Баттістелло Караччоло
Баттістелло Караччоло | ||||
---|---|---|---|---|
Джованні Баттіста Караччоло (Баттістелло) | ||||
При народженні | Джованні Баттіста Караччоло | |||
Народження | 1578 Неаполь | |||
Смерть | 1635 | |||
Неаполь | ||||
Національність | італієць | |||
Країна | Неаполітанське королівство, Папська держава | |||
Жанр | побутовий жанр, портрет, вівтар | |||
Навчання | у Фабріціо Сантафеде | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | маньєризм, бароко | |||
Роки творчості | 1605-1634 | |||
Вплив | Караваджо і його послідовники, брати Карраччі | |||
Твори | побутовий жанр, портрет, релігійний живопис | |||
Роботи в колекції | Музей Прадо, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен[1], Quadreria dei Girolaminid, Galleria nazionale di Cosenzad, Palazzo Pretorio Museumd, Ермітаж, Музей історії мистецтв, Художня галерея Південної Австралії, Гарвардський художній музей, Художній музей Фогга[d], Берлінська картинна галерея, Музей Каподімонте, Museo Nazionale di San Martinod, Pio Monte della Misericordiad, Palazzo Abatellisd, Museum of the History of Franced, Галерея Уффіці, Музей Боуз і Королівський замок у Варшаві | |||
| ||||
Баттістелло Караччоло у Вікісховищі | ||||
Баттістелло Караччоло тобто Джованні Баттіста Караччоло (Баттістелло) (італ. Battistello Caracciolo, 1578, Неаполь — 1635) — італійський художник доби раннього бароко.
Історія вивчення
Він був популярним у Неаполі послідовником Караваджо. Але найранні згадки про майстра знайдені у творі історіографа Бернардо де Домінічі, оприлюдненого 1742 року. Пройшло забагато часу після смерті художника, тому Домінічі вимушено подав не достовірні відомості, а перекази, котрі не збіглися з даними архівних матеріалів.
Життєпис
Майбутній художник — уроджинець Неаполя. Хрестини відбулися 7 грудня 1578 року, тобто він народився трохи раніше дня хрестин. Його батьки Чезре караччоло та його дружина Єлена. Справжнє ім'я сина — Джованні Баттіста Караччоло, що повністю збіглся з іменем італійського математика і професора. В історію неаполітанського живопису і історію мистецтв митець увійшов під іменем Баттістелло Караччоло.
Первіну художню освіту здобув у майстерні місцевого художника Фабріціо Сантафеде ( 1560–1635). Навчання у Франческо Імпарато (бл.1520 — 1570) неможливе, позаяк він помер до народження Баттістелло Караччоло.
Впливи Караваджо
Народження художньої манери самого Баттістелло відбулося після вимушених відвідин міста Неаполь Мікеланджело да Караваджо на зламі 1609-1610 рр. Новітня для митців Неаполя манера працювати з темними кольорами і яскравим бічним освітленням, без ясного відтворення перспективи і наближеними до глядача персонажами була швидко сприйнята найбільш обдарованими неаполітанськими художниками, серед котрих були Хосе де Рібера і його учень Лука Джордано (ранні твори), Массімо Станціоне, Карло Селлітто, Маттіа Преті на початку своєї хуожньої кар'єри, декілька майстрів неаполітанського жанру натюрморт.
Художня манера
Обдарування Баттістелло Караччоло виявилося дещо меншим, а колористичні здібності не такі яскраві, як у Караваджо. Тим не менше він зберіг прихильність і здатність до драматичних сюжетів і до колористичних пошуків, що стане перевагою в створенні картин середнього періоду творчості. Він навіть матиме честь створити вівтарний образ для неаполтанської церкви Піо Монте делла Мізерікордія, котру свого часу прикрасив сам Караваджо, створивши « Сім справ милосердя». Обидва твори розмістять неподалік один від одного.
На декотрий період Баттістелло Караччоло перехопив художню ініціативу у Неаполі і практично посів місце відомого неаполітанського майстра. Серед караваджистів його генерації він виділявся як добрим опануванням технологій олійного живопису, так і технології фресок, чого не знав навіть уславлений Караваджо, практично автодидакт і особа, що мала пробіли у власній художній освіті через покинутість і жебрацьку юність.
Праця в інших містах Італії
У період 1618-1922 років Баттістелло Караччоло відвідав папський Рим, Флоренцію та Геную. Двічі він відвідував і Рим — у 1614 та у 1618 рр. Як фаховий художник він цікавився творами митців, що вже попрацювали в папській столиці і твори котрих зробили її відомим центром барокового мистецтва в Захїідній Європі. На нього мали вплив твори братів Караччі і відтепер художник відходить від стилістики караваджизма і насичує власні твори знахідками світлих колористичних гам, котрі характерні для болонських художників і їх римських прихильників.
Останні роки
Серед творів останнього періоду творчості — фрески в неаполітанському монастирі Сан Мартино («Христос миє ноги апостолам», 1622 р. ), а також у церквах Санта Марія Нуова, Сан Дієго Алл Оспедалетто.
Художник помер у Неаполі 1635 року.
Вибрані твори
- « Мадонна з немовлям »
- « Шлях на Гологофу »
- « Христос і Кайяфа », Ермітаж, Санкт-Петербург
- « Вивільнення апостола Петра із в'язниці », до 1609 року, Неаполь
- «Лонгин сотник подає Христу губку з оцтовою водою на Голгофі», бл. 1610 р.
- « Святі Кузьма і Дем’ян », Національний музей Прадо, Мадрид
- « Франциск Ассізький », абатство Монсеррат, Іспанія
- « Адам і Єва оплакують убитого Авеля», приватна збірка
- « Відпочинок святої родини на шляху до Єгипту», 1618 р., Палаццо Пітті, Флоренція
- « Сон Амура», Віндзорський палац, Велика Британія
- « Іван Хреститель в пустелі »
- «Свята Родина з верховним Богом у небі»
- « Мадонна з немовлям і св. Анною», Художньо-історичний музей, Відень
- « Знущання над Христом біля колони », музей Каподімонте, Неаполь
- « Страта Івана Предтечі», 1620 р., Уффіці, Флоренція
- « Не торкайся мене» або «Христос садівник і Марія Магдалина», бл. 1620 р.
- « Христос миє ноги апостолам », 1622 р.
- « Мучеництво св. Себастьяна », 1625 р., художній музей Гарвардського університета, Сполучені Штати
- «Св.Онуфрій», 1625 р., Національна галерея старовинного мистецтва (Рим)
- «Венера і Адоніс», 1630 р., музей Каподімонте, Неаполь
Галерея обраних творів
-
«Вивільнення апостола Петра із в'язниці», 1615 р., Піо Монте делла Мізерікордія, Неаполь
-
«Йосип Прекрасний обриває залицяння дружини Потіфара»
-
«Два підлітки з виноградом», до 1610 р., Художня галерея Південної Австралії
-
«Св. Себастьян». Художній музей Гарвардського університета, США
-
«Саломія з відрубаною головою Івана Хрестителя», Галерея Уффіці, Флоренція
-
«Св. Онуфрій», Національна галерея старовинного мистецтва (Рим)
-
«Йосип Прекрасний обриває залицяння дружини Потіфара», варіант 1618 р.
-
«Адам і Єва оплакують смерть Авеля»
Джерела
- Гос. Эрмитаж, каталог 1, «Западноевропейская живопись», Ленинград, «Аврора», 1976
- Bryan, Michael (1886). Robert Edmund Graves, ed. Dictionary of Painters and Engravers, Biographical and Critical (Volume I: A-K). York St. #4, Covent Garden, London; Original from Fogg Library, Digitized May 18, 2007: George Bell and Sons. p. 230.
- Benedict Nicolson, Caravaggism in Europe, Oxford, 1979, 2e ed., dl.I, p. 74-77
- Wittkower, Rudolf (1980). Art and Architecture Italy, 1600-1750. Penguin Books. pp. 356–358.
- Ferdinando Bologna (Herausgeber) Battistello Caracciolo e il primo naturalismo a Napoli, Ausstellungskatalog Castel San Elmo, Chiesa della Certosa di San Martino, 1991/92
- Causa, Rafaello (1950). "Aggiunte al Caracciolo" [Additions to Caracciolo]. Paragone (in Italian) I (9): 42–45.
- Stefano Causa Battistello Caracciolo: L'Opera Completa 1578-1635,Neapel 2000 (Causa promovierte über Battistello an der Universität Neapel: Ricerche su Battistello Caracciolo 1994/95)
- Nicola Spinosa u.a. Tres Siglos de Oro de la Pintura Napolitana. De Battistello Caracciolo a Giacinto Gigante, Ausstellungskatalog, Museum der Schönen Künste Valencia 2003/4, Ed. Caja Duero, 2003
- Longhi, Roberto (1915). "Battistello Caracciolo". L'Arte 18: 120–137.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Баттістелло Караччоло