Міст Патона
| Міст Патона | |
|---|---|
 Вигляд мосту з правого берега | |
| 50°25′27″ пн. ш. 30°34′18″ сх. д. / 50.42427560002777653° пн. ш. 30.57190950002777896° сх. д.Координати: 50°25′27″ пн. ш. 30°34′18″ сх. д. / 50.42427560002777653° пн. ш. 30.57190950002777896° сх. д. | |
| Офіційна назва | Міст імені Є. О. Патона |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Галузь застосування | автомобільний |
| Перетинає | р. Дніпро |
| Матеріал | сталь |
| Загальна довжина | 1543 м |
| Ширина | 21 м |
| Кількість смуг руху | 3+1+3 |
| Початок будівництва | 1940 рік |
| Відкрито | 5 листопада 1953 року |
  Міст Патона Міст Патона (Україна) | |
 | |
 Міст Патона у Вікісховищі | |
Міст імені Патона — один із мостів через Дніпро у Києві. Перший у світі суцільнозварний міст завдовжки 1543 метри. Безпосередню участь у проектуванні та будівництві моста брав академік Євген Оскарович Патон, на честь якого названо цю споруду[1].
Історія
Будівництва моста було розпочато 1940 року, припинене — у вересні 1941 року через відступ радянських військ з Києва. Втім, вже на початку 1942 року на побудованих опорах мосту нацистами було продовжено будівництво. Побудований тимчасовий міст отримав назву на честь німецького воєначальника часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау. Будівельні роботи проводилися угорськими саперними частинами[2]. Міст фон Райхенау добре видно на аерофотознімках люфтваффе 1943 року[3]. Восени 1943 року, при відступі нацистів, цей міст було знищено.
Сучасний міст введений в експлуатацію 5 листопада 1953 року[4].
Конструкція
Міст балочної конструкції, з суцільними головними балками двотаврового перерізу довжиною 58 і 57 м, висотою 3,6 м, 26-пролітний, з опорами на кесонній основі. Пролітні споруди складаються з 264 однотипних блоків довжиною 29 м, під час монтажу яких було зварено 10668 м швів. Ширина проїжджої частини 21 м, ширина тротуарів — по 3 м. Для покращення безпеки руху в 1968 році на мосту Патона була влаштована напівжорстка декоративно-художня огорожа (вперше в СРСР). Її виконало підприємство з м. Донецьк "Ремкоммунелектротранс". З 1 листопада 1954 року і до 9 червня 2004 року по мосту проходила трамвайна лінія.
В'їзд на міст зі сторони правого берега оформлений пропілеями доричного ордера, з лівого — двома колонами висотою 20 м.
Проектували і будували міст Патона:
- Інститут «Укрпроектстальконструкція», Київ.
- Трест Мостобуд № 1, Київ.
- Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона АН УРСР.
- Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна.
Трамвай на мосту Патона
Донедавна мостом Патона проходила одна з найважливіших трамвайних ліній Києва, що сполучала лівобережну частину системи київського трамваю з правобережною. Проте, при реконструкції мосту Патона у 2004 році, з нього було знято трамвайні колії. Це спричинило розділення київського трамваю на дві мережі: лівобережну і правобережну. Це викликало непоодинокі акції протесту[5] і збори підписів[6] проти припинення трамвайного сполучення між берегами Дніпра. Після реконструкції, мостом Патона пройшла тролейбусна лінія, проте вона нездатна перевезти трамвайні пасажиропотоки. У 2006 році також планувався демонтаж трамвайних колій на Набережному шосе, без яких неможливе відновлення трамвайного сполучення через міст Патона. З приходом до влади Леоніда Черновецького демонтаж відклали, а у 2008 році мерія спростувала інформацію про демонтаж колій на цій вулиці[7]. Згодом з'явилася інформація про плани відновлення трамваю на мосту Патона[8], проте вже за рік було оголошено про демонтаж трамвайних колій з Контрактової площі, без яких лінія по Набережному шосе стане ізольованою, а її значення при можливому відновленні колій мостом Патона буде знівельованим. У 2011 році лінію по Набережному шосе закрили та демонтували.
Реконструкція
Вперше про необхідність реконструкції мосту заговорили у 1990-ті рр. Але на той час, на це не було коштів. У 2008 році про реконструкцію заговорили знову у зв'язку з підготовкою до Чемпіонату Європи з футболу 2012. Був навіть розроблений проект, за яким планувалося зняти залізобетонне покриття і замінити більш легким металевим. За рахунок зменшення навантаження, несучі балки зможуть витримати 8 смуг руху, замість 6-ти. Загальна ширина мосту збільшиться з 21 до 38 метрів[9]. Втім через фінансові проблеми, реконструкцію відклали на невизначений термін.
Зображення
-
Міст, вид з лівого берега -
Панорама мосту
-
Огорожа моста -
Північні пропілеї -
Міст Патона на пам'ятній срібній монеті «Євген Патон»
Примітки
- ↑ Постанова Бюро ЦК КП України від 18 серпня 1953 року «Про присвоєння Київському суцільнозварному міському автодорожньому мосту через р. Дніпро ім'я Є. О. Патона» // ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 1920, арк. 93.
- ↑ Строительство моста фон Рейхенау зимой 1941/42 гг. // reibert.livejournal.com. — 2015. — 5 мая. (рос.) [Архівовано з першоджерела 9 лютого 2016.]
- ↑ Аэрофотосъёмка Второй мировой войны (рос.)
- ↑ Постанова Ради Міністрів Української РСР від 5 листопада 1953 року № 2348 «Про прийняття до постійної експлуатації новозбудованого автогужового моста через р. Дніпро в м. Києві»
- ↑ http://www.komitet.kiev.ua/act2131.htm
- ↑ http://www.komitet.kiev.ua/letters.htm
- ↑ http://kmv.gov.ua/news.asp?IdType=1&Id=199019 %C2%A0
- ↑ http://www.sezamka.kiev.ua/articles/4210
- ↑ Мосту Патона исполняется 55 лет (рос.)
Посилання
Джерела
- Веб-енциклопедія Києва.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 422. (рос.)
- Дехтярь А. С., Жога И. В. Мост им. Патона в Киеве — к истории проектирования // Транспортное строительство Украины. — 2008. — № 6 (14). — С. 14–15.
- Лобанов Л. М. До 60-річчя мосту імені Є. О. Патона // Будівельні конструкції. — 2014. — Вип. 81. — С. 119–128.
- Лобанов Л. М., Кирьян В. И. Шестьдесят лет цельносварному мосту им. Е. О. Патона // Автоматическая сварка. — 2013. — № 12. — С. 35–40, іл.
- Шимановський О. В., Дудник Е. С., Шапошникова П. П. Міст ім. Патона: минуле, нинішнє, майбутнє // будівництво України. — 2004. — № 8. — С. 28–33, іл.
| ||||||||||||||||||||||||||
