Дідушицькі
Дідушицькі (Дзєдушицькі, пол. Dzieduszyccy) гербу Сас — давній боярський, потім руський шляхетський рід Королівства Польського. Івашко згаданий в грамоті князя Федора Любартовича від 6 січня 1411 року, виданій у Жидачеві стосовно села Облазниця.[1] У документах 1479 р. — Яцько — дідич села Дідушичі.
Після Другої світової війни Дідушицькі втратили всі свої маєтки в Україні та Польщі.
В 1907 р. Дідушицькі організували родовий союз, який існує в Польщі донині.
Нащадки роду Дідушицьких живуть тепер переважно у Польщі, а також у Франції, Іспанії, Англії, Україні, Бразилії, США, Канаді.
У сучасній Польщі не існує популярнішого прізвища, ніж Дідушицький. Це ім'я символізує аристократичний маєстат нації, а перший наклад генеалогічної монографії професора Краківської педагогічної академії Казимира Карольчака «Dzieduszyccy. Dzieje rodu. Linia poturzycko-zarzecka» («Дідушицькі. Історія роду. Лінія потурицько-заріцька») — розійшовся впродовж року й отримав нагороду Міністерства освіти Польщі як найкраща праця в галузі генеалогії 2001 року[2].
Відомі представники
-
Володимир Дідушицький (1891—1892)
-
Альфонсина Дідушицька (1876)
-
Софія Дідушицька (1874)
- Івашко, згаданий 1411 року[3]
- Мик (Міко), перша дружина невідома, друга — Олександра Балицька
- Дмитро (з першого шлюбу)
- Яцько (з І-го)
- Михайло, др. Катерина Желіборська
- Анна Анастасія, дружина Яна Гербурта, Павла Тарла
- Івашко (з ІІ-го, 1462–1533), підсудок львівський
- Яків, др. Анна Фредро
- Катерина
- Микола (†1549), войський теребовлянський, др. Анна Вільчинська, Анна Рей
- Вацлав (†1584), згаданий як «Venceslai Dziedosiczki» серед свідків заповіту Штефана Томші 1564 року;[4] син Юрій (†1641) були поховані в домініканському костелі костелі Божого Тіла у Львові, їм виготовили надгробки.[5]
- Станіслав
- Рафаїл, дружина — Дорота Калиновська
- Софія, чоловік — Станіслав Журавінський
- Юрій (†1641)
- Самуель — канонік львівський
- Олександр — любачівський каштелян, дружина — Анна Чурило
- Микола
- Станіслав (бл.1662-1724) — жуківський староста, львівський, теребовлянський хорунжий
- Ян Петро — галицький підчаший
- Тадеуш Гервазій — жуківський староста, галицький підкоморій (1760–1765), граф з 22 жовтня 1776
- Валерій Вікторин, дружини: Юзефа Понінська, Анна Ґловацька
- Станіслав Костка Антоній Тадеуш
- Едмунд
- Станіслав Олександр
- Олександр Станіслав
- Едмунд
- Людвік Бенедикт
- Маврицій (1813–1877) — письменник і посол Галицького сейму
- Станіслав Костка Антоній Тадеуш
- Антоній Баптист Базилій — дідич Мирополя, помер у містечку та був похований у крипті місцевого костелу[6][7]
- Юзеф Каласантій (Жуків), засновник Поторицької бібліотеки
- Володимир (1825–1899) — польський граф, меценат, колекціонер, природознавець, політичний діяч
- Домінік Геракліуш (†1804, Diдушичі)
- Анджей Северин
- Казимир Адам Фридерик (5.III.1812-30.XII.1885)
- Тадеуш Пйотр (1841–1918) — депутат Галицького сейму, зять Дідушицького Володимира
- Станіслав Дідушицький (1888–1960)
- Тадеуш Пйотр (1841–1918) — депутат Галицького сейму, зять Дідушицького Володимира
- Казимир Адам Фридерик (5.III.1812-30.XII.1885)
- Каєтан Ян (†2.XII.1842, Єзупіль)
- Войцех (1848–1909) — археолог, драматург, історик, літератор, міністр Галичини (1906–1907), парламентарій, професор Львівського університету, публіцист, філософ
