Фобос (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 03:34, 6 лютого 2016, створена Fletcher L.S. (обговорення | внесок) (орфографія, replaced: агенств → агентств)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фобос
Phobos
Phobos
Зображення Фобосу отримане космічним апаратом Mars Global Surveyor 1 червня 2003 року.
Відкриття
Відкрив Асаф Холл (Asaph Hall)
Дата відкриття 18 серпня 1877
Орбітальні характеристики
Середній радіус 9377,2 км
Ексцентриситет 0,0151
Період обертання 7 годин 39 хвилин 14 секунд
Середня орбітальна швидкість 2,138 км/с
Нахил орбіти 1,093° (до екватору Марса)
0,046° (до локальної площини Лапласа)
26,04° (до екліптики)
Супутник Марса
Фізичні характеристики
Середній діаметр 22,2 км (26,8×21×18,4)
Площа поверхні ~6100 км²
Об'єм ~5500 км³
Маса 1,07× 1016 кг
Середня густина 1,9 г/см³
Прискорення
вільного падіння
0,0084 — 0,0019 м/с² (8,4 — 1,9 мм/с²)
(860—190 µg)
Швидкість віддалення 0,011 км/с (11 м/с)
Період обертання синхронний
Альбедо 0,07
Температура поверхні ≈233 K
Атмосфера не має

Фобос (грец. φόβος — страх) — один з двох супутників Марса.

Відкриття

Був відкритий американським астрономом Асафом Холлом у 1877 році і названий на честь давньогрецького бога Фобоса (перекладається як «Страх»), супутника бога війни Ареса.

Загальна характеристика

Фобос розташований на відстані 2,77 радіуса Марса від центра планети, і робить один оберт за 7 год 39 хв 14 с, що швидше ніж обертання Марса навколо своєї осі. В результаті, на марсіанському небі Фобос сходить на заході і заходить на сході.

Фобос обертається навколо своєї осі з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернутий до планети одним і тим самим боком. Його орбіта знаходиться всередині межі Роша, і супутник не розривається лише за рахунок своєї внутрішньої міцності. Припливна дія Марса поступово уповільнює його рух, і зрештою призведе до падіння Фобоса на Марс.

Розміри Фобоса становлять 26,6×22,2×18,6 км, його поверхня всіяна кратерами, найбільший з яких — Стікні — має діаметр 8 км. З кратером пов'язана мережа розламів і тріщин.

Походження Фобоса

Гіпотези походження марсіанських супутників і раніше суперечливі. Фобос і Деймос мають багато спільного з астероїдами C - типу : їх спектр , альбедо і густина в цілому характерні для C або D - типу астероїдів. Так , за старою гіпотезою Фобос , як і Деймос - це астероїди , що утворилися близько 4,5 мільярдів років тому в головному поясі астероїдів , які поступово переміщаючись з зовнішньої його частини у бік Сонця , згодом стали супутниками Марса [1] .

Але сучасний точний аналіз даних з європейського апарату Марс-експрес показав увідмінність спектру Фобоса від спектру астероїдів головного поясу . За новою гіпотезою, Фобос - об'єкт другого покоління Сонячної Системи , тобто об'єкт, що не утворився одночасно з Марсом , а виник на орбіті [2] . Можливо , в минулому Марс пережив зіткнення з великим тілом , які в часи молодості Сонячної системи зустрічалися часто , викинувши на орбіту величезну масу порід Марса. Частина цієї речовини згодом зібралася на орбіті у вигляді супутників.

Кратер Стікні на Фобосі

Кратер Стікні зфотографований Mars Reconnaissance Orbiter у березні 2008 року

Кратер Стікні (англ. Stickney) — найбільший метеоритний кратер на Фобосі. Діаметр кратера становить близько 9 км, таким чином він займає значну частину поверхні Фобоса. Названий на честь Хлої Анджеліни Стікні Холл, дружини американського астронома Асафа Холла[3], який відкрив обидва супутники Марса у 1877 році.

Дослідження Фобоса

В 1988 було запущено дві автоматичні міжпланетні станції «Фобос» для дослідження Марса і його супутників. Один з апаратів було втрачено через 2 місяці після запуску, другий успішно досяг Марса і встиг виконати частину дослідницької програми до того, як контакт із ним було втрачено.

Експедиція на Фобос в межах програми Російського космічного агентства «Фобос-Ґрунт» 2011 року зазнала невдачі ще на орбіті Землі.

Див. також

  • Деймос — другий супутник Марса
  • «Фобос» — серія радянських автоматичних станцій, що досліджували супутники Марса.

Інтернет-ресурси

Примітки

  1. Close Inspection for Phobos, ESA.
  2. Європейський розвідник повідав про народження Фобоса у катастрофі
  3. Blue, Jennifer. Phobos Nomenclature: Crater. Gazetteer of Planetary Nomenclature. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 24 липня 2009.