Пинсько-волинський добровольчий батальйон
Пинсько-волинський добровольчий батальйон (англ. The Pinsk-Wolyn Volunteer Battalion рос. Пинско-Волынский добровольческий батальйон) — військовий підрозділ у складі Польського війська, Збройних сил Півдня Росії.
Історія
З 24 жовтня 1918 року в містах України почали створюватися Офіцерські дружини. Їх завданням була охорона громадського порядку. Вони належали до Збірного корпусу. Складалися з офіцерів та юнкерів. Після офіційної передачі німецькими військами влади в Пинському повіті український адміністрації, перетворилася на один з основних органів правопорядку. Пинською офіцерською дружиною командував місцевий землевласник, колишній комісар Пинського повіту, капітан Бохенський. В грудні 1918 року на території Пинського повіту почалося Поліське повстання. 22 січня 1919 повстанці з 2-ого поліського повстанського полку підтримані 152-м стрілецьким полком спробували опанувати м.Пинськ, атакували будинок реального училища, де розміщалася дружина, але зазнали поразки. Згодом, з огляду на наступ радянських військ дружина відійшла до Антополя. 25 січня Пинськ був зайнятий Червоною армією. Підпорядкувалася Підляській дивізії рід командуванням ген. А.Листовського. Брала участь у боях з радянськими військами. 17 березня 1919 р. повернулася у Пинськ. В газеті «Варшавская речь» оголошено про набір в дружину добровольців, російських офіцерів. Політичне керівництво здійснював варшавський Російський комітет. 27 лютого 1919 р. депутат Сейму від ППС Мечислав Нєдзялковські склав запит, у відповідь на який 28 березня 1919 р. Головне командування Польського війська видало наказ ліквідувати офіцерську дружину. Але військове командування вирішило перетворити її в Пинсько-волинський добровольчий батальйон і збільшити кількість вояків до 1116. До нього були включені полонені вояки УНР, ЧА, які погодилися служити в польському війську, а також польські офіцери. Історик Ярослав Тинченко вважає, що серед них були вояки Пинського куреня армії УНР.
Однострій
Носили російську військову форму, пагони і кокарди. На лівому рукаві мали шеврон у вигляді прапору Російської республіки. Під час служби в польському війську над кокардою на кашкеті носили додаткову кокарду з польським гербом.
Полковий знак
22 червня 1919 батальйон отримав власний прапор у вигляді російського прапору, з нашитими гербами Пинська та Польської республіки. На зворотному боці вишито золотом ікону Ісуса Христа і гасло «З нами Біг»
Перехід у Добровольчу армію
Польське командування звинувачувало вояків батальйону в порушенні військової дисципліни, пограбуваннях. В певному моменті, дізнавшись про успіхи Добровольчої армії, вояки зірвали кашкетах польських орлів. 26 серпня 1919 р. новий командуючий дивізії, В.Сікорський, приймає рішення ліквідувати підрозділ. Згідно з наказом Ю.Пілсудського 5 вересня 1919 р. батальйон роззброєно, а його вояків інтерновано у варшавському таборі в Повонзках . В січні 1920 р. 120 вояків, які погодилися продовжити службу в Добровольчій армії, переправлено через Румунію на територію Збройних сил Півдня Росії. Перевезений на кораблях до Криму. Батальйон включено до складу ІІІ Армійського корпусу під командуванням генерала Я.Слащова. Разом з іншими підрозділами корпусу, брав участь у боях під Новомиколаєвскою і Юшунню (8-12 березня). Розформований за наказом командуючого генерала П.Врангеля 16 квітня 1920 року. Вояки поповнили 13 піхотну дивізію ІІ Армійського корпусу.