Прогнімак Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 03:33, 6 лютого 2016, створена Fletcher L.S. (обговорення | внесок) (орфографія, replaced: Агенств → Агентств (2))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Прогнімак.
Олександр Володимирович Прогнімак
Олександр Прогнімак
Ім'я при народженніОлександр Володимирович Прогнімак
Народився2 січня 1958(1958-01-02) (66 років)
м. Донецьк, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьписьменник, меценат, коллекціонер, політик, державний службовець
Alma materКиївське суворовське військове училище
Конфесіяхристиянство
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Орден «Знак Пошани»

Олекса́ндр Володи́мирович Прогні́мак (*2 січня 1958 , Донецьк) — український політичний та державний діяч, колекціонер, меценат, письменник, драматург. Офіційні біографії стверджують, що він «доктор філософії в галузі права».

Ранні роки. Освіта

Народився 2 січня 1958 року у Донецьку, в сім'ї шахтаря.

Закінчив Київське суворовське військове училище, Вище військове училище інженерних військ та військ зв'язку. Навчався у Військовій академії.

Науковий ступінь

У офіційних біографіях Олександра Прогнімака стверджується, що він «доктор філософії в галузі права». Проте науковий ступінь PhD в Україні відсутній, дискутується можливість його введення в рамках Болонського процесу. Відомостей про навчання Олександра Прогнімака за кордоном та захист там дисертації немає (навіть у розділі «Дисертація» персонального сайту[1]).

Використання в якості відповідника PhD визначення «доктор філософії» (на пострадянському просторі він вважається рівним науковому ступеню кандидата наук) може бути також іміджевим відсилом до вищого наукового ступеню «доктор наук».

Кар'єра

  • 1975–1992 — служба у Збройних силах СРСР політруком в Одеському, Туркестанському, Далекосхідному та Київському військових округах.
  • січень 1980 — грудень 1981 — проходив службу в частинах спеціального призначення СРСР в Афганістані. Військове звання — полковник.
  • Лютий 1992 — липень 1996 — директор ТОВ «Інпрок» (операції з нерухомістю)
  • липень 1996 — жовтень 2006 — голова ради Асоціації правового та інноваційного забезпечення господарської діяльності «Асоціація Форум» (реалізація конфіскованого та успадкованого державою нерухомого майна)
  • 2006 — заступник начальника відділу промисловості та розвитку інфраструктури Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.
  • З 22 січня 2007 — начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві[2].

Громадська і політична діяльність

  • Депутат Київської міської ради IV (2002–2006 рр.) та V скликань.
  • 2006 -2008 роках — Член комісії з питань перейменування і пам'ятних знаків виконавчого органу Київради (КМДА).
  • Член фракції Партії Регіонів з березня 2005 року по 2007 рік. (Посада 1-го заступника голови Київського міського відділення Партії Регіонів)
  • 2002 Обраний за мажоритарною системою у Київську міську раду IV скликання, за виборчим мажоритарним округом № 1 Голосіївського району Києва, лідер фракції Партії регіонів КМР.
  • 2004–2005 Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в територіально-виборчому окрузі № 214
  • 2006 Обраний за списком Партії регіонів до Київської міської ради V скликання. З червня 2006 року —голова постійної комісії Київради з питань культури та інформаційної політики. Член комісії з питань перейменування і пам'ятних знаків виконавчого органу Київради (КМДА). У жовтні 2007 виключений із фракції Партії регіонів за участь у голосуванні 1 жовтня 2007 щодо виділення земельних ділянок, яке проігнорувало більшість депутатів фракції Партії Регіонів[3].
  • З 2010 — лідер політичної партії «Зелені»[4], зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 16.10.2008 № 158-п.п.[5]
  • Член Російсько-Української Консультативної Ради.
  • Член Національної спілки письменників України.
  • Член громадської ради при КМДА з питань культури, мистецтва та охорони культурної спадщини.

Прогнімак про членство в Партії Регіонів

…був безпартійним. Якщо не вважати, звичайно, мого комуністичного минулого. Але це невеликий гріх. У Партії Регіонів я бачив силу і перспективу. Ми — партія крупного капіталу, а значить — сила.

За словами Олександра Прогнімака, президентські вибори 2004 року та «оранжевий хаос» вплинули на його партійну приналежність[6].

Меценатська діяльність

Спільно з Сергієм Тарутою, Олександр Прогнімак заснував фонд «Арт-Інвест», який займається поверненням предметів культури та мистецтва в Україну.

У 2009  році започаткував громадську організацію «Клуб меценатів», основною метою діяльності якої є відродження та збереження національних культурних традицій, а також сприяння розвитку української культури та мистецтва.

Крім того, Олександр Прогнімак є засновником «Алекс Арт Премії», що присуджується в сфері культури, мистецтва та освіти. За власними ескізами побудував церкву в Чапаєвці (м. Київ)

Є власником цінного зібрання букіністики (10 000 томів), іконопису (близько 600 ікон), стародавніх географічних та астрономічних карт (біля 200). Також колекціонує живопис, переважно сучасний.

У травні 2009 відкрив на Подолі культурно-просвітницький центр «Alex Art House» — Галереї приватних колекцій. В Галереях представлені твори українських та зарубіжних майстрів живопису, картографії, іконопису та книгодрукування. Значна кількість рідкісних експонатів вперше представлена для широкого загалу саме в «Alex Art House». Вхід до «Alex Art House» — вільний.

Олександр Прогнімак займається літературною діяльністю. Він є автором трьох п'єс: комедії-гротеску «Фракція», романтичної драми «Доля поета» та фарсу «Ігри олігархів», а також науково-публіцистичної книги «Держава і Влада».

Підтримує журнал «Радуга»[7]

Скандали

Голосування зі скандальних земельних питань

Під час скандального голосування в Київраді 1 жовтня 2007 року, коли київська громада втратила 400 ділянок землі загальною площею 2 700 га, розданої під забудову за рекордні 4 години, фракції БЮТ, Віталія Кличка та Партії Регіонів участі у сесії не брали. Тим не менш двоє «регіоналів» (Олександр Прогнімак та Людмила Качурова) пішли всупереч рішенню фракції і брали участь у голосуванні. У багатьох питаннях саме їх голоси стали вирішальними. Пізніше керівництво фракції пообіцяло виключити обох з її складу[8][9].

Скандал навколо Жукового острова

У грудні 2006 року столичний мер Леонід Черновецький підписав розпорядження про передачу 6 гектарів Жукового острова — заповідної території на Дніпрі в межах Києва — в оренду ТОВ «АВ-Медгруп». За даними ЗМІ, цій фірмі було надано право побудувати на Жуковому острові реабілітаційно-оздоровчий центр і облаштувати зону відпочинку, для чого дозволялося вирубати понад дві тисячі «хворих» дерев.

Депутат Київради від БЮТ Тетяна Меліхова заявила, що «ця земля дісталася нинішньому главі Державного управління з охорони навколишнього середовища, регіоналу Олександру Прогнімаку». Прогнімак, навпаки, зазначив, що «за» «АВ-Медгруп» «стоять люди Меліхової і Коваленко (Анатолій Коваленко, екс-голова комісії Київради з питань екології)».[10] ТОВ «АВ-Медгруп» зареєстровано за адресою: м. Київ, Подільський район, Вулиця Хорива, будинок 25/12.[11][12] За цією ж самою адресою зареєстрований Культурно-просвітницький центр Олександра Прогнімака «Alex Art House».[13]

Конфлікти з журналістами

26 листопада 2007 року постійна комісія Київради з питань культури та інформаційної політики, яку очолював Прогнімак, визнала виконувачів обов'язків головних редакторів київських комунальних газет «Хрещатик», «Вечірній Київ» і «Українська столиця» фахово непридатними і звернулася до Київського міського голови з рекомендацією звільнити згаданих осіб від виконання обов'язків керівників цих газет[14]. В. о. головного редактора газети «Хрещатик» Денис Жарких назвав це методами прямого тиску на редакційну політику видань, зокрема через статтю в газеті «Хрещатик» від 25 жовтня того ж року «Портрет донецького киянина на тлі конфіскованої нерухомості».

У вересні 2011 року Шевченківський райсуд Києва визнав недостовірною інформацію, поширену у статті «Конкретний зелений», надрукованій в № 120 газети «Вечірній Київ» від 20 серпня 2010 р., де писалося про те, що екологічні активісти стверджують про причетність лідера «Зелених» до ТОВ «АВ-Медгруп» — одного із забудовників заповідного Жукового острова — та заперечення цієї інформації прес-службою Олександра Прогнімака.[15]

У жовтні 2011 року Олександр Прогнімак також виграв позов до суду проти журналу «Власть денег» за «порушення авторського права і недостовірну інформацію», що містилася у статті-інтерв'ю в жовтневому номері журналу. Разом з інтерв'ю журнал містив передмову-коментар під назвою «Вовремя позеленевший», а також післямови-коментарі під назвами «Экологический алгоритм», «Жуков компромат», «Олигархи и проститутки» і «Перспективы». Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, Прогнімак не надавав дозволу на розміщення в інтерв'ю будь-яких коментарів, передмов та післямов.[16]

«Камінгорп»

У 2010 році в УАнеті (зокрема блогосфері та соціальних мережах) почала з'являтися інформація про таємничий містичний орден «Камінгорп». Ця організація начебто була заснована Святим Престолом у добу Середньовіччя. До неї входять найбагатші та найвпливовіші люди Європи. Стверджувалося, що на сьогоднішній день «Камінгорп» впливає на світову політику та економіку не менше (а може, й більше), ніж масони.

Вищі керівники ордену для уникнення конфлікту інтересів курують окремі країни. Автори публікацій про «Камінгорп» стверджували, що «куратором» України є саме Олександр Прогнімак. Прогнімак в ордені начебто має особливий статус, позаяк саме його предки створили «Камінгорп» у XII столітті. У матеріалах йшлося про «родовий замок Прогнімака» в Європі, наводилася інформація про вплив «куратора» на ключові події політичного життя України, в контексті «з'ясування стосунків» між «кураторами» ордену в різних країнах натякалося на сумнівне походження мистецьких колекцій Олександра Прогнімака.

На тлі тогочасної популярності конспірологічних романів Дена Брауна широкому загалу в «Камінгорпі» було важко розгледіти інтернет-мем. А також те, що саме слово «Камінгорп» є зворотнім написанням прізвища «Прогнімак»[17][неавторитетне джерело].

Відзнаки і нагороди

Примітки

  1. ↑ Александр Прогнимак → Диссертация(рос.)
  2. ↑ http://www.menr.gov.ua/content/article/391
  3. ↑ http://news.liga.net/news/N0743732.html
  4. ↑ http://ua.greensua.org
  5. ↑ https://archive.is/20120805061844/www.minjust.gov.ua/0/499
  6. ↑ «Портрет донецького киянина на тлі конфіскованої нерухомості» // Газета «Хрещатик», 25 жовтня 2007 року, четвер № 180 (3170)
  7. ↑ Редактор «Радуги»: «Письменник — найбільш низькооплачувана професія в нашій країні»
  8. ↑ Газета «Коммерсантъ Украина», № 171 (522), 02.10.2007 (рос.)
  9. ↑ Газета «Дзеркало тижня» // «У більшості Черновецького за землю голосують картками-дублями?», 12 жовтня 2007
  10. ↑ «На спорных гектарах Жукова острова строят коттеджи?» // «Українська правда», 06.06.2008
  11. ↑ ТОВ «АВ-Медгруп» // Проект «YellUa.ru» — желтые страницы Украины (рос.)
  12. ↑ ТОВ «АВ-Медгруп» в базі даних Агентства Промислових Новин (рос.)
  13. ↑ Сайт «AlexArtHouse»
  14. ↑ «Комісія Київради визнала Жарких, Кострицю і Щербину профнепридатними і рекомендує меру їх звільнити» // Телекритика, 27.11.2007
  15. ↑ «Лідер партії «Зелені» Олександр Прогнімак виграв суд про наклеп проти газети „Вечірній Київ“» // РБК-Україна, 15.09.2011
  16. ↑ «Авторське право: головне для журналістів». Людмила Панкратова, адвокат, медіа-юрист, медіа-тренер
  17. ↑ Офіційний форум Української Греко-Католицької Церкви
  18. ↑ Указ Президента України № 1163/2007 від 28 листопада 2007 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня інвалідів»

Джерела


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прогнімак_Олександр_Володимирович&oldid=17558038