Карпівці (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Карпівці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Чуднівський
Рада Карповецька сільська рада
Облікова картка Карпівці 
Основні дані
Засноване 1714
Населення 2037
Площа 7,941 км²
Густота населення 256,52 осіб/км²
Поштовий індекс 13235
Телефонний код +380 4139
Географічні дані
Географічні координати 49°57′18″ пн. ш. 28°06′28″ сх. д. / 49.95500° пн. ш. 28.10778° сх. д. / 49.95500; 28.10778Координати: 49°57′18″ пн. ш. 28°06′28″ сх. д. / 49.95500° пн. ш. 28.10778° сх. д. / 49.95500; 28.10778
Середня висота
над рівнем моря
242 м
Водойми р. Тетерів
Найближча залізнична станція Чуднів-Волинський
Місцева влада
Адреса ради 13235, с. Карпівці, вул. Леніна, 15; тел. 9-32-31
Карта
Карпівці. Карта розташування: Україна
Карпівці
Карпівці
Карпівці. Карта розташування: Житомирська область
Карпівці
Карпівці
Мапа
Мапа

CMNS: Карпівці у Вікісховищі

Ка́рпівці — село в Україні, в Чуднівському районі Житомирської області. Населення становить 2037 осіб.

Розташоване на обох берегах річки Тетерів.

Карпівці. Назва села пов'язана із заснуванням хутора Карпа, який був заснований на лівій притоці річки Тетерів — Закоща у 14 столітті.

Історичні відомості

Село Карпівці розміщене по обидва боки річки Тетерів. Навколо села в минулому росли великі дубові ліси, які були вирізані у 20-х роках ХХ століття.

Першими поселенцями села Карпівці були землероби. Густі ліси й болота надійно захищали жителів села від нападу турків і татар. Першими відомими власниками Карповець були польські графи Карвіцькі, а саме Ян Карвіцький, який мав у своїй власності також села Волосівку і Бейзимівку. За архівними документами саме Ян Карвіцький дбав про облаштування місцевого кладовища, на його кошти була побудована у 1800 році кам'яна каплиця для богослужінь і інших відповідних потреб.

У 1810-му році, після смерті графа, його маєтності успадкував син — Станіслав Карвіцький. Разом із землями у його власність перейшли 672 селянина чоловічої статі, які були кріпаками, разом із своїми сім'ями. Молодий граф постійно позичав гроші, а заставою були кріпаки. Не спромігшись повернути борг, Станіслав Карвіцький змушений був віддати Бейзимівку. Досить часто в оренду на певний період віддавалися і Карпівці.

Деякий час, поки пан перебував у Кракові, в Карпівцях порядкувала його дружина — Вероніка Карвіцька.

Пани утримували в селі Сестру Милосердя, яка надавала медичну, соціальну і фізичну допомогу найбільш стражденним і знедоленим. Щомісячно вона отримувала плату із графської казни.

До речі, у ті часи Карпівці мали статус містечка, в той час як Волосівка і Бейзимівка — статус села.

До 1861-го року жителі села були кріпаками пана Сініцького.

На початку 1918-го року селяни почали боротьбу за землю.5 січня 1918 року в селі відбувся розгром помістя пана Сініцького. Поміщицька земля стала поділена між селянами. В поміщицькому маєтку було утворено державне радгоспне господарство «Карпівці». Спочатку в радгоспі вирощували зернові культури, а пізніше, з 1924 року, почали вирощувати хміль. Господарством у якому було понад 5000 га землі керувати було важко. Тому радгосп розділили на 4 артілі: ім. 1 травня, ім. Петровського, ім. Леніна, ім. Сталіна. Кожна артіль мала своє окреме господарство. Село змінилося, збирали великі врожаї.

25 серпня 1941-го року село було окуповане німецькими загарбниками. Все було розгромлено, розграбовано. Звільнили село радянські війська 6 січня 1944-го року. Після Другої світової війни в Карпівцях залишилась братська могила, у якій поховано 154 червоноармійці, серед яких і жителі села. Братську могилу було насипано у 1944 році, після боїв за визволення села. Пам'ятник у вигляді скульптури радянського воїна в касці, який стоїть навколішки і тримає в руках автомат, було встановлено у 1954 році. У 1975 році відбулась реставрація пам'ятника. За братською могилою доглядають учні із карповецької школи. Кожного року на День Перемоги відбувається урочиста хода із покладання квітів до могил героїв, полеглих у визволенні Карповець. Ось такі слова виголосив карпівчанин, учень 11 класу, Ковальчук Олександр у 2013 році, під час покладання квітів до пам'ятника :

"Могила братська у селі,
Стоїть навколішки солдат.
Схилив він голову в журбі,
В руках тримає автомат.
Він так й завмер тут на віки
З тривоги повними очами - 
В могилі цій лежать брати,
З якими воював ночами.
Вони були його сім'я,
Хоча не рідної і крові,
Та побратала їх війна - 
Дала ненависті й любові.
Була ненависть до війни,
Любов була до Батьківщини,
І смерть приймали залюбки
Й не дочекались їх дружини.
Вони були чужі сини,
Але за нас вони вмирали,
Щоб мирні бачили ми сни, 

І подвиг їхній пам'ятали."

Після перемоги карпівчани почали відбудову свого господарства. За період з 1946 по 1953 роки село було повністю відбудоване. Всі чотири колгоспи були з'єднані в радгосп. Радгоспне господарство стало зразковим. У нього вчилися господарювати сусідні колгоспи.

За свою сумлінну працю доярка хмелерадгоспу «Карпівці» Лідія Федорівна Лихуша була нагороджена орденом Леніна, орденом Дружби народів і удостоєна високого звання — Героя Соціалістичної Праці.

Станом на 1901 рік в селі налічувалося 435 жилих дворів у яких проживало 2550 осіб.

Станом на 1920 рік кількість дворів зросла до 558.

У 1911 році у селі було засновано однокласне училище. У ньому навчались 61 хлопчик і 21 дівчинка. На школу держава відпускала всього 255 карбованців, а община вносила ще 359 карбованців. В селі був один учитель — Табарук Володимир Абакумович.

З 1912 року навчання проходило в парафіяльній школі. В ній навчалося 63 учні, з них 20 дівчаток. Закінчили школу 10 хлопчиків і 2 дівчинки. У 1912 році держава відпускала на школу 700 карбованців, а община — 359. Навчання було платне. До 1917 року у школі викладали граф Сініцький, його дружина та син і священник. В період з 1917 по 1924 роки в селі школи не було.

Із встановленням радянської влади в селі розпочинає активну роботу комосередок та товариство «Просвіта», які створили бібліотеку, хату-читальню, театральний гурток. А також ці організації підняли питання про відновлення навчального процесу в Карпівцях.

У 1924 році було організовано роботу чотирьохкласної школи. До 1967 року заняття проводились у 5 пристосованих приміщеннях, а 1 вересня 1967-го року діти перейшли у нове приміщення, де навчалось близько 1000 учнів.

Історичні дані

Полісся… Чарівний, мальовничий куточок на північному заході України. Не раз оспіване у піснях і народних переказах, воно і нині надихає своєю неповторною красою художників і письменників. У цьому поетичному краї, на березі ріки Тетерів, розташоване село Карпівці – прекрасне природою, багате історичними подіями та знаменитими людьми. Тепер стосовно дати заснування села Карпівець. У книзі «Архив Юго-Западной России» (ч. 3, т. 2, стр. 777) дійсно вперше йде згадка про село Карпівці під 1714 роком. На цей документ і посилається Н. І. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии». Почаев, 1888 г. стр. – 145: «с. Карповцы при р. Тетерев, от г. Житомира 60 верст, почтовая ст. Чуднов – 9 в., ж. д. станция Ольшанка – 6 в. Ближайший приход с. Волосовка – 4 в., и Трощи – 5 в. Церковь во имя св. Арх. Михаила. Построена в 1876 г.». А в документі «Волынская духовная консистория», 1839 год, Ф. 1, оп. 83, спр. 7, с. 3, «с. Карповцы имеет церковь св. Михаила, прихожан мужского пола – 721, женского – 766. Церковь построена в 1839 году, деревянная». Церковь построена в 1876 г. за счет казны при пособии прихожан. Каменная. Есть кладбищенский молитвенный дом, построен в 1846 г. Старая деревянная церковь закрыта в 1882 г.  Канонические книги хранятся с 1814 г. Земли усадебной 1 1/2 дес., пахоты – 60 дес., строительного леса – 20 дес. Один священник с жалованьем 240 руб., попом – 38 руб. Для священника дом и хоздвор – новые. Есть каплица, принадлежащая к Чудновскому католическому приходу. Дворов – 221, прихожан – 1850, евреев – 50. Священник Иосифъ Стефанович Колядинский (с 1881 г.). Село Карповцы упоминается в акте от 1714 года 9 мая в письме к Ивану Галицкому (польское войско) к регенту Овруцкому Левковскому с упреком к шляхтичам воеводства Киевского, что они распределили квартиры для войска в совершенно опустевшей Украине, в том числе и в селе Карповцах (Архив Юго-Западной России, ч. 3, т. 2, стр. 777).  Цей документ свідчить, що село Карпівці у 1714 році існувало. Хоча на цей час село, як і значна територія Правобережної України, було майже пусткою, викликаною повстанням С. Палія, різаниною між поляками та українцями, очевидно й перебуванням шведських військ (за союзу шведського короля та І. Мазепи), переселенням селян з цих земель на Лівобережжя. Кінець XVII – початок XVIII ст. – важкі часи в історії нашого краю. Отже, село було. Як на мене, воно виникло набагато раніше. Дослідити глибше можливо лише за польськими джерелами. Ймовірно, воно було і в 1585 році, коли В. Коровинці були даровані княгині С. Острозькій князем К. (В.) К. Острозьким та ще 45 сіл. У числі 45 могли бути і Карпівці. За польськими джерелами можна було б віднайти власників селян Карпівців, розширити інформацію за описами розвитку Волинської губернії в складі Росії. Це кропітка робота і потребує часу. І я звертаюсь з уклінним проханням до всіх уродженців с. Карпівці, хто має (або знає) про якісь цікаві факти, події, фотографії та документи з історії с. Карпівці, доповнити мій нарис і щоб ми могли сказати собі:

"Як знак того, що Карпівці
Сприймуть старання наші ці,
Як знак невтомного бажання,
Щоб ми, прокинувшись щорання,
Могли подумать й мовити
  щоднини: 
«В будові цій і наші є цеглини,
І ми чинили добрії діла,
Щоб слава Карпівців жила»."

Яків ГОРДІЙЧУК.

Наш час

У наші дні село починає занепадати. Якщо у 1970- 1990-х роках у селі було 4500 жителів, то на сьогодні їх чисельність зменшилась у 2 рази. Село очолює сільський голова - Мельник Сергій Аркадійович. День села - 26 липня. Село славиться своїми вихідцями. Далеко за межами Карповець знають Лихушу Лідію Федорівну( нині покійну), Мадзігона Василя Миколайовича, Биця Валерія Вікторовича, Петрука Миколу Миколайовича, а ще далі , аж у Крим, залетіла слава про нашого видатного земляка Якова Гордійчука - автора гімну Карповець. Здавна село славилось своїми музично обдарованими жителями, серед яких найбільшу пошану мають: Бучко Олександр, Шах Олександр, Цьмох Борис, Жук Юрій, Цьомик Михайло, Мельник Юрій, Михальчук Микола, Кермаш Володимир та багато інших. Ніколи не переведуться в Карпівцях і поети. Зараз у селі проживає молодий поет, Ковальчук Олександр, який, незважаючи на молодість, уже встиг завоювати своїми віршами любов і прихильність свіввітчизників. У селі недавно був побудований новий будинок культури. Із початком російської агресії на Сході та Півдні України, з села багато людей пішли на фронт, захищати рідну Україну.

Посилання

Примітки