Баличі

село Баличі
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Мостиський район
Рада	Балицька сільська рада
Основні дані
Засноване	1400
Населення	987
Площа	20,831 км²
Густота населення	47,38 осіб/км²
Поштовий індекс	81325
Телефонний код	+380 3234
Географічні дані
Географічні координати	49°45′58″ пн. ш. 23°01′44″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	284 м
Місцева влада
Адреса ради	81315, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Баличі, тел. 6-64-36
Карта
Баличі
Баличі
Мапа
Баличі у Вікісховищі

Ба́личі — село в Україні, в Мостиському районі Львівської області. Населення становить 987 осіб. Орган місцевого самоврядування — Балицька сільська рада, до якої входять села Великі та Малі Новосілки і село Хатки. Село розташоване на схід від Перемишля в мальовничій місцевості серед перших пагорбів Карпатських гір.

Із заходу Баличі простягаються на схід на 5 км, поділяються на три частини: Гора, Долина, Сущина. Гора — це досить високе підвищення, Долина — низовина, а назва Сущина походить від того, що власником тієї частини землі був в кінці XVII ст. поміщик Суський.

Походження назви села

Існує три версії походження назви села Баличі: перша походить від прізвища поміщика Балицького, або першого власника "Балича", друга, від слів "палі", "балі" що пов'язується із розташуванням села у лісистій місцевості, де — лісоруби складали дерева в купи, які називали "палі" "балі", третя версія походить від того щой, значна частина села розкинулась в балці, в долині, низовині, між горбами.

Розташування села

На заході Баличі межують з селом Великі Новосілки. Шість кілометрів від Балич на північному заході прикордонне село Шегині. У цьому ж напрямку за три кілометри село Хатки. На сході села Тщенець, Волиця, на південному сході від Балич село Чишки, Конюшки, а на півдні село Мочеради. Традиційні земельні угіддя здебільшого мають свої назви, які передаються із покоління в покоління. Назви полів такі: Вірень, Луг, Дубина, Баличиска, Борисівка, Янушеве, Волулісок, Скитник, Копань, Руди, Біля Потоків, Поліятина, Потічки, Ставки, Парцелі, Козловщина, Динисова гора, Куритино, Підграбельком, Вільшина, Йопова, За Дубком, Підзавалі.

Історія

На території села Баличі ше в 1902 році велися археологічні розкопки. Було досліджено 19 курганних могильників, та знайдено кременевий ніж і кременевий серп, великий глечик виготовлений з глини, що зберігся зараз у Львівському історичному музеї. Курганні могильники культури шнурової кераміки. (III — перша половина II ст. до н.е.). Це культура великої групи землеробсько-скотарських племен лісостепової зони Середньої Європи. Спільною ознакою їх пам'яток було поширення шнурового орнаменту на глиняному посуді, який і дав назву культурі. Слід підкреслити, що існують версії про заснування села в XIII ст. Окремі дослідники твердять що першими жителями цього давньоруського поселення були полонені ятвяги і мадяри за князя Данила Галицького. Подібну гіпотезу висловлює також автор хронік присвячених останнім родинам власників місцевих маєтків, вважаючи, що поселення засноване ще раніше полоненими печенігами. Найдавніша писемна згадка, котра стосується Балич сягає початку XV ст. Син Петра, Ванько придбав у 1400 році частину Балич у Яна Чеха, перемишльського міщанина. Той же Ванько, вже перемишльський війт у 1424 p., фундатор мистецьких зібрань при катедрі в Перемишлі користувався гербом Задора, а прізвище своє, як і його сини мабуть взяв від новопридбаного села Баличі. Правда, кілька частин села належало тоді до кількох інших родин, наприклад: Островським і Тарновським. Однак, більша частина села була власністю нащадків Ванька. Всі вони носили прізвище спочатку "з Балич", а потім Балицькі. В 1616 році був складений дарчий запис Білковської Євфросинії своєму сину Івану на село Баличі.  Близько 1624 р. частина села, що належала Балицьким перейшла у власність родин Германовських і Ромерів. 30 грудня 1649 р. була подана скарга Яна Цєклінського про напад селян з села Баличі на стада Яна Цєклінського, які він гнав з села Лісовичі через Баличі до села Золотковичі. У другій половині XVII ст. частину села Балицьких, придбав Ян Кароль Харчевський. Крім частини Балич в його власності перебувало село Вірко (поблизу Перемишля), а також Золотковичі поблизу Гусакова.

Австро-Угорський період

Радянський період

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1900 р.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1917 р.

Вперше церква св. Івана в селі згадується в документах 1456 р. У документі 1572 р. вже названа церква Різдва Пр. Богородиці. Попередня дерев’яна будівля походила з 1617 р. Це був тризрубний одноверхий храм, увінчаний на високому зрубі нави восьмибічним наметовим верхом з ліхтарем і маківкою, поставленим на низький світловий восьмерик. На емпорі над бабинцем була каплиця, оточена відкритою аркадою-галереєю. По вибудуванні у 1907 р. нової мурованої церкви стару розібрали.

Церка Різдва Пресвятої Богородиці, сучасний вигляд 2014р.

Теперішня споруда хрещата в плані з дещо укороченими боковими раменами, увінчана над середхрестям світловим восьмибічним барабаном, накритим шоломовою банею. У 1908 році в церкві встановлено новий дубовий іконостас з 36 образами, а також зведено нову дерев’яну дзвіницю.

Посилання

• Погода в селі Баличі
• Balice, dawniej Balicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 87. (пол.) — S. 87. (пол.)
• Центральний державний історичний архів України у Львові, фонд 146 Галицьке намісництво, опис 20, справа № 1177. «Діло». – Львів, 1908, № 109.
• Драган М. Українські деревляні церкви. – Львів, 1937, с. 77.
• Спис галицьких парохій XII – XVI ст. // Студії семинара для історії сходу у фільософічному виділі гр. кат. богословської академії у Львові. Під редакцією І. Крип’якевича. – Львів, 1939. – Т. 1.
• Схиматісм всего клира руского-католического Богом спасаемой єпархіи Перемышльской на год от рожд. Хр. 1879. – Перемишль, 1879.
• Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 348.