Операція «Анкліт»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:03, 14 листопада 2016, створена Olegvdv68 (обговорення | внесок) (доповнення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Операція «Анкліт»
Operation Anklet
Операції британських командос
Західний фронт

Підготовка британських командос до висадки на берег
Координати: 67°59′00″ пн. ш. 13°00′00″ сх. д. / 67.98333333336077544117870275° пн. ш. 13.000000000028° сх. д. / 67.98333333336077544117870275; 13.000000000028
Дата: 26-27 грудня 1941
Місце: Лофотенські острови, Норвезьке море
Результат: перемога британських командос
Сторони
Союзники:
Велика Британія Велика Британія
Норвегія Норвегія
Країни Осі:
Третій Рейх Третій Рейх
Райхскомісаріат Норвегія
Командувачі
Велика Британія Ф.Далрімпл-Гамільтон
Велика Британія Г.Далрімпл-Сміт
Норвегія Мартин Єнсен Лінге
Третій Рейх Н.фон Фалкенхорст
Військові формування
Загін британських командос No. 12
Військові сили
300 британських та норвезьких командос н/д

Операція «Анкліт» (англ. Operation Anklet) — кодове найменування спеціальної операції, що проводилася наприкінці грудня 1941 року за підтримки 22 кораблів трьох флотів силами 300 чоловіків загону No. 12 британських командос та 1-ої окремої норвезької роти з метою дезорганізації тилу німецьких військ на окупованих ними норвезьких Лофотенських островах під час Другої світової війни.

Практично одночасно британський штаб об'єднаних операцій влаштував подібний рейд силами зведеного загону з No. 2, 3, 4 та 6 командос, яка атакувала острів Вогсей у Согн-ог-Ф'юране.

Лофотенські острови на мапі північно-західного узбережжя Європи

Передумови

Після ухвалення прем'єр-міністром Великої Британії В.Черчиллем пропозиції підполковника Дадлі Кларка за підтримки начальника Імперського генерального штабу фельдмаршала Дж. Ділла, стосовно формування перших загонів спеціального призначення[1], завданням яких було знищення особливо важливих об'єктів на території окупованої німецьким Вермахтом Європи, британці розгорнули активну діяльність на цьому напрямку.

17 липня Черчилль, який був переконаним прихильником командос, призначив на посаду директора штабу об'єднаних операцій, ветерана Галліполійської кампанії та рейду на Зебрюгге та свого особистого товариша 68-річного адмірала флоту Роджера Кіза[2]. Кіз очолив цей орган управління, котрий відповідав за проведення спеціальних рейдових, диверсійних та десантних операцій на територіях, зайнятих противником, й якому підпорядковувалися усі утворені формування командос. Перші групи комплектувалися виключно за рахунок набору добровольців з Британської армії, до того ж з переліку частин, що дислокувалися на території островів, а також з тих, хто служив у розформованих окремих рот Територіальної армії, що билися в Норвегії[а 1].

Успішне проведення операції «Клеймор» у березні 1941 року додало Британському Адміралтейству впевненості у тому, що вони обрали вірний шлях у боротьбі з німецькими окупантами у прибережній зоні Європи. Штаб об'єднаних операцій запланував проведення ще серії рейдових акцій на кінець 1941 року.

Див. також

Посилання

Література

  • Brayley, Martin; Chappell, Mike (2001). British Army 1939–45 (1): North-West Europe. Osprey Publishing. ISBN 1-84176-052-8.
  • Chappell, Mike (1996). Army Commandos 1940—1945. Osprey Publishing. ISBN 1-85532-579-9.
  • Moreman, Timothy Robert (2006). British Commandos 1940–46. Osprey Publishing. ISBN 1-84176-986-X.

Примітки

Виноски
  1. У квітні 1940 з британських добровольців Територіальної армії було сформоване 10 окремих рот, що готувалися до ведення партизанської та диверсійної діяльності на території Норвегії під час тамтешньої кампанії. Кожна окрема спеціальна рота[en] мала у своєму складі 21 офіцера та 268 солдатів.
Джерела