- Якуб Владислав (†13.IV.1940), помер в совіцькому ув'язненні
- Войцех (1848–1909) — археолог, драматург, історик, літератор, міністр Галичини (1906–1907), парламентарій, професор Львівського університету, публіцист, філософ
- Анджей Северин
- Валерій Вікторин, дружини: Юзефа Понінська, Анна Ґловацька
- Тадеуш Гервазій — жуківський староста, галицький підкоморій (1760–1765), граф з 22 жовтня 1776
- Ян Петро — галицький підчаший
- Ефросина, дружина брацлавського каштеляна Миколая Стемпковського
- Францішек Ян — київський каштелян[9]
- Юрій Станіслав (1670–1730) — конюший великий коронний
- Ефросина, дружина Владислава Скарбека
- Людвіка, др. бірецького старости Яна Даниловича
- Саломея — друга дружина Войцеха М'ясковського.[10]
- Станіслав (бл.1662-1724) — жуківський староста, львівський, теребовлянський хорунжий
- Микола
- Анна — дружина Костянтина Корнякта
- Катерина, др. Миколая Нарайовського
- Варвара, др. Петра Боратинського[11],
- Вацлав (†1584), згаданий як «Venceslai Dziedosiczki» серед свідків заповіту Штефана Томші 1564 року;[4] син Юрій (†1641) були поховані в домініканському костелі костелі Божого Тіла у Львові, їм виготовили надгробки.[5]
- Яків, др. Анна Фредро
- Михайло, др. Катерина Желіборська
- Граф Пйотр Анджей Марія Дідушицький — почесний академік, Лісівнича академія наук України
- Юліуш — дідич Ярчівців, любитель конярства,[12] балаґур
Палаци Дідушицьких
-
Палац Дідушицьких. Державний природознавчий музей (Львів)
-
Палац Дідушицьких Заріччя (Польща)
-
Замовник: Генрик Дідушицький. Палац Туркулів-Комелло
Примітки
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie…— Т. 3.— 319 s.— S. 165, 271. (лат.), (пол.)
- ↑ Львівська газета, 17.06.2005
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie…— Т. 3.— 319 s.— S. 165, 271. (лат.), (пол.)
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie…— Lwów, 1868.— Т. 1.— S. 39.
- ↑ Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— S. 114. (пол.)
- ↑ Włodzimierz Dzwonkowski. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757–1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1948. — Tom VI, zeszyt …. — S. 106–107. (пол.)
- ↑ [1]
- ↑ Tłumacz, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 348. (пол.).— S. 348. (пол.)
- ↑ Sokołów (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 32. (пол.) — S. 32. (пол.)
- ↑ Adam Przyboś i Kazimierz Przyboś. Miaskowski (Miastkowski) Wojciech z Miaskowa herbu Leliwa (zm. ok. 1654) // Polski słownik biograficzny. — T. XX. — S. 548. (пол.)
- ↑ Marja Sypayłłówna. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509–1558) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310–311. (пол.)
- ↑ Jarczowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 448. (пол.).— S. 448. (пол.)
Література
- Дідушицькі (Дзєдушицькі) / Енциклопедія Львова.— т. 2.— С. 89-92
- Kronika domowa Dzieduszyckich.— Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. (пол.)
- Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 2. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738.— 760 s.— S. 125–126. (пол.)
Посилання
- Галицька брама.— Львів, № 11-12 (155–156), 2007
- Один з останніх роду Дідушицьких
- Дідушицькі
- Dzieduszyccy (01) (пол.)
- Dzieduszyccy (02) (пол.)
- Dzieduszyccy (03) (пол.)
- Dzieduszyccy (04) (пол.)
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |