Анкета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анкета (від фр. enquete) — структурно організований набір запитань, кожне з яких логічно пов'язане з основною метою дослідження, отримання інформації відбувається шляхом опитування респондентів.

Використовується при проведенні соціологічних, політичних, психологічних, маркетингових досліджень для оцінки поточної ситуації або визначення перспектив розвитку досліджуваних процесів.

 Види запитань в анкетах

1. За змістом:

  • особистісні (стать, вік, професія, освіта і тд);
  • про факти свідомості (думки, враження, судження, мотиви і тд);
  • про факти поведінки (результати діяльності, вчинки, дії і тд).

2. За формою відповідей:

  • закриті (містять повний набір можливих варіантів відповіді):
    • дихотомічні (відповіді так/ні)
    • поліваріативні (є декілька варіантів відповіді)
    • шкальні (наприклад, повністю згоден/згоден/частково згоден/не згоден)
    • табличні
  • напівзакриті (містять певні варіанти відповіді, але можна також внести власну);
  • відкриті (передбачають самостійну та розгорнуту відповідь респондентів).

3. За сформованістю запитання:

  • прямі (спрямовані на безпосереднє та відкрите отримання інформації від респондентів);
  • непрямі (пов'язані з використанням якоїсь уявної ситуації, яка дозволить приховано дізнатись певну інформацію)

4. За функціями:

  • інформаційні (основні);
  • фільтри (використовують у випадку, якщо потрібно зібрати інформацію не від усіх респондентів, а від певної категорії);
  • контрольні (дають можливість уточнити правильність відповіді респондента).

Правила складання анкети

Загальні вимоги до складання анкети:

  • наявність розгорнутої програми дослідження або як мінімум чітких уявлень про ціль, завдання та предмет дослідження. Саме програма окреслює коло питань, отримавши відповіді на які можна вирішити завдання дослідження;
  • врахування усіх особливостей досліджуваного об’єкта, тобто сукупності респондентів за їх демографічними, соціально-статусними, культурними, психологічними ознаками, а також соціального середовища і ситуацій, в яких вони перебувають. Врахування цих особливостей позначається на обсязі анкети, на ступені її складнощі, мові та самій тональності;
  • безпристрасність і неупередженість питань. Вони мають бути сформульовані так, аби явно чи приховано не підштовхувати респондента до певної відповіді;
  • максимальна простота, лаконічність і зрозумілість питань. Бажано не використовувати складних речень, заплутаних, двозначних і загальних формулювань;[1]
  • врахування реальних можливостей проведення опитування, а саме – фінансових, матеріально-технічних та кадрових, що позначається на обсязі анкети, її поліграфічній якості, типів вибірки, кількості анкет, термінах та місцях проведення опитування
  • необхідність складання анкети в два етапи: попередній (апріорний) і кінцевий (апостеріорний).

На першому етапі запитання анкети формулюється на основі попередніх (гіпотетичних) знань та уявлень про предмет дослідження й пов’язані з його станом проблеми. Другий етап – внесення змін та додаткових запитань в анкету на підставі проведених пілотажних (зондаж них, розвідувальних) опитувань. Проведення пілотажного дослідження дозволяє: 1) включати в інформаційний простір закритих запитань нових, раніше непередбачених варіантів відповідей; 2) вилучати чи переформульовувати “непрацюючі” запитання; 3) уводити нові запитання; 4) вносити зміни в саму програму дослідження і, отже, суттєво переробляти анкету.[2]

Примітки