Манліо Брозіо
| Манліо Брозіо | |||
|---|---|---|---|
| італ. Manlio Brosio | |||
 | |||
 4-й Генеральний секретар НАТО | |||
| 1 серпня 1964 — 1 жовтня 1971 | |||
| Попередник | Дірк Стіккер | ||
| Наступник | Йозеф Лунс | ||
 Військовий міністр Італійського Королівства | |||
| 10 грудня 1945 — 1 липня 1946 | |||
| Попередник | Стефано Ячина[1] | ||
| Наступник | Чіпріано Факінетті | ||
| Народився | 10 липня 1897 Турин, Італія | ||
| Помер | 14 березня 1980 (82 роки) Турин, Італія | ||
| Відомий як | політик, дипломат, адвокат | ||
| Країна | Італія і Королівство Італія | ||
| Національність | Італієць | ||
| Alma mater | Туринський університет | ||
| Політична партія | Ліберальна партія Італії | ||
| Професія | юрист | ||
| Нагороди |
| ||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
Манліо Джованні Брозіо (італ. Manlio Giovanni Brosio; нар. 10 липня 1897, Турин — 14 березня 1980, Турин) — італійський державний діяч, дипломат.
Біографія
З юних років активно цікавився політикою.
Під час Першої світової війни добровільно вступив до армії. Служив у званні молодшого лейтенанта в частинах альпійських стрільців. Нагороджений Срібною медаллю.
Після війни вступив до руху «Ліберальна революція» (італ. Rivoluzione Liberale).
Під час фашистської диктатури був адвокатом в Турині.
Після падіння фашизму, під час німецької окупації стає членом Комітету національного визволення в Римі.
Після звільнення Італії, стає генеральним секретарем Ліберальної партії.
Жовтень 1944 — червень 1945 — міністр без портфеля в першому і другому уряді Бономі.
Червень — листопад 1945 — заступник голови Ради Міністрів Італії в уряді Паррі.
Грудень 1945 — липень 1946 — військовий міністр в уряді Де Гаспері.
1947–1951 — посол Італії в СРСР (Москва).
1951–1955 — посол Італії у Великобританії (Лондон).
1955–1960 — посол Італії в США (Вашингтон).
1960–1964 — посол Італії у Франції (Париж).
1964–1971 — Генеральний секретар НАТО.
1972–1976 — сенатор Італії від Ліберальної партії і голова групи Ліберальної партії в Сенаті.
З січня 1979 року — голова Атлантичного комітету Італії.
Нагороди
- Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (1955)
- Президентська медаль Свободи (США, 1971)
Примітки
- ↑ Водовозов В. В.,. Ячини, Стефан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
|
| |||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Народились 10 липня
- Народились 1897
- Померли 14 березня
- Померли 1980
- Випускники Туринського університету
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Нагороджені Президентською медаллю Свободи
- Уродженці Турина
- Померли в Турині
- Італійські дипломати
- Посли Італії
- Генеральні секретарі НАТО