Жанна Моро
Жанна Моро | ||||
---|---|---|---|---|
Jeanne Moreau | ||||
Файл:San Sebastian Film Festival Jeanne Moureau crop 1.jpg | ||||
голова журі Каннського кінофестивалюd, голова журі Каннського кінофестивалюd і President of the Jury at the Berlin International Film Festivald | ||||
Дата народження | 23 січня 1928 (96 років) | |||
Місце народження | Париж, Франція | |||
Дата смерті | 31 липня 2017[1][2][…] (89 років) | |||
Місце смерті | VIII округ Парижа, Париж[4][5] | |||
Поховання | Цвинтар Монмартр[6] | |||
Громадянство | Франція | |||
Професія | актриса, співачка, режисер | |||
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва | |||
Член у | Академія красних мистецтв Франції | |||
IMDb | ID 0603402 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Офіційний сайт | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах Жанна Моро у Вікісховищі |
Жанна Моро (фр. Jeanne Moreau, * 23 січня 1928 у Парижі, Франція) — французька актриса, співачка, режисер, найбільше визнання отримала зі ролі у стрічках режисерів нової хвилі. За словами авторитетного кінокритика Жінетти Венсандо в той час як Бріжит Бардо символізує чуттєвість, Катрін Денев — елегантність, Жанна Моро втілила ідеал інтелектуальної жіночності[7]. Орсон Уеллс називав її кращою актрисою сучасності[8].
Ранні роки
Моро народилась у Парижі в родині Катрін Баклі, танцівниці, що виступала у Фолі-Бержер, та ресторатора Анатоля-Дезіре Моро. Батько був французом, а мати — англійкою, яка у шлюбі змінила протестантство на католицизм. Згадуючи своє дитинство, актриса з особливим теплом говорила про канікули, які родина проводила у селища Мазірі. Ця пора закінчилася із початком війни, родині довелось розділитись, Жанна із матір'ю переїхала до Парижу. Вона рано втратила інтерес до навчання, і у 16 років, подивившись п'єсу Жана Ануйа «Антігона» вирішила стати актрисою. Вона вступила до Паризької консерваторії. В цей час батьки остаточно розійшлися, і мати, разом із молодшою сестрою Жанни Мішель повернулась до Англії.
Кар'єра
Акторка
Театральний дебют Жанни Моро відбувся у 1947 році на Авіньйонському фестивалі а кілька місяців потому була зарахована до трупи Комеді Франсез і стала наймолодшою актрисою за історію театру[9]. Дебютувала у постановці Тургенєвської п'єси «Місяць у селі» і з часом, у свої двадцять, стала однією із ведучих актрис трупи. Попри свій успіх, жорсткі та консервативні рамки театру обтяжували Жанну і починаючи із 1949 року вона починає паралельно зніматись у кіно. Через свою немодельну зовнішність тривали час Моро вважалась режисерами безперспективною і знімалась переважно у малобюджетних трилерах.
Все змінилося у 1957 році із виходом фільмів Луї Маля «Ліфт на ешафот» та «Коханці», причому останній збурив багато суперечок через відверті сцени. Після виходу цих фільмів її почали називати новою Бардо і вона стає однією з найуспішніших актрис шестидесятих. Режисери Нової хвилі відкрили у ній свою героїню — сучасну жінку.
Під час Канського кінофестивалю 1958 року познайомилася із Франсуа Трюффо, який запросив її до участі у кінострічці «Жуль і Джим» (1962), роль в якій вона вважає найвдалішою з свою кар'єру.
Моро працює із найкращими режисерами свого часу — з Мікеланджело Антоніоні над стрічкою «Ніч» (1961), Луїсом Бунюелем над «Щоденниками покоївки» (1964).
З середини 70х років жила у Голлівуді і готувала з письменницею Генріеттою Елінек свою другу режисерську роботу — фільм «Дівчина-підліток»
Співачка, режисер, письменниця
Моро також досить успішна співачка. Вона випустила декілька альбомів, виконує пісні Сержа Резвані, Жоржа Може, Ельзи Тріоле, Марґеріт Дюрас. Одного разу навіть виступала із Френком Сінатрою у Карнегі-холі.
Вона веде ряд телепередач про художнє мистецтво, тварин.
Завжди приділяла багато уваги підтримці молодого покоління у сферах театру та кіно і з 2003 року була членом журі та всіляко підтримувала Міжнародний фестиваль молодих режисерів «Перший план» в Анже.
Паралельно із фестивалем, у 2005 році створила кінематографічну школу, «Ательє Анже» (фр. Les Ateliers d'Angers) для підтримки молодих митців. Щороку туди з'їжджаються учасники з усього світу.
Окрім того, вона виступала режисером, сценаристом та продюсером. Про неї знято фільм 1988 «Calling The Shots» Дженіс Коул та Холлі Дейл.
Двічі очолювала президіум Канського кінофестивалю: у 1975 та 1995. З 1986 по 1992 головувала в Академії Сезар. У 1983 актриса очолила журі 33го Берлінського кінофестивалю[10].
Особисте життя
Протягом свого життя Жанна Моро тісно дружила з такими видатними письменниками як Жан Кокто, Жан Жене, Марґеріт Дюрас, Генрі Міллер. Її близька подруга Шерон Стоун представила у 1998 трибьют життя Моро перед Академією кінематографічних мистецтв і наук.
Вона була одружена двічі:
- з Жан-Луї Рішаром в 1949–1964 роках, має сина Жерома[11].
- з Уільямом Фредкіном в період із 1977 по 1979.
Режисер Тоні Річардсон пішов від своєї дружини, Ванесси Редгрей у 1967, але вони із Жанною так і не одружились. Моро зустрічалась з режисерами Луї Малем та Франсуа Трюффо, дизайнером П'єром Карденом[12], грецьким актором-плейбоєм Теодором Рубанісом.
Нагороди та номінації
- 1960: Приз Каннського кінофестивалю за фільм Пітера Брука «7 днів, 7 ночей».
- Сезар
- 1987: Номінація Найкраща актриса другого плану за фільм Мішеля Девіля «Грубіян»
- 1988: Номінація Найкраща актриса за фільм «Чудом зцілений» Жана-Пєра Моккі
- 1992: Найкраща актриса за фільм «Стара дама, що заходить в море»
- 1995: Почесний Сезар
- 2008: Почесний Сезар, який передала Селін Скьямма за фільм «Водяні лілії»
- Премія Мольєра
- 1962: BAFTA за Найкращу жіночу роль у фільмі «Жуль і Джим»
- 1991: Золотий лев Венеційського фестивалю за внесок у розвиток кіно
- 1997: Нагорда Європейської академії кіномистецтв
- 2003: Почесна Пальмова гілка у Каннах
- 2005: Золотий ведмідь Берлінського фестивалю
- 2005: Приз Станіславського
Серед не-кінематографічних відзнак варто відмітити Національний Орден командора «За заслуги» (2007 рік)
Відомі цитати
- Роки не захищають від кохання. Але кохання, деякою мірою, захищає від років.
- Що спільного у людей, яких я любила? Я!
- Важливим є внутрішнє світло, притаманне кожному
- Треба бути схвильованим, як персонаж, а не схвильованим персонажем. Сентиментальність — це слово має бути вилучене зі словника актора.
- Мистецтво актора має досягати вищого ступеня відчуттів, що інколи виходить за рамки реалізму до аскетизму[13].
Вибрана фільмографія
Актриса
- 1949 — Остання Любов / Dernier Amour
- 1950 — Вбивства / Meurtres
- 1953 — Спальня старшокласниць / Le chemin de l'ecoliers / Dortoir des grandes
- 1953 — Джульєтта / Julietta
- 1954 — Руки геть від награбованого / Touchez Pas Au Grisbi
- 1954 — Королева Марго / La Reine Margot
- 1954 — Альковні секрети / Secrets d'alcôve
- 1954 — Інтриганка / Les Intrigantes
- 1955 — Бензоколонка / Gas-oil
- 1955 — Мосьє проблема / M'sieur la Caille
- 1956 — Зарплата гріха / Le Salaire du péché
- 1956 — До останнього / Jusqu'au dernier
- 1957 — Ліфт на ешафот / Ascenseur pour l'échafaud
- 1957 — Дивний пан Сміт / L'Étrange Monsieur Steve
- 1958 — Шах носильнику / Échec au porteur
- 1958 — Спиною до стіни / Le Dos au mur
- 1958 — Коханці / Les Amants
- 1959 — Небезпечні зв'язки 1960 / Dangerous Liaisons 1960
- 1959 — 400 ударів / Les quatre cents coups
- 1959 — Діалог кармеліток / Le Dialogue des Carmélites
- 1960 — 7 днів, 7 ночей / Moderato cantabile
- 1960 — П'ять затаврованих жінок / Cinq femmes marquées
- 1961 — Ніч / La notte
- 1961 — Жінка є жінка / Une Femme Est Une Femme
- 1962 — Жуль і Джим / Jules et Jim
- 1962 — Єва / Eva
- 1962 — Процес / Le Proces
- 1963 — Затока ангелів / La Baie des anges
- 1963 — Переможці / The Victors
- 1963 — Блукаючий вогник / Le Feu Follet
- 1963 — Бананова шкірка / Peau de banane
- 1964 — Мата Харі / Mata Hari, agent H21 Jean-Louis Richard
- 1964 — Поїзд / The Train
- 1964 — Щоденник покоївки / Le Journal D'Une Femme De Chambre
- 1964 — Жовтий Ройлс-Ройлс / La Rolls-Royce jaune
- 1965 — Віва Марія! / Viva Maria!
- 1965 — Фальстаф / Falstaff (Campanadas a medianoche)
- 1966 — Мадемуазель / Mademoiselle
- 1967 — Найдавніша професія у світі / Le Plus Vieux Métier du monde
- 1967 — Моряк з Гібралтару / Le Marin de Gibraltar
- 1968 — Наречена в чорному / La mariée était en noir
- 1968 — Катерина Велика / Great Catherine
- 1968 — Безсмертна історія / The Immortal Story
- 1970 — Монті Волш / Monte Walsh — Мартін Бернард
- 1971 — Маленький театр Жана Ренуара / Le Petit Théâtre de Jean Renoir
- 1971 — Зворотний відлік / Comptes à rebours
- 1972 — Дорога Луїзо / Chère Louise
- 1972 — Відсутність що повторюється / Absences répétées
- 1972 — Наталі Гранже / Nathalie Granger — Другая жінка
- 1973 — Вальсуючі / Les Valseuses — Жанна Пироль
- 1975 — Спогади із Франції / Souvenirs d'en France
- 1976 — Мосьє Кляйн / Monsieur Klein — Флоранс
- 1976 — Останній магнат / The Last Tycoon
- 1981 — Далекий південь / Plein sud
- 1982 — Тисяча мільярдів доларів / Mille milliards de dollars
- 1982 — Керель / Querelle
- 1985 — Рятуйся, Лоло / Sauve-toi, Lola
- 1990 — Нікіта / Nikita
- 1990 — Експрес Альберто / Alberto Express
- 1990 — Загримована жінка / La Femme fardée
- 1991 — Стара дама, що заходить в море / La Vieille qui marchait dans la mer
- 1991 — Коли настане кінець світу / Jusqu'au bout du monde
- 1991 — Анна Карамазова — Анна Карамазова
- 1991 — Перерваний крок лелеки / Le Pas suspendu de la cigogne
- 1993 — Мене звуть Віктор / Je m'appelle Victor
- 1993 — Чуже поле / A Foreign Field
- 1995 — Сто та одна ніч Сімони Сінема / Les Cent et Une Nuits de Simon Cinéma
- 1995 — Поза хмарами / Par dela les nuages
- 1996 — Володарка / La Propriétaire
- 1997 — Кохання чарівниці / Un amour de sorcière
- 2000 — Знедолені / Les Misérables
- 2003 — Маленька березова прерія /La Petite prairie aux bouleaux
- 2005 — Час прощання / Le Temps qui reste
- 2007 — У кожного своє кіно / Chacun son cinéma
- 2007 — Розрив / Désengagement
- 2008 — Одного дня ти зрозумієш / Plus tard tu comprendras
- 2009 — Обличчя / Visages
Режисер
- 1978 — Дівчина-підліток / L’Adolescente
- 1976 — Світло / fr:Lumière
Дискографія
- 1963: Chante 12 chansons de Cyrus Bassiak
- 1966: Chante 12 nouvelles chansons de Cyrus Bassiak
- 1967: Les chansons de Clarisse
- 1969: Jeanne chante Jeanne
- 1981: Chante Norge
- 2010: Le Condamné à mort
Примітки
- ↑ а б http://www.kathimerini.gr/920769/article/epikairothta/kosmos/pe8ane-se-hlikia-89-etwn-h-zan-moro
- ↑ а б https://www.washingtonpost.com/local/obituaries/jeanne-moreau-spellbinding-movie-star-dies-at-89/2017/07/31/d164480c-75d5-11e7-9eac-d56bd5568db8_story.html
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ Fichier des personnes décédées
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ http://kinodivas.ru
- ↑ Site non officiel consacré à la carrière de Jeanne Moreau
- ↑ Жанна Моро / Jeanne Moreau
- ↑ КИНО-ТЕАТР
- ↑ Дневник кино
- ↑ Жанна — яркая душа
- ↑ Site non officiel consacré à la carrière de Jeanne Moreau
Посилання
- Жанна Моро на сайті IMDb (англ.)
- Classic Movies (1939–1969): Jeanne Moreau
Це незавершена стаття про французького актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 23 січня
- Народились 1928
- Померли 31 липня
- Померли 2017
- Померли в Парижі
- Поховані на цвинтарі Монмартр
- Випускники Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Великі офіцери ордена «За заслуги» (Франція)
- Командори Ордена мистецтв та літератури
- Лауреатки призу за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю
- Лауреати премії «Сезар»
- Лауреати премії «Почесний Сезар»
- Кіноактори XX століття
- Кіноактори XXI століття
- Лауреати премії BAFTA
- Уродженці Парижа
- Французькі кіноактори