Антропологія

Антрополо́гія (грец. ανθρωπος — людина, λογος — слово) — біологічна наука, що вивчає тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток, близько стоїть до суспільних наук, також наука про походження й еволюцію людини, утворення людських рас і про нормальні варіації фізичної будови людини. Як самостійна наука сформувалася в середині 19 століття.

Генеза. Напрями і розділи в СРСР

Назва антропології з'явилася ще в Давній Греції, але в сучасному розумінні антропологія як наука сформувалась у 19 столітті. Тоді ж до антропології часто відносили психологію, етнографію і археологію. В США й Великій Британії до антропології і тепер відносять етнографію.

Радянська антропологія

Радянські антропологи чітко розмежовують названі науки.

Напрями в самій антропології ще далеко не усталені. Здебільшого розрізняють:

• 1) морфологію людини;
• 2) антропогенез;
• 3) етнічна антропологія;

Практично в антропології можна розрізняти два основні напрями:

• 1) соматичну антропологію;
• 2) палеоантропологію.

Соматична антропологія досліджує в першу чергу тіло живих людей, застосовуючи для цього спеціальні антропометричні інструменти і прилади (див. Антропометрія). Описовий метод соматичної антропології полягає у ваговій характеристиці тіла та його частин окремо (голови, носа, очей, губ, грудей), волосяного покриву, кольору шкіри, у визначенні зросту і таке інше. Методами анатомії досліджуються особливості будови внутрішніх органів, методами ембріології — утробний розвиток людини, серологічними методами — склад крові. Соматична антропологія має значення в питаннях визначення реальних показників і співвідношень зросту різних груп населення (для взуттєвої, пошивної та ін. промисловості). Розділ соматичної антропології — криміналістична антропологія — використовує спеціальні методи, зокрема дактилоскопію, для точного встановлення особи та ін.

Палеоантропологія досліджує викопних людей і є основою для розв'язання багатьох питань антропогенезу. Крім краніометрії та остеометрії, палеоантропологія певною мірою використовує методи палеонтології, геології і археології.

Антропологія в Росії і сателітах

Серед прогресивних антропологів Росії визначне місце посідають А. П. Богданов (1834–1896), М. М. Міклухо-Маклай (1846–1888) і Д. М. Анучин (1843–1923). Широкі антропологічні дослідження провадили радянські антропологи. При Московському державному університеті був Інститут антропології і Антропологічний музей, очолювані В. П. Якимовим. Цей інститут видавав журнал «Советская антропология». Серед українських антропологів, що працювали в дожовтневий період, найбільш змістовними були дослідження Хведора Вовка (1847–1918). З радянських антропологів українського походження значні дослідження провели А. 3. Носов і Л. П. Ніколаєв.

Напрямки і розділи «на Заході»

Напрямки антропології

Більшість університетів на Заході розділяють антропологію на чотири основних напрямки:

• Біологічна або фізична антропологія — займається розумінням людського тіла, користуючись теоріями еволюції, адаптації, популяційної генетики.

• Соціальна або соціокультурна антропологія — вивчення культурної організації окремих етносів та суспільств (їх звичаїв, мови, економічного та політичного ладу, родинних звичаїв, стосунків, розподілу праці, релігії, міфології та ін.). Сучасні принципи соціальної антропології закладені Францем Боасом та Броніславом Маліновським на межі 19-го та 20-го століть, і полягають в культурному релятивізмі, міжкультурних порівняннях і наголосі на довгостроковому вивченні суспільства шляхом якомога повної інтеграції в нього.

• Лінгвістична або мовна антропологія — вивчення соціальної комунікації у різних суспільствах шляхом вивчення історії та зміни мов, а також взаємозв'язку мови та культури. Наскільки варіації мови вказують на місце людини в суспільстві? Як мова визначає та віддзеркалює наш світогляд та ментальність?

• Археологія — висвітлює історію людського суспільства на основі вивчення пам'яток кам'яної, мідної (бронзової) та залізної доби і почасти пізніших часів.

Розділи антропології

Основні розділи антропології: морфологія людини, вчення про антропогенез, расознавство. З середини 20 століття посилено розвивається комплекс дисциплін, об'єднаних спільною назвою біологія людини (вивчення фізіологічних, біохімічних і генетичних факторів, що впливають на варіації будови і розвитку людського організму).

Див. також

• Антрополог
• Євгеніка

Література

• С. П. Сегеда. Антропологія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Антропологія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Юрій. — К.: Дакор, 2008. — 421 с.
• Антропологія. Річник Кабінету ім. Ф. К. Вовка, випуски 1-4. — К., 1928—30.
• Підоплічко І. Г. Походження людини в світлі науки. — К., 1958.
• Махній М. М. Незвичайна антропологія: Науково-популярний курс. — Чернігів: Вид-во Чернігівського національного педагогічного університету, 2011.
• (рос.) Бунак В. В., Нестурх М. Ф., Рогинский Я. Я. Антропология. — М., 1941.
• (рос.) Культурная антропология: Учебное пособие / Под ред. Ю. Н. Емельянова, Н. Г. Скворцова. — СПб., 1996.
• (рос.) Леви-Стросс К. Структурная антропология. — М., 1983.
• (рос.) Рогинский Я. Я., Левин М. Г. Основы антропологий. — М., 1955.
• (рос.) Орлова Э. А. Введение в социальную и культурную антропологию. — М., 1994.
• (рос.) Хрисанфонова Е. Н., Перевозчиков И. В. Антропология. — М., 1991.

Посилання

• (рос.) Антропогенез.ру — портал про еволюцію людини.
• (рос.) Антропология — збірка літератури з антропології.
• (англ.) Anthropology // «Encyclopaedia Britannica»