей Каподімонте, Неаполь.

• « Мадонна з немовлям »
• « Шлях на Гологофу »
• « Христос і Кайяфа », Ермітаж, Санкт-Петербург
• « Вивільнення апостола Петра із в'язниці », до 1609 року, Неаполь
• «Лонгин сотник подає Христу губку з уксусною водою на Голгофі», бл. 1610 р.
• « Святі Кузьма і Дем’ян », Національний музей Прадо, Мадрид
• « Франциск Ассізький », абатство Монсеррат, Іспанія
• « Адам і Єва оплакують убитого Авеля», приватна збірка
• « Відпочинок святої родини на шляху до Єгипту», 1618 р., Палаццо Пітті, Флоренція
• « Сон Амура», Віндзорський палац, Велика Британія
• « Іван Хреститель в пустелі »
• «Свята Родина з верховним Богом у небі»
• « Мадонна з немовлям і св. Анною», Художньо-історичний музей, Відень
• « Знущання над Христом біля колони », музей Каподімонте, Неаполь
• « Страта Івана Предтечі», 1620 р., Уффіці, Флоренція
• « Не торкайся мене» або «Христос садівник і Марія Магдалина», бл. 1620 р.
• « Христос миє ноги апостолам », 1622 р.
• « Мучеництво св. Себастьяна », 1625 р., художній музей Гарвардського університета, Сполучені Штати
• «Св.Онуфрій», 1625 р., Національна галерея старовинного мистецтва (Рим)
• «Венера і Адоніс», 1630 р., музей Каподімонте, Неаполь

Галерея обраних творів

• 
  «Вивільнення апостола Петра із в'язниці», 1615 р., Піо Монте делла Мізерікордія, Неаполь
• 
  «Йосип Прекрасний обриває залицяння дружини Потіфара»
• 
  «Моління про чашу ?», бл. 1617 р., Музей історії мистецтв, Відень
• 
  «Два підлітки з виноградом», до 1610 р., Художня галерея Південної Австралії
• 
  «Св. Себастьян». Художній музей Гарвардського університета, США
• 
  «Саломія з відрубаною головою Івана Хрестителя», Галерея Уффіці, Флоренція
• 
  «Св. Онуфрій», Національна галерея старовинного мистецтва (Рим)
• 
  «Йосип Прекрасний обриває залицяння дружини Потіфара», варіант 1618 р.
• 
  «Адам і Єва оплакують смерть Авеля»

Джерела

• Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976
• Bryan, Michael (1886). Robert Edmund Graves, ed. Dictionary of Painters and Engravers, Biographical and Critical (Volume I: A-K). York St. #4, Covent Garden, London; Original from Fogg Library, Digitized May 18, 2007: George Bell and Sons. p. 230.
• Benedict Nicolson, Caravaggism in Europe, Oxford, 1979, 2e ed., dl.I, p. 74-77
• Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture Italy, 1600-1750. Penguin Books. pp. 356–358.
• Ferdinando Bologna (Herausgeber) Battistello Caracciolo e il primo naturalismo a Napoli, Ausstellungskatalog Castel San Elmo, Chiesa della Certosa di San Martino, 1991/92
• Causa, Rafaello (1950). "Aggiunte al Caracciolo" [Additions to Caracciolo]. Paragone (in Italian) I (9): 42–45.
• Stefano Causa Battistello Caracciolo: L'Opera Completa 1578-1635,Neapel 2000 (Causa promovierte über Battistello an der Universität Neapel: Ricerche su Battistello Caracciolo 1994/95)
• Nicola Spinosa u.a. Tres Siglos de Oro de la Pintura Napolitana. De Battistello Caracciolo a Giacinto Gigante, Ausstellungskatalog, Museum der Schönen Künste Valencia 2003/4, Ed. Caja Duero, 2003
• Longhi, Roberto (1915). "Battistello Caracciolo". L'Arte 18: 120–137.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баттістелло Караччоло

Див. також

• Караваджизм
• Живопис бароко
• Релігійний живопис
• Хосе де Рібера
• Лука Джордано
• Сальватор Роза
• Монсу Дезідеріо
• Неаполітанська художня школа
• Римська художня школа
• Бароко у Неаполі
• Бернардо де Домінічі