1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512—1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне
1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530—1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520—1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст
1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
1565—1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного
1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)
1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку
1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш "Лямент о утрапеню мещан острозких", присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596—1647), підписаний криптонімом "М.Н."
1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського
1706—1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях
1723 — Рівне переходить у власність польськихшляхтичівЛюбомирських. Володарем Рівного стає Юрій (Єжи) Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, а часами і в цілій Польщі.
1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників, тощо); працює млин та лісопильне підприємство
1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає
1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.
1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога
1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок
1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги
1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви
1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі
1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)
1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)
1871 — смерть і захоронення в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Микола Драгоманов
1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року
12 травня1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом
1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом
1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною.
1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ
1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.
1917 — рівняни разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради та більшовицького уряду
1918 — окупація міста німецько-австрійськими військами
1919 — українська влада в місті; Рівне — тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами.
1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії
1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти»
1923—1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана
1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія.
30 квітня1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти»
11 березня1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана
1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.
17 вересня1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії
4 грудня1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному
1939 — засновано музично-драматичний театр імені Островського
28 червня1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами
3 липня1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим
20 серпня1941 — значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха
10 березня1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку Украни було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.»
1986 — завершення будівництва міського гідропарку — улюбленого місця відпочинку рівнян
1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.
11 червня1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР, згідно якої надалі слід іменувати місто Ровно — Рівне, а Ровенську область — Рівненською. Відразу ж після провалу путчу 25 серпня1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.
17 травня1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак "Загиблим за Україну". Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.
22 травня1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Т. Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».
2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області складає 1173 тис. осіб (в т.ч. 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).
25 серпня2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матерi. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.
Персоналії, пов'язані з містом
Гурістюк Олександр - український художник, який нині живе і творить в Рівному.
Пасічник Ігор Демидович — ректор Національного університету «Острозька академія», доктор психологічних наук, професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін, академік Міжнародної слов'янської академії наук та АН ВШ України, заслужений працівник народної освіти України, ветеран праці